Ярослав Мудрий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ярослав Володимирович.

Ярослав-Георгій Володимирович (біля 983 — † 20 лютого 1054) визначний державний діяч, великий князь київський. Другий син Володимира Святославича і Рогнеди. Близько 990 р. Ярослав отримав ростовський престол, а згодом і новгородський, бувши зобов`язаний платити Києву щорічну дань у 2 000 гривень срібла, через що ввійшов у конфлікт з батьком.

[ред.] Князювання

Після смерті свого батька Володимира Святославовича в 1015 році Ярослав Мудрий в боротьбі за київський престол розбив війська Святополка біля Любеча і засів на київський княжий престол, але 1018 під натиском польських військ короля Болеслава І, яких взяв собі на допомогу Святополк, мусив покинути Київ. Після остаточної перемоги в битві над р. Альтою 1019 Ярослав Мудрий став київським Великим князем.

Прагнучи об'єднати всі руські землі, Ярослав Володимирович змушений був вести боротьбу проти свого брата Мстислава Володимировича, князя тмутороканського і чернігівського. Після битви під Лиственом біля Чернігова 1024 р. Ярослав мусів відступити Мстиславові Чернігівщину і всі землі на схід від Дніпра, крім Переяславщини. Згодом, після укладеного 1026 у Городку під Києвом миру, почалося порозуміння і співпраця між братами. Ярослав Мудрий допомагав Мстиславові у боротьбі з касогами і ясами у 1029 р., поширивши свої володіння до кавказьких гір; а Мстислав — у скріпленні й поширенні держави Ярослава Мудрого на захід від Дніпра. На півночі 1030 Ярослав зайняв землі між Чудським озером і Балтикою і там заснував м. Юріїв, у 1030 — 1031 війська Ярослава і Мстислава відвоювали Червенські міста, які 1018 загарбав Болеслав І. Тоді ж Ярослав здобув від Польщі смугу землі між р. Сяном і Бугом; там збудовано м. Ярослав і Белз. Після смерти Мстислава 1036 р. Ярослав об'єднав під своєю владою лівобережні землі, ставши єдиним володарем могутньої Київської держави. 1038 — 1042 Ярослав вів успішні походи проти литовських племен — ятвягів, проти Мазовії, проти прибалтицько-фінських племен ямь і чудь. 1043 він підготував під проводом свого сина Володимира і воєводи Вишати похід на Візантію, який закінчився поразкою, багато воїнів попало в полон чи загинуло. Щоб охороняти свою державу проти нападів кочовиків, Ярослав укріплював південний кордон, будуючи міста над р. Россю і Трубежем: Корсунь, Канів, Переяслав; як також другу фортифікаційну лінію над Сулою: м. Лубні, Лукомль, Воїнь. 1036 Ярослав Мудрий розгромив біля Києва печенігів і на місці перемоги над ними почав будувати у 1037 р.Софійський собор.

Під час його правління Київська Русь перетворилася на могутню європейську державу. Було значно розширено межі її столиці — Києва, насипано нові оборонні вали (за одним з них прокладено сучасну вулицю Ярославів Вал), збудовано Золоті ворота, Лядську браму, Жидівські ворота, Георгіївський та Ірининський собори, Софійський собор, в якому згодом було поховано в саркофазі Ярослава Мудрого та його дружину Ірину (Інгігерду; ? -1050). Це єдиний факт подібного поховання у Київській Русі. Створив бібліотеку Софійського собору. За часів його правління було засновано міста Юр'єв (нині - Тарту), Корсунь, Гюргів (нині - Біла Церква), розбудовано Чернігів, Переяслав, Володимир Волинський, Турів, встановлено династичні зв'язки з королівськими дворами Швеції, Норвегії та Франції. Продовжувалося карбування срібних монет.

