Абієтинова кислота
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Загальні | |
|---|---|
| Хімічна назва | [1R-(1α,4aβ,4bα,10aα)]- 1,2,3,4,4a,4b,5,6,10,10a- Декагідро- 1,4a-діметил- 7-(1-метилетил)- 1-фенантренкарбонова кислота |
 |
|
| Хімічна формула | C20H30O2 |
| Молярна маса | 302.45 |
| Синоніми | 13-Ізопропілподокарпа- 7,13-дієн-15-ова кислота, сильвінова кислота |
| Фізичні властивості | |
| Температура плавлення | 172 - 175 °C |
| Оптичне обертання | [α]D24 −106° |
Абієтинова кислота, органічна сполука рослинного походження, головна складова частина каніфолі, пластинчасті кристали монокліничної структури (етанол-вода). Розчинна у спирті, ацетоні, хлороформі, ефірі, бензолі, а також у водному розчині гідроксиду натрію. Нерозчинна у воді.
З естерів (складних ефірів) абієтинової кислоти виготовляють лаки та емалі. Солі абієтинової кислоти (резинати металів) - добре відомі загусники оліфи. Також абієтинова кислота та її похідні використовують у виготовленні косметичних засобів та у парфюмерії.
