Шуберт Франц Петер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Франц Петер Шуберт (нім. Franz Peter Schubert, 31 січня 1797—19 листопада 1828) — видатний австрійський композитор, один з найбільших представників віденської класичної музичної школи, є одним iз основоположників романтизму в музиці.

Зміст 1 Біографія 2 Творчість 2.1 Вокальна музика 2.2 Інструментальна музика 2.3 Творчість останніх років 3 Список творів 3.1 Сценічні твори 3.2 Для солістів хора і оркестра 3.3 Для симфонічного оркестру 3.4 Пісні 3.5 Камерна музика 4 Аудіоприклади 5 Бібліографія 6 Джерела

[ред.] Біографія

Народився в сім'ї шкільного вчителя в Ліхенталі - передмісті Відня. Його першими музичними наставниками були батько (скрипка), старший брат Ігнац (фортепіано), регент приходської церкви М. Хольцер (спів). У 1808 Шуберт був прийнятий «півчим хлопчиком» в придворну капелу; з ним займалися В. Ружичка (генерал-бас), а потім (до 1816) Сальєрі Антоніо (контрапункт і композиція). У 1813-14 Шуберт пройшов курс у вчительській семінарії, після чого працював помічником вчителя в школі свого батька (до 1818), потім пішов з сім'ї. Протягом ряду років Шуберт давав уроки музики, неодноразово намагався отримати постійну музичну посаду, але безуспішно. Навколо Шуберта склався кружок друзів - поклонників його творчості, які надавали йому посильну матеріальну допомогу (чиновник Й. Шпаун, поет-любитель Ф. Шобер, поет І. Майрхофер, художник М. Швінд, поет і комедіограф Е. Бауернфельд, композитор А. Хюттенбреннер і ін.). Пропагандистом пісень Шуберта став співак М. Фогль. У колі друзів і знайомих часто власними силами виконувалися твори Шуберта; такі вечори називалися «шубертіадами». З 1821 твори Шуберта почали видаватися. Зрідка, головним чином в літні місяці, Шуберт виїжджав за межі Відня. У 1818 і 1824 як вчитель музики дочок графа Й.Естерхазі він побував в Угорщині, де слухав народну угорську і циганську музику; у 1819, 1823 і 1825 був з Фоглем у Верхній Австрії, в 1827 відвідав Грац. Пісні Шуберта завоювали велику популярність. У 1823 він був вибраний почесним член Штірійського і Лінцського музичних союзів. 26 березня 1828 у Відні відбувся концерт з творів Шуберта, що мав великий успіх. Осінню того ж року Шуберт захворів черевним тифом і помер.

[ред.] Творчість

Живучи в епоху жорстокої меттерніховськой реакції в Австрії, Шуберт стає першим найбільшим представником музичного романтизму. У своїх творах він прагнув відтворювати відсутній у житті світлий ідеал, відображав тугу по ньому, страждання людини в чужому й ворожому для неї суспільному середовищі. Щирість, задушевність музики Шуберта, властиві їй безпосередність, «відвертість» виразу визначалися і особистими якостями композитора. Музика Шуберта тісно пов'язана з народним мистецтвом Австрії (хоча Шуберт рідко використовував в своїх творах справжні народні теми), з побутовою музикою Відня; знайшов віддзеркалення в ній і фольклор угорців та слов'янських народів тодішньої Австрійської імперію. У музиці Шуберта на чільному місці виступає мелодія, велике значення мають колорит, барвистість, що зумовили збагачення гармонії, оркестровки.

[ред.] Вокальна музика

Найважливіше місце в творчості Шуберта зайняла пісня для голосу і фортепіано (німецький Lied; жанр, відповідний романсу). В цьому жанрі Шубертові вдалося досягти втілення глибокого змісту за рахунок тіснішого поєднання слова і музики, зростання значущості і індивідуалізації музичних образів. Вокальна мелодія в піснях Шуберта (що нерідко включає речитативні елементи) переважно містить в собі цілісне музичне узагальнення. Партія фортепіано має важливе виразне, а часто й музично-зображувальне значення. Шуберт розвинув і збагатив колишні типи пісень, створив новий тип пісні наскрізного розвитку з об'єднавчим варійованим мотивом в партії фортепіано, а також перші зрілі зразки пісенного циклу.