Сам Ярослав Мудрий був одружений з дочкою шведського короля Олафа (Olof) — Інґигердою (Ingegerd), його дочка Єлисавета вийшла за норвезького короля Гаральда Суворого, Анна за французького короля Анрі І (Henry I), Анастасія за угорського короля Андраша І; його син Ізяслав був одружений з Ґертрудою, дочкою польського князя Мєшка; Всеволод з візантійською царівною з роду Мономахів, Святослав з внучкою цісаря Генріха II, Володимир з Одою, дочкою графа Леопольда зі Штаде біля Бремену. Сестра Ярослава Марія-Доброніга була дружиною польського князя Казиміра Відновителя. При дворі Ярослава Мудрого знаходили притулок колишні монархи: норвезький Олаф Святий, англійський Едмунд Залізний Бік. Ярослав Мудрий був у союзі з германськими цісарями Генріхом II, Конрадом II і Генріхом III.

Для скріплення влади в державі та впорядкування правових та соціальних відносин громадян за князювання Ярослава Мудрого було укладено збірник законів, так звану Правду Ярослава, що становить найдавнішу частину законів руського права — Руської Правди.

За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія: 1039 документально стверджено існування Київської митрополії, що перебувала в юрисдикції константинопільського патріарха. Ярослав устійнив церковний устав, яким визначалися права церкви і духівництва. Крім призначування митрополитів на київську катедру, Церква Київської Русі користувалася автономією, включно з тим, що 1051 з ініціативи Ярослава собор місцевих єпископів обрав русина Іларіона митрополитом київським. За цього часу засновано також перші монастирі на Русі: св. Юрія, св. Ірини і славний Києво-Печерський 1051 р., які стали важливими культурними осередками, в яких писалися літописи, були школи іконописання.

За Ярослава Мудрого сталася і національна еволюція в Київській державі: варязький вплив залишився тільки в колі військової дружини, а державні діячі рекрутувалися здебільшого з місцевих людей, серед яких були: Вишата, Іван Творимирич, Костянтин, син Добрині та ін.

Ярослав Мудрий був високоосвіченою людиною, він дбав про освіту і культуру свого народу, заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку. За його ініціативою почалася в Києві праця над перекладами грецьких та інших книг на церковно-слов`янську мову, переписувано багато книг, був укладений літописний звод.

Київська Русь за Ярослава Мудрого була великою і могутньою державою Європи, досягнувши на ті часи найвищого розвитку. Щоб зберегти цілість своєї держави, а заразом забезпечити права своїх синів, Ярослав встановив систему наслідства — сеньйорату, згідно з яким старший брат Із'яслав дістав великокняжий престол у Києві, Святослав — Чернігівщину, Муром і Тмуторокань, Всеволод — Переяславщину, Суздаль і Ростовщину, Ігор — Володимир Волинський, В'ячеслав — Смоленщину.

Останні роки життя Ярослав провів у Вишгороді. По смерті Ярослава Мудрого почався розпад Київської Русі і через півтора століття вона фактично перестала існувати як єдина держава.

1838 року у Києві на його честь названо вулицю, 1955 - провулок.

[ред.] Діти

[ред.] Сини

+ Анна ( †1018):

Ілля 1034 (?), перший с. Ярослава Володимировича (V), кн. новгородський.

+ Інґігерда (Ірина)

Володимир (1020 - †1052)
Ізяслав (1024 - †1078)
Святослав (1027 - †1076)
Всеволод (1030 - †1093)
Ігор (†1060)
В'ячеслав(1034 - †1057)

[ред.] Доньки

Єлизавета Ярославна (Еллісіф) (†1076)
Анастасія Ярославна (Аґмунда) (†1097)
Анна Ярославна (Аньєс) (†1077)

[ред.] Література

{ЕУ}
Костомаров Н. Ярослав Мудрый. Русская история в жизнеописаниях ея важнейших деятелей. П. 1874 — 76;
Грушевський М. Ярослав. Історія України-Руси. Том II (XI — XIII вік). Львів. 1905;
Полонська-Василенко Н. Київ часів Володимира Великого. Прага 1944;
Каргер М. Портреты Ярослава и его семьи в киевской св. Софии. Ученые зап. ЛГУ, ч. 20, 1960;
Пашуто В. Внешняя политика Древней Руси. М. 1968.
Ярослав Мудрий
http://wek.kiev.ua

Попередник:	Великий князь Київський 1019 — 1054	Наступник:
Святополк Володимирович	Великий князь Київський 1019 — 1054	Ізяслав Ярославич