Інтелектуальна власність
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інтелектуальна власність (скорочено «ІВ», англ. intellectual property) — у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах.
Законодавство, яке визначає права на ІВ, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.
Поняття «ІВ» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури.
Зміст |
[ред.] Історія
Вперше термін «ІВ» вжив у 1845 році Чарльз Вудбарі (Charles Woodbury), суддя Окружного суду штату Массачусетс [1]. В Європі вперше цей термін вжив Альфред Ніон (Alfred Nion) у своєму трактаті «Droits civils des auteurs, artistes et inventeurs», що був вперше опублікований у 1846 році.
Але справжня історія терміну почалася у 1697 році, після створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Ця організація доклала багато зусиль для світового визнання для закріплення терміну, який є ключовою складовою частиною її назви.
[ред.] Межі
У 1967 році у Стокгольмі було підписано Конвенцію про заснування Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності, якою було визначено, що до ІВ належать права на:
- літературні, художні та наукові твори;
- виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;
- винаходи у сферах людської діяльності;
- наукові відкриття;
- промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;
- захист від недобросовісної конкуренції;
- усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.
[ред.] Критика
Запровадження у правничій термінології терміну "ІВ" співпало із переходом від розуміння авторського права та патентів, як суспільного блага до їх розуміння як «власності», тобто непорушного права власника. Такий перехід спричинив поширення таких термінів як «крадіжка» або «піратство» на порушення авторського або патентного права, а також на виникнення ініціатив у напрямку розширення сфери дії законодавства у цій галузі.
Багато опонентів концепції ІВ, особливо прихильники відкритого програмного забезпечення та вільної культури, називають її «інтелектуальною монополією» або «інтелектуальним протекціонізмом». На думку цих людей, законодавство у сфері ІВ у його сучасному розумінні приносить більше суспільної шкоди аніж користі. Одним з найбільш відомих опонентів ІВ є Річард Столмен, автор GNU.
ІВ у її сучасному розумінні базується на факті першого опублікування або реєстрації. Такий підхід ігнорує той факт, що одна і та сама ідея, а також механізм реалізації цієї ідеї, можуть виникнути одночасно в декількох людей. Відомим прикладом є історія про те, як Нікола Тесла та Томас Едісон одночасно дослідили низку електричних феноменів.
[ред.] Види об'єктів інтелектуальної власності
- Об'єкти авторського права
- Літературний твір
- Музичний твір
- Твір зображувального мистецтва
- Твір декоративно-прикладного мистецтва
- Твір архітектури
- Твір картографії
- Фотографічний твір
- Складений твір
- База даних
- Комп'ютерна програма
- Аудіо-візуальний твір
- Сценічний твір
- Твір в області науки
- Твір у перекладі
- Твір у переробці
- Об'єкти суміжних прав
- Виконання твору
- Фонограма, Відеограма
- Передача організації мовлення
- Об'єкти права промислової власності
- Винахід
- Промисловий зразок
- Корисна модель
- Засоби індивідуалізації учасників господарського обігу
- Нетрадиційні об'єкти ІВ
- Наукове відкриття
- Раціоналізаторська пропозиція
- Топографія інтегральної мікросхеми
- Сорт рослин
- Порода тварин
- Комерційна таємниця
- Захист від недобросовісної конкуренції
- Фольклор та Традиційні знання
[ред.] Співвідношення між інтелектуальною власністю та правом інтелектуальної власності
Концепція ІВ і міждисциплінарною. ІВ одночасно аналізується у економічній теорії, теорії раціоналізаторства та винахідництва, теорії наукових досліджень та юриспруденції. Остання, в свою чергу, аналізує ІВ з позицій права інтелектуальної власності, під яким у країнах континентального права розуміють міжгалузевий інститут цивільного права. Оскільки Україна відноситься до континентальних правових систем, ключові положення права інтелектуальної власності містяться у Четвертій книзі Цивільного кодексу України.
[ред.] Види порушень права інтелектуальної власності
До порушення права інтелектуальної власності відносяться:
- піратство
- плагіат
- несумлінна реєстрація
- підроблення та зміна інформації.
[ред.] Міжнародний захист
Розвитком та захистом ІВ в усьому світі займається Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), заснована при ООН в 1967 році.
ВОІВ сприяє підписанню нових міжнародних угод та модернізації національних законодавств, заохочує адміністративне співробітництво між країнами, надає технічну допомогу розвиваючимся країнам і утримує служби, які полегшують міжнародний захист винаходів, знаків та промислових зразків.
При ВОІВ діє центр по арбітражу та посередництву. З 1999 року ВОІВ надає послуги по врегулюванню суперечок, які виникають при реєстрації та використанні найбільш поширених типових назв доменів в Інтернеті (.com, .net, .org).
ВОІВ здійснює управлання 21 угодою, які охоплюють основні аспекти інтелектуальної власності. Двома ключовими угодами є Паризька конвенція про охорону промислової власності (1883) та Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (1886).
[ред.] Примітки
Із останніми версіями офіційних документів можна ознайомитись на Інформаційному сервері Верховної Ради України
- ↑ Дивіться рішення у справі DAVOLL et al. v. BROWN
