Чеснота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Чесно́та (цнота) — це вправою вироблений нахил постійно робити добрі діла, а оминати злих вчинків. Це позитивна мораль, властивість характеру людини, що визначається її волею і вчинками.

Три теологічні чесноти:

1. Віра;
2. Надія;
3. Любов;

Чотири кардинальні чесноти за схемою Платона, Святого Амвросія та Томи Аквінського з латинськими відповідниками:

1. iustitia - Справедливість
2. fortitudo - Стійкість (Сила духу)
3. sapientia - Розсудливість (Обачність)
4. temperantia - Поміркованість (Тверезість)

[ред.] Сім християнських чеснот

Сім християнських чеснот в порядку святості з протилежними їм смертними гріхами та латинськими відповідниками:

1. Доброчесність (castitas) — Хтивість (luxuria)
2. Стриманість (frenum) — Нестриманість (gula)
3. Щедрість (liberalitas) — Захланність (avaritia)
4. Старанність (industria) — Лінивство (acedia)
5. Лагідність (patientia) — Гнів (ira)
6. Доброзичливість (humanitas) — Заздрість (invidia)
7. Смиренність (humilitas) — Гордість (superbia)

[ред.] Римські чесноти

• virtus - Мужність (Сміливисть)
• dignitas - Достоїнство
• pietas - Побожність
• gravitas - Серйозність
• auctoritas - Авторитет (Владність)
• religio - Релігійність (Благочестя)

[ред.] Посилання

• Совість Риму - соціо-культурна роль стоїцизму