Битва при Ðкції
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
БИТВРПРИ ÐКЦІЇ, битва при Ðкціумі (2 вереÑÐ½Ñ 31 до н. е.), оÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ° морÑька битва античноÑÑ‚Ñ–. ВідбулаÑÑ Ð¿Ð¾Ð±Ð»Ð¸Ð·Ñƒ миÑу Ðкцій, виÑтупