Базиліка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Базилі́ка (basilica) прямокутний в плані будинок, розділений усередині рядами колон або стовпів на подовжні частини (нефи); середній неф, більш високий, освітлюється через вікна над дахами бічних нефів. У Древньому Римі - суднові і торговельні будинки; пізніше один з основних типів християнського храму. Найперша з відомих базилік датується 2 століттям до Р.Х. (у Помпеях).
УРЕ:
Базиліка (грец. βασιλικη — царський дім) — в Стародавній Греції будівля, де засідав архонт. Пізніше — громадський будинок, призначений для суду, біржі, укладання торговельних угод тощо. Б. — витягнута в плані прямокутна споруда, розділена по довжині колонами на 3—5 частин — нефів. Середній неф закінчується пів-круглим виступом — абсидою. Перед входом до Б. знаходиться поперечне в плані приміщення — нартекс (притвор). Християнство використовувало Б. для молитовних зборів і поступово перетворило їх у храми.
Тимо
Базиліка [грец. — палац базилевса] — прямокутна в плані споруда з простором, поділеним підпорами на нефи (нави), середній з яких вищий і додатково освітлений прорізами, влаштованими над дахами бокових нефів, внаслідок чого в поперечному перетині утворювався т. зв. базилікальній розріз. Базилевси у Стародавній Греції спочатку засідали у стоях, потім для них зводилися видовжені тринефні будинки з підвищеною апсидою у торці для трону, перед яким влаштовувався вівтар. При цьому у середньому нефі відбувалися судові засідання, а в бокових торгували. У Стародавньому Римі Б. залишилися спорудами громадського призначення (для суду і біржових операцій). У Візантії Б. спочатку зводилися як палаци високих духовних осіб. згодом перетворилися в один з основних типів християнських храмів. Відрізняють купольну Б. та ротондальну Б. (докл. див. нижче).
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с.
