Бельканто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Белька́нто (іт. bel canto - стиль вокального вимконання, особливо поширений в італійському оперному мистецтві XVII - XIX століть. Стиль бельканто вимагає від співака досконалої техніки володіння голосом, бездоганної кантилени, віртуозної колоратури, майстерного філірування, тривалого дихання, виняткової мелодійної зв'язності, легкості та вишуканості голосоутворення, емоційної насиченості співу.

Деколи бельканто ставало самоціллю. З появою опер Дж. Верді бельканто втратило колишнє значення, зосередившись досконалому володінні діапазоном та звучністю голосу, кантиленою Незважаючи на еволюцію оперного мистецтва, бельканто і зараз залишається неперевершеним зразком краси і досконаолсті співацької майстерності.

[ред.] Джерело

• Ю.Є.Юцевич. Музика. Словник-довідник. Тернопіль «Навчальна книга — Богдан» 2003 р. ISBN 966-7924-10-6