У піснях Шуберта (близько 600) представлені вірші близько 100 поетів. Для кожного значного поета композитор знаходив відповідні поезії стилістичні прийоми. Найбільше значення для пісенної творчості Шуберта мали Й. В. Гете (близько 70 пісень, зокрема «Лісового царя», «Гретхен за прядкою»), Ф. Шиллер (понад 40, зокрема «Скарга дівчини», «Група з Тартар»), В. Мюллер (пісенні цикли «Чарівна мельнічка» і «Зимовий шлях»), Г. Гейне (6 пісень, зокрема «Двійник»), Й. Майрхофер (47 пісень).

До пісень Шуберта примикають квартети для чоловічих і жіночих голосів, хори, твори типу кантат і ораторій. В духовних творах, з яких особливо значні 2 останніх меси (1819 і 1828), Шуберт, подібно Й.С. Баху, виражав прості людські відчуття. Завершені композитором 3 опери і 6 зінґшпілей при його житті не ставилися і не стали репертуарними, головним чином через погані лібрето. 3 драматичних п'єси, до якої Шуберт написав музику, не утрималися на сцені, проте увертюра і танці з музики до п'єси Х. Шези «Розамунда...» (1823) широко виконуються.

[ред.] Інструментальна музика

В інструментальних творах Шуберт часто використовував співучі, закруглені ліричні теми пісенного типу, які розробляв головним чином як ціле, даючи їм різне «освітлення». З 9 завершених симфоній Шуберта остання (до мажор, остаточна редакція - 1828) витримана в героїко-епічних тонах. Поглибленим психологізмом насичена двохчастинна лірико-драматична «Незакінчена» симфонія сі мінор (1822). З концертних увертюр популярність отримали 2 «увертюри в італійському стилі» (1817).

Багато камерних інструментальних творів Шуберта пов'язано з поширеним тоді в Австрії домашнім музикуванням, зокрема життєрадісний фортепіанний квінтет «Форель» (1819), в передостанній частині якого варіюється тема однойменної пісні. Ряду творів властиві риси оркестральності. Найбільш значні - струнний квінтет до мажор (1828) і 3 останніх струнних квартету - ля-мінорний (1824), ре-мінорний, що включає варіації на тему пісні Шуберта «Дівчина і смерть» (1824-26), і соль-мажорний (1826).

Фортепіанна музика - одна з основних сфер творчості Шуберта. У фортепіанних сонатах Шуберт зазнав впливу Л. Бетховена, проте знайшов власне трактування жанру. Кращі з них - сонати ля мажор (1819), ля мінор (1823), ля мінор, ре мажор, сіль мажор (1825), сі-бемоль мажор (1828). У фантазії «Блукач», в якій використана тема однойменної пісні, Шуберт намічає структуру симфонічних поем Ф. Ліста. «Експромти» (11, 1827-28) і «Музичні моменти» (6, 1818-28) - романтичні фортепіанні мініатюри, що передбачили характерні риси фортепіанної музики Ф. Шопена і Ф. Ліста. Фортепіанні танці Шуберта - вальси, лендлери, «німецькі», екосези, галопи (більше 400) - важливий крок на шляху до поетизації танцю. Шуберт створив також багато творів для фортепіано в 4 руки, в числі яких фантазія фа-мінор (1828), Угорський дивертисмент (1824), варіації, марші, полонези і ін.

