Паріс
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ПАРІ́С, АЛЕКСА́НДР (гр. Раris, Alexandros) — син троянського царя Пріама й цариці Гекаби, якій ворожбит провістив, що її майбутній син знищить рідну країну. Відразу ж після народження хлопчика батьки наказали рабові кинути його на горі Іда на поталу диким звірам. Однак малюк не загинув, його годувала своїм молоком ведмедиця. Коли через п’ять днів раб знайшов хлопчика живим і здоровим, то взяв його до свого дому, назвав П. і виховуеав поміж пастухами. Юнак відзначався розумом та відвагою. Він сміливо боронив отари від розбійників, за що дістав наймення Александр — «той, що захищає (отари) від чоловіків». Згідно з міфами, до П. за порадою Зевса звернулися Гера, Афіна й Афродіта, щоб він розсудив, кому з них має належати яблуко з написом «Для найвродливішої». Це яблуко підкинула гостям не запрошена на весільний бенкет Пелея й Фетіди богиня чвар і розбрату Еріда. Кожна з трьох наймогутніших богинь намагалася схилити юнака на свій бік: Гера обіцяла владу та багатство, Афіна — мудрість і військову славу, Афродіта — найвродливішу в світі жінку. П. присудив яблуко Афродіті, яка за це допомогла йому викрасти в спартанського царя Менелая його дружину Ємну. Це викрадення спричинило Троянську війну, оспівану в давньогрецькому епосі. Живучи в родині пастуха, П. одружився з провісницею та зцілителькою Еноною, яку залишив, коли Афродіта пообіцяла йому допомогти одружитися з Єленою. Завдяки сприянню Афродіти (і всупереч Кассандрі, яка намагалася вбити брата, щоб урятувати Трою) Пріам і Гекаба впізнали П. й повернули його до царської родини. Під час війни з ахейцями П. не виявляє ніякої хоробрості. За «Іліадою», його більше вабили кохання й розкіш, ніж слава. Наприкінці війни П. за допомогою Аполлона вбив Ахіллеса, але й сам помер від рани, якої йому завдав Філоктет стрілою з Гераклового лука. Перед смертю П. просив свою першу дружину зцілити його рану, однак ображена Енона відвернулася від нього.
Сюжет міфа, особливо сцена суду П., знайшли відбиття в живописі і пластиці (П. П. Рубенс, А. Ватто, О. Ренуар, П. Гоген, Дж. Романо та ін.).
Тепер ім’я П. уживається як синонім слів «красень», «спокусник».
