Аристократія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аристократія (від грецького αριστοκρατία (aristokratíа), ἀριστεύς - кращий і κρατεῖν - правити) - влада кращих.
Зміст |
[ред.] Як політична дефіниція
Аристократією називають форму правління, при якій державна влада зосереджена в руках привілейованої освідченої знатної меншості. Платон і Аристотель під аристократією розуміли правління освідчених (знатних), професійно підготованих людей, які володіють політичним мистецтвом (мистецтвом управління). Пізніше аристократичну форму правління виділяли Полібій, Спіноза, Гоббс, Монтеск'є, Кант та інші. Обґрунтуванням такої форми правління її прихильниками є, як правило, ідея про політичну неповноцінність більшості членів суспільства, якими й покликана правити аристократична еліта.
Як форма правління аристократія протиставляється монархії та демократії
В древні часи аристократичними республіками були Спарта, Рим (6-1 вв. до н. е.) та Карфаген; а в средньовічній Європі - Венеція, Псковскька та Новгородська феодальні республіки.
Склад, принципи створення вищих органів державної влади та їх співвідношення відрізняються в різних аристократіях. Наприклад, в Спарті влада знаходилась в руках двох царів, які обирались народними зборами герусії (Ради старійшин) та ефорів. В Римі члени сенату призначались цензором з числа колишніх посадових осіб та представників знатних родин; зі знаті створювались "виборні" магістрати (консули, претори, цензори та еділи). В Карфагені реальну владу мали 2 виборних суффети та виборна Рада старійшин. В Новгороді та Пскові міським патриціатом створювалась Рада правителів (рос. Совет господ).
В аристократичній формі правління народні збори мали дуже невеликі повноваження і відігравали незначну роль. Населення не приймало активної участі в державному житті. Вибори мали, в значній мірі, фіктивний характер, а посадові особи були представниками знаті (спіріатів в Спарті, патриціїв в Римі, патриціата в середньовічних республіках).
В аристократії, при створенні органів державної влади з вузького кола знаті, сильну тенденцію має принцип спадковості.
[ред.] Як соціологічна дефіниція
В сучасній мові під аристократією розуміють представників вищого прошарку суспільства, які успадкували багатство та знатність за походженням.
УРЕ:
АРИСТОКРАТІЯ (грец. αριστος — найкращий і κρατος — сила, влада, панування) — в класовому суспільстві вищий прошарок привілейованого стану. В рабовласницькому суспільстві до А. належали багаті родини, які експлуатували рабів і вільних бідняків. В епоху феодалізму А. — титулована і багата верхівка панівного класу (князі, герцоги, лорди, графи, барони, вищі церк. сановники, придворні кола дворянства). Після бурж. революцій в ряді європ. держав А. була усунута від влади; в деяких країнах, напр., в Англії, вона зрослася з великою буржуазією і значною мірою зберегла свої земельні багатства, привілеї, титули і політ. права. Нова, дворянсько-бурж. А. є найреакційнішою частиною експлуататорських класів і оплотом фашизму. В капіталістич. д-вах серед пролетаріату існує прошарок, відомий під назвою робітничої аристократії. В СРСР та ін. соціалістичних країнах А. як класовий прошарок ліквідована.