[ред.] Творчість останніх років

У деяких творах Шуберта останніх років («Зимовий шлях», пісні на тексти Гейне) поглибилися драматичні, навіть трагічні настрої. Проте і в ці роки їм протистояли твори (включаючи пісні), сповнені енергії, сили, мужності, життєрадісності. За життя Шуберт отримав визнання головним чином як автор пісень; багато його великих інструментальних творів було вперше виконано через десятиліття після смерті («велика» симфонія до мажор в повному об'ємі вперше прозвучала під управлінням Ф. Мендельсона в 1839, «Нескінчена» симфонія в 1865). Проте справжнє визнання інструментальна музика Шуберта отримала лише у 20 столітті.

[ред.] Список творів

[ред.] Сценічні твори

• Опери
  • «Порука» ("Die Bürgschaft", не закінчена, 1816)
  • «Сакунтала» (ескізи, 1820)
  • «Альфонсо і Естрела» (1821-22)
  • «Ф'єрабрас»(1823)
  • «Граф фон Гляйхен» (не закінчена, 1827-28)
• Зінгшпілі
  • «Лицарь дзеркала» (Der Spiegelritter, 1811)
  • «Розважальний замок сатани» (Des Teufels Lustschloss, 1814)
  • «4 роки на посту» (Der vierjährige Posten, 1815)
  • «Фенрнандо» (1815)
  • «Клаудіна фон Вілла Белла» (2-й і т-3-й акти загублені)
  • «Друзі з Саламанки» (Die Freunde von Salamanka, 1815)
  • «Адраст» (1817)
  • «Брати-близнюки» (Die Zwillingsbrüder,1819)
  • «Заговорщики» (Die Verschworenen, 1823)
  • «Чарівна арфа» (Die Zauberharfe, 1820)
  • «Розамунда» (Rosamunde, 1823)

[ред.] Для солістів хора і оркестра

• 7 месс (1812, зберіглися фрагменти; 1814; 2-1815, 1816; 1819-22; 1828)

• Німецький рекввієм (1818)
• Німецька меса (1827)
• 7 Salve Regina
• 6 Tantum ergo
• 4 Kzrie eleison
• магніфікат (1815)
• 3 оферторіуми
• 2 Stabat Mater
• ораторії і кантати

[ред.] Для симфонічного оркестру

9 Симфоній в т.ч.

№1	ре мажор	1813
№2	сі-бемоль мажор	1814-15
№3	ре мажор	1815
№4	до мінор ("Трагічна")	1816
№5	сі-бемоль мажор	1816
№6	до-мажор	1818
№7	E-dur, не завершена	1821
№8	сі-мінор "Незакінчена"	1822
№9	до-мажор "Велика"	1825-28

Увертюри

ре мажор	1811
ре мажор	1812
ре мажор	1812
сі-бемоль мажор	1816
ре мажор	1817
"В італійському стилі", ре мажор	1817
"В італійському стилі", до-мажор	1817
мі мінор	1819

[ред.] Пісні

• близько 600 пісень, в тому числі:
  • На слова І.В.Гете — близько 70, в тому числі «Гретхен за прядкою»(Gretchen am Spinnrade), «Жалібна пісня пастуха» та ін.
  • На слова Ф.Шиллера — 41, в тому числі «Скарга дівчини»,
  • На слова Мюлера
    • Цикл «Моя чарівна мельничка» (Nach Gedichten von Wilhelm Müller)
    • Цикл «Зимовий шлях» (Die Winterreise, op.89, 1923)

[ред.] Камерна музика

• Октет для струнних і мідних
• Два струнних квартети
• 12 (nach anderen 15) Streichquartette; ferner das berühmte so genannte Forellenquintett, siehe auch Kammermusik (Schubert)
• 2 Фортепіанних тріо, 1 струнне тріо, 2 великих дуети і 3 маленькі дуети для скрипки та фортепіано.
• zahlreiche zwei- und vierhändigen Klavierkompositionen
• Сонати, Експромти, Полонези, Марші (mehrere davon von Franz Liszt instrumentiert.)

[ред.] Аудіоприклади