Симфонія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Симфо́нія (від грец. συμφονία — «співзвуччя») — твір для оркестру, що складається з декількох частин. Симфонія — найбільша музична форма серед концертної оркестрової музики.
Зміст |
[ред.] Класична будова
Завдяки схожості щодо будови із сонатою симфонія можна назвати великою сонатою для оркестру. Як і в сонаті, в класичній симфонії, звичайно, є чотири частини. 1-а частина, в швидкому темпі, пишеться в сонатной формі; 2-а, в повільному русі, пишеться у формі рондо, рідше у формі сонати або варіаційній формі; 3-я — скерцо або менует — у формі пісні з тріо (тобто колінного складу, іншого колінного складу (тріо) з новим змістом і повторення першого колінного складу); 4-а частина, в швидкому темпі — в сонатній формі або у великій формі рондо. Якщо 1-а частина написана в помірному темпі, то за нею навпаки, може слідувати швидка друга та повільна третя частина (наприклад, 9-а симфонія Бетховена).
З огляду на те, що симфонія розрахована на великі сили оркестру, кожна частина в ній пишеться ширше і докладніше, ніж, наприклад, у звичайній фортепіанній сонаті, оскільки багатство виразових засобів симфонічного оркестру передбачають розгорнутіше викладення музичної думки.
Програмною симфонією називається та, яка пов'язана з певним змістом, викладеним у програмі. Наприклад, Пасторальна симфонія Бетховена, «Фантастична симфонія» Берліоза і ін. Першими ввели програму в симфонію Діттерсдорф, Розетті і Й. Гайдн.
[ред.] Історія
Прототипом симфонії може вважатися італійська увертюра, що склалася при Д. Скарлатті в кінці XVII століття. Ця форма вже тоді називалася симфонією і складалася з allegro, andante і allegro, що зливалися в одне ціле. З іншого боку попередницею симфонії була оркестрова сюїта, що складалася з декількох частин в простих формах і переважно в одній і тій же тональності.
Засновником Класичної моделі симфонії вважається Й. Гайдн. У класичній симфонії тільки перша і остання частини мають однакову тональність, а середні пишуться в тональності, споріднених з головною, за якою і визначається тональність всієї симфонії. . Найвидатніші представники класичної симфонії - В.А.Моцарт та Л. ван Бетховен
Романтична симфонія стала сполученням класичної форми з романтичною експресією та впливом пісенності на характер тематизму. Розвиваються також тенденція програмності. З'являються лейтмотиви. Головною тенденцією романтизму було розростання форми, складу оркестру і густини звучанння. До найвидатніших авторів симфоній цієї епохи належать: Франц Шуберт, Роберт Шуман, Фелікс Мендельсон, Гектор Берліоз, Йоханес Брамс, П.І. Чайковський, А.Брукнер та Густав Малер.
Починаючи з другої половини 19 століття і, особливо в 20 столітті строгі форми симфонії стали рушитися. Стала необов'язковою чотирьохчастинність: симфонії можуть містити від однієї (напр. симфонії В. Сильвестрова), до одинадцяти (14-а симфонія Д. Шостаковича). Необов'язковою стає використання сонатної форми. Після 9-й симфонії Л. Бетховена композитори частіше стали вводити в симфонії вокальні партії. Проте сталою лишається масштабність та змістовність музичного матеріалу.
[ред.] Симфонія в українській музиці
В українську музику симфонія приходить в 19 столітті. Першими творами в цьому жанрі були симфонії Миколи Лисенка, М. Колачевського (1876), П. Сокольського. В 20 столітті нові обрії цього жанру відкриває Борис Лятошинський. Світове визнання здобули симфонії сучасного українського композитора Валентина Сильвестрова.
[ред.] Список найвидатніших авторів симфоній
| Йозеф Гайдн — | 104 симфонії |
| Вольфганг Амадей Моцарт — | 41 (68) симфоній |
| Людвіг ван Бетховен — | 9 симфоній |
| Франц Шуберт — | 9 симфоній |
| Роберт Шуман — | 4 симфонії |
| Фелікс Мендельсон — | 5 симфоній |
| Гектор Берліоз — | кілька програмних симфоній |
| Антонін Дворжак — | 9 симфоній |
| Йоганес Брамс — | 4 симфонії |
| Петро Чайковський — | 6 симфоній (а також симфонія "Манфред") |
| Антон Брукнер — | 10 симфоній |
| Густав Малер — | 10 симфоній |
| Кароль Шимановський — | 4 симфонії |
| Ян Сібеліус — | 7 симфоній |
| Сергій Рахманінов — | 3 симфонії |
| Ігор Стравінський — | 5 симфоній |
| Сергій Прокоф'єв — | 7 симфоній |
| Дмитро Шостакович — | 15 симфоній (також кілька камерних симфоній) |
| Борис Лятошинський — | 5 симфоній |
| Чарлз Айвз — | 4 симфонії |
| Вітольд Лютославський — | 4 симфонії |
| Альфред Шнітке — | 9 симфоній |
| Гія Канчелі* — | 7 симфоній |
| Кшиштоф Пендерецький* — | 7 симфоній |
| Валентин Сильвестров* — | 7 симфоній |
* - Нині живі композитори, які можуть збільшити кількість написаних ними симфоній.
- Використано матеріали зі статті в польській вікіпедії
- Використано матеріали зі статті в російській вікіпедії
