Ісихазм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ісихазм (від гр. ἡσῠχία - спокій, тиша) - містична, аскетична течія східного християнства, про яку часом говорять, що становить один з полюсів православ'я; другий - це вчення про "симфонію". Відома ще з часів Отців Церкви, проте канонічною визнана лише в 14 сторіччі завдяки старанням св.Григорія Палами.

Суттю цієї доктрини є обожіння людини - її повне єднання з Богом ще підчас земного життя - аж до реального ставання Богом. Засобом, що дозволяв досягнути такого стану, визнавалась молитва - умна (від ума - екзистенційного центру людини, інстанції, відмінної від розуму і тіла) або ж Ісусова молитва - "Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене грішного". Така молитва, що її аскет повторював без перерви на протязі всього життя, а також за умови сходження на нього благодаті Божої, була знаряддям об'єднання у синергії всіх його інтенцій-енергій, повним преображенням його екзистенції.