Антарктида

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Антарктида

Площа (включаючи острови)

км²

Площа островів

км²

Довжина берегової лінії

км²

Середня висота
над рівнем моря

—

Найбільша висота
над рівнем моря

—

Найменша висота
над рівнем моря

—

Найпівнічніша точка

—

Найпівденніша точка

—

Найзахідніша точка

—

Найсхідніша точка

—

Чисельність населення:

— млн. мешканців

Щільність населення:

— осіб/км²

Антарктида — континент в південній півкулі навколо географічного південного полюса, омивається Атлантичним, Індійським та Тихим океанами. Займає 10% поверхні Землі, там знаходиться 90% світових запасів льоду в яких сконцентровано 70% прісної води на Землі.

Загальна площа поверхні — 13 900 000 км², без шельфових льодовиків 12,6 млн. км² звуженням між морем Веделла (Атлантичний океан) і морем Росса (Тихий океан).

Наукова станція

Антарктида ділиться на Східну (близько 10 млн. км²) і Західну з Антарктичним півостровом; 99,5% поверхні прикриває материковий лід товщиною до 4776 м (середня 1880 м), який піднімається до 4010 м (в середньому до 2040 м); решту займають гірські пасма, нунатаки і так звані оази; найвищий континент, до 5140 м (масив Вінсона) в горах Елсверта, в Західній Антарктиді; шельфові льодовики Росса, Фільхнера та інші творять льодові бар'єри; полярний, найсуворіший клімат на Землі; найнижча зафіксована температура повітря -94,5°C, на полюсі; середньомісячні у глибині континенту від -20°C до -70°C; найвища у прибережній зоні -11,6°C (станція Оаза); сильні вітри, більше 15 м/с упродовж 200 днів у році; річна сумарна кількість опадів 100-150 мм; вивчається від 19 століття, з 1957 багато держав проводять систематичні дослідження; численні наукові станції (українська Академік Вернадський); міжнародно-правовий режим Антарктиди та інші територій, що розташовані південніше 60° південної широти, регулюється Угодою про Антарктику від 1 грудня 1959 року.

Шлях туристiв

Східна і велика частина — докембрійска Антарктична платформа, облямована більш пізніми складчастими утвореннями. Західна Антарктида — Каледонська плита й Андійський складчастий пояс (антарктичний півострів і прилягаючі до нього райони). У східній частині знаходиться полюс холоду Землі (-89,2° С на станції Схід). Часті дуже сильні вітри.

Рослинний світ. З рослин зустрічаються квіткові, папоротниковидні, лишайники, гриби, водорості (в оазисах). На узбережжі живуть тюлені, пінгвіни.

Корисні копалини: кам'яне вугілля, залізна руда, слюда, мідь, свинець, цинк, графіт і ін. На континенті знаходиться близько 40 міжнародних станцій, на яких перебувають близько 2-3 тис. чоловік.

Інтернет домен Антарктиди - .aq.

Гора Тангра

Антарктична філателія

УРЕ: αντι — проти та αρκτικος — північний) материк, розташований навколо Пд. полюса, в центрі пд. полярної області. Площа А. бл. 13,3 млн. км² (без шельфових льодовиків). А. являє собою переважно високе плоскогір'я (пересічна висота понад 2000 м), ускладнене системою гірських хребтів з вершинами до 5000—6000 м, частина яких вулканічного походження. На о. Рос-са в морі Росса—єдиний в А. діючий вулкан Еребус (4023 м). Пд. полюс лежить на висоті бл. 2800 м. Більша ч. поверхні А. (понад 95%) вкрита льодовиковим щитом потужністю до 1500—3000 м. Вільна від льоду поверхня становить лише 4,5% площі материка. Це незначні прибережні ділянки суходолу («оазиси») і найвищі гори. Поверхня льодовика розбита численними тріщинами й провалами. Встановлено, що в ряді місць А. ложе льодовика лежить нижче від рівня моря. Лід перебуває в постійному русі. Від центра А. він розтікається до її периферії (в районі обсерваторії «Мирний»* швидкість руху льоду 30—45 м за рік) і круто обривається в бік моря, утворюючи високі льодові стіни—бар'єри. Висота найбільшого в А. льодового бар'єра Росса 45—73 м, але переважно 30—40 м. У багатьох місцях лід, що сповзає в море, утворює плаваючі припаяні до суші великі шельфові льодовики (Росса, Шеклтона та ін.) заг. пл. понад 900 тис. км². Льодовики постійно обламуються і дають початок айсбергам, які виносяться на Пн. в океани, що омивають Антарктиду.

Фізична карта Антарктиди

За характером геол. будови і рельєфу А. поділяється (по лінії море Уедделла—море Росса) на дві різко відмінні між собою частини: західну—складчасту гірську країну, утворену породами мезозою, і східну—високе, дуже розчленоване плато, складене докембрійськими кристалічними та метаморфічними породами (граніти, гнейси, кристалічні сланці). Клімат А. надзвичайно суворий. В центр, районах А. протягом року існує стійкий полярний антициклон. В літньо-осінній період на окраїнах А. спостерігається циклонічна діяльність, яка інколи поширюється і на її внутр. частину. Пересічна температура най-тепліших м-ців (січень—лютий) нижче 0°. В центр. А. пересічні температури найхолодніших м-ців досягають —50, —65°, знижуючись часто до —80°. В серпні 1958 на рад. станції «Во-сток» зафіксовано т-ру —87,4°—найнижчу т-ру на Землі. Т-ра —40° можлива протягом усього року. Різкі температурні контрасти між переохолодженим материком і більш теплими водами океанів зумовлюють часті й сильні вітри, які нерідко досягають ураганної сили (80—90 м/сек). Річні суми опадів у прибережній смузі 500—600 мм, у внутрішніх районах 100—150 мм. Органічний світ надзвичайно бідний. Незначні вільні від льоду узбережні ділянки і скелі вкриті лишайниками, водоростями, мохами; на п-ові Пальмер знайдено близько десятка квіткових рослин. Фауна зв'язана з морем і зосереджена на узбережжі і узбережних о-вах. Представлена кількома видами птахів (пінгвіни, поморники, буревісники, альбатроси, баклани) та антарктичними тюленями. Постійних поселень в А. нема. Є дані про наявність у надрах А. покладів кам. вугілля, мідних і заліз, руд, молібдену, свинцю, можливо урану та ін.

Дослідження Антарктиди

Антарктиду відкрила 16 січня 1820 рос. експедиція Ф. Ф. Беллінсгаузена і М. П. Лазарєва (1819—21). На поч. 20 ст. А. досліджували видатні полярники: Роберт Скотт (1901—04, 1910—12), Е. Шеклтон (1907—09), Р. Амундсен (1910—12) та ін. З 1928 вивчення А. здійснюється за допомогою літаків: Д. Вілкінс (1928—30), Л. Елсуорт (1935, 1938—39), Р. Е. Берд (1928—30, 1933—35, 1939—41, 1946—47). З 1950 в А. працюють постійні науково-дослідні станції (перша франц.). В зв'язку з проведенням Міжнар. геофізич. року (1957—59) в А. 12 країн організували дослідні станції, зокрема СРСР, починаючи з 1956, організував 7 станцій. Основна з них— селище Мирний.