Ðфродіта
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ÐфродіÌта (грец. ΑφÏοδίτη) — одне з 12 верховних божеÑтв Олімпу, Ð±Ð¾Ð³Ð¸Ð½Ñ Ð²Ñ€Ð¾Ð´Ð¸ й коханнÑ, мати ЕроÑа, Ñ†Ð°Ñ€Ð¸Ñ†Ñ Ð½Ñ–Ð¼Ñ„ Ñ– грацій. За Гомером, Ð. — дочка ЗевÑа й океаніди Діони. (За ГеÑіодом, Ð. народилаÑÑ Ð· морÑької піни, коли в море впали краплі крові оÑкопленого ЗевÑом Урана. ЗвідÑи етимологічний зв’Ñзок імені богині з гр. aphros — піна.) Ð. володіє поÑÑом, Ñкий може зробити будь-Ñку Ñмертну жінку чи богиню «гарнішою, ніж Ñама краÑа». Таким чином, Ð. Ñ” втіленнÑм краÑи, чарівної жіночноÑÑ‚Ñ–. ЗолотоволоÑою, з блиÑкучим Ñ– вологим поглÑдом та Ñолодкою уÑмішкою на вуÑтах поÑтає вона в «Іліаді». Там ідетьÑÑ Ñ‚Ð°ÐºÐ¾Ð¶ про Ð. Переможницю (ÐікефороÑ), Войовничу (Ðрейа), ЦарÑтвену (БаÑілеÑ), Ñка Ñ” покровителькою троÑнців. Згодом до цих образів додаютьÑÑ Ñ–Ð½ÑˆÑ– риÑи: Ð. Ñтає богинею коханнÑ, охоронницею шлюбів (Ð. Генетейра, ГамоÑтолоÑ). Вона допомагає закоханим Ñ– карає тих, хто зневажає коханнÑ. Оповіді про Ñ—Ñ— Ð·Ð°Ð¼Ñ–Ð¶Ð¶Ñ Ð· кульгавим ГефеÑтом Ñ– любовні пригоди s ÐреÑом уперше знаходимо в «ОдіÑÑеї». З розповіді ГеÑіода про Ð½Ð°Ñ€Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð. з ÑˆÑƒÐ¼Ð¾Ð²Ð¸Ð½Ð½Ñ Ð¼Ð¾Ñ€Ñьких хвиль виникає уÑÐ²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ неї Ñк про покровительку мореплавÑтва; звідÑи епітети: ТалаÑÑÑ–Ñ, ÐŸÐµÐ»Ð°Ð³Ñ–Ñ (МорÑька), Ðнадіомена («Та, що виходить з морÑької піни») тощо. Під впливом фінікійÑького пантеону Ð. зближуєтьÑÑ Ð· ÐÑтартою Ñ– Ñтає богинею приÑтраÑÑ‚Ñ– й хтивоÑÑ‚Ñ–. Ð’ Ðфінах шанували Ð. ÐŸÐ°Ð½Ð´ÐµÐ¼Ð¾Ñ (УÑенародну), що Ñк покровителька шлюбу вважалаÑÑŒ уоÑобленнÑм єдноÑÑ‚Ñ– народу. Згодом Ñ—Ñ— перевели в ранг Ð. Гетери, а в Корінфі й ЕфеÑÑ– вона мала навіть Ð½Ð°Ð¹Ð¼ÐµÐ½Ð½Ñ ÐŸÐ¾Ñ€Ð½Ðµ (ПовіÑ). Жриці Ð., Ñкі жили Ð±Ñ–Ð»Ñ Ñ…Ñ€Ð°Ð¼Ñ–Ð² (наприклад, у Корінфі), Ñлужили їй, віддаючиÑÑŒ за гроші. Цій Ð. протиÑтавлÑєтьÑÑ Ð. Ð£Ñ€Ð°Ð½Ñ–Ñ (ÐебеÑна), Ñкій віддавали оÑобливу шану в Сікіоні й ÐргоÑÑ–, де вона ототожнювалаÑÑŒ із Ñтаршою з трьох мойр.
[ред.] Культ
Культ Ð. був перенеÑений до Риму, де Ñ—Ñ— ототожнювали з Венерою; можливо, культ богині перейшов туди з Сіцілії, де дуже рано був Ñпоруджений храм Ð. ЕріцінÑької. СтароримÑька Ð’ÐµÐ½ÑƒÑ Ð±ÑƒÐ»Ð° богинею Ñадів, веÑни, зроÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ– розквіту; згодом Венера в Римі набуває вÑÑ–Ñ… епітетів Ðфродіти. Цезар Ñ– ÐвґуÑÑ‚ оÑобливо піклувалиÑÑ ÐºÑƒÐ»ÑŒÑ‚Ð¾Ð¼ Венери Ñк матері (через ÐнхіÑа й ЕнеÑ) римÑького народу Ñ– роду Юліїв. У 46 Ñ€. до н. е. Цезар Ñпорудив на новому форумі величну ÑвÑтиню. Як Ñимволи ÐºÐ¾Ñ…Ð°Ð½Ð½Ñ Ð’ÐµÐ½ÐµÑ€Ñ– приÑвÑчені мирт (звідÑи епітет МиртіÑ), троÑнда, Ñблуко, Ñк Ñимволи плодючоÑÑ‚Ñ– — мак, голуб, горобець Ñ– заєць; Ñк Ñимволи мореплавÑтва — дельфін Ñ– лебідь.
У давньогрецькому миÑтецтві тип зображень Ð. зазнав багатьох змін. Перші плаÑтичні Ð²Ñ‚Ñ–Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±Ð¾Ð³Ð¸Ð½Ñ–, Ñк Ñ– Ñ—Ñ— культ, проникли в Грецію з Кіпру, однак Ñ—Ñ… Ð¿Ð¾Ñ…Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñлід шукати у Вавілоні, Халдеї й Сувіані, де віддавали шану божеÑтвам, за значеннÑм близьким до грецької Ð., Ñ– звідки дійшли до Ð½Ð°Ñ Ñ‚ÐµÑ€Ð°ÐºÐ¾Ñ‚Ð¾Ð²Ñ– Ñтатуетки богині, винуватиш Ð·Ð°Ñ€Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¹ Ñ€Ð¾Ð·Ð¼Ð½Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ñього живого. Статуетки зображують богиню голу, прикрашену головним убором, намиÑтами й браÑлетами, або у виглÑді жінки, Ñка руками тиÑне груди Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, щоб з них полилоÑÑ Ð¼Ð¾Ð»Ð¾ÐºÐ¾ (одна із Ñтатуеток ЛуврÑького музею). За поÑередництвом фінікійців цей тип Ñтатуй Ð. занеÑено з Ðзії на Кіпр, про що Ñвідчать кілька репродукцій, знайдених на оÑтрові. ÐзіатÑьке Ð¿Ð¾Ñ…Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼Ð°ÑŽÑ‚ÑŒ Ñ– Ñ‚Ñ– кіпрÑькі Ñтатуетки, на Ñких богиню зображено в довгому вбранні, з Ñблуком або квіткою в правій руці (ліва рука Ñхована під одÑгом Ð±Ñ–Ð»Ñ Ð³Ñ€ÑƒÐ´ÐµÐ¹). Ðнтичне грецьке миÑтецтво довго перебувало під впливом цих творів, але згодом внеÑло в Ñкульптуру Ñуто еллінÑьку Ñувору грацію. Можливо, Ñпочатку Греції була відома лише Ð. Ð£Ñ€Ð°Ð½Ñ–Ñ (ÐебеÑна), влада Ñкої поширюєтьÑÑ Ð½Ð° вÑÑŽ природу Ñ– Ñка, за виÑловом Евріпіда, неÑе на землю любов Ñ– родючіÑÑ‚ÑŒ. До попередніх уÑвлень про богиню згодом приєднуєтьÑÑ Ð¿Ð¾Ð½ÑÑ‚Ñ‚Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ Ñ—Ñ— чарівну вроду, проте навіть у V ÑÑ‚. до н. е. грецька плаÑтика лишаєтьÑÑ Ð²Ñ–Ñ€Ð½Ð° Ñуворому архаїчному типові. У міру того, Ñк миÑтецтво греків Ñтавало менш релігійним, іконографічний тип богині втрачав Ñвою ÑуворіÑÑ‚ÑŒ, робивÑÑ Ð±Ñ–Ð»ÑŒÑˆ привабливим, більш почуттєвим. Сама Ñ—Ñ— оÑобиÑÑ‚Ñ–ÑÑ‚ÑŒ роздвоїлаÑÑŒ Ñ– порÑд з попередньою Ð. Уранією з’ÑвилаÑÑŒ інша — Ð. ÐŸÐ°Ð½Ð´ÐµÐ¼Ð¾Ñ (УÑенародна), Ñка уоÑоблювала любоÑтраÑніÑÑ‚ÑŒ Ñ– хтивіÑÑ‚ÑŒ. ПоÑтупових видозмін зазнав також іконографічний тип Венери: від Венери МілоÑької (Лувр) до Ñкульптур, виконаних за типом ПракÑітелевої голої Венери КнідÑької. Такі ж Венера ВатіканÑька й КапітолійÑька в Римі, Венера МедіцейÑька у Флоренції, Венера ТаврідÑька в Ермітажі, Венера Калліпіга в ÐеаполітанÑькому музеї. УÑÑ– ці Ñкульптури зображують богиню в момент, коли вона виходить із хвиль або йде купатиÑÑ. Cтворений античним миÑтецтвом тип Ð.-Венери був відновлений в епоху ВідродженнÑ. У живопиÑÑ– оÑобливою популÑрніÑÑ‚ÑŽ кориÑтувалиÑÑ Ñцени, пов’Ñзані з ÐдоніÑом, ÐреÑом, ГефеÑтом, ПаріÑом, а також тема Ð½Ð°Ñ€Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð. (Сандро Боттічеллі, Тіціан, РубенÑ, Ð. ван Дейк). Серед художників нового чаÑу до міфів про Ð. зверталиÑÑ Ð–. Енгр, Ð. Беклін, Ð. Фейєрбах, Ñкульптори Б. ТорвальдÑен, Ð. Майоль та ін. Ці ж теми, оÑобливо міф про Ð. й ÐдоніÑа, розроблÑлиÑÑŒ Ñ– в музиці (Ф. П. Сакраті, Дж. Уівер, К. Орф). І доÑÑ– образ Ð. не втратив Ñвоєї привабливоÑÑ‚Ñ– Ð´Ð»Ñ Ð¼Ð¸Ñ‚Ñ†Ñ–Ð², Ñкі в цьому образі втілюють уÑÐ²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ ÑучаÑників про жіночу вроду Ñ– грацію.
У переноÑному значенні Ðфродита (Венера) — краÑунÑ.