Штучний інтелект
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Шту́чний інтеле́кт» — образна назва галузі досліджень, що являє собою сукупність методів і засобів аналізу розумової діяльності людини й конструювання технічних систем, спроможних виконувати завдання, які раніше вважалися прерогативою людського мозку.
Зміст |
[ред.] Виникнення терміну
Термін «Ш. і.», що вперше виник у зарубіжній л-рі, не зовсім вдалий, тому навколо питання про доцільність використання його не вщухають гострі дискусії методологічного й філософ, характеру. В коректнішій постановці проблема «Ш. і.» полягає в моделюванні людського мозку і його функцій, що є однією з найактуальніших і найскладніших проблем кібернетики.
[ред.] Моделі мозку
[ред.] Теоретичні положення
Кінцевою метою досліджень з питань «Ш. і.» є розкриття таємниць мислення і створення моделі мозку. Принципова можливість моделювання інтелектуальних процесів випливає з осн. гносеологічного результату кібернетики, який полягає в тому, що будь-яку функцію мозку, будь-яку розумову діяльність, описану мовою з строго однозначною семантикою за допомогою скінченного числа слів, в принципі можна передати електронній цифровій обчислювальній машині (ЕЦОМ). Сучасні ж наук. уявлення про природу мозку дають підстави вважати, що принаймні в суто інформаційному аспекті найістотніші закономірності мозку визначаються скінченною (хоч, може, й надзвичайно великою) системою правил.
[ред.] Практична реалізація
Штучний інтелект — технічна (в усіх сучасних випадках спроб практичної реалізаціїї — комп'ютерна) система, що має певні ознаки інтелекту, тобто здатна:
- розпізнавати та "розуміти";
- знаходити спосіб досягнення результату та приймати рішення;
- вчитися.
У практичному плані наявність лише неповних знань про мозок, про його функціонування не заважає будувати його наближені інформаційні моделі, моделювати на ЕЦОМ найскладніші процеси мислення, в т. ч. й творчі.
[ред.] Проблематика моделювання
Хоч проблема «Ш. і.» тісно пов'язана з потребами практики, однак тут немає єдиної загальної практичної задачі, яка б однозначно визначала розвиток теорії, зате є багато задач, які є частковими, вузькими. Тому проблема Ш. і. — це фактично цілий комплекс проблем, які характеризуються різним ступенем загальності, абстрактності, складності й розробленості і кожній з яких властиві свої принципові й практичні труднощі. Це такі проблеми, як розпізнавання образів, навчання й самонавчання, евристичне програмування, створення загальної теорії самоорганізовуваних систем, побудова фізичної моделі нейрона та ін., багато з яких мають велике самостійне значення. По всіх цих напрямах одержано важливі результати як практичного, так і теоретичного характеру, продовжуються інтенсивні дослідження.
Оскільки крім малочисельних оптимістів майже ніхто не намагається саме "виготовити" інтелект, аналогічний людському, то мова йде про створення системи, яка буде здатна реалізувати певні моделі інтелекту.
[ред.] Дивіться також
[ред.] Література
- Філософський словник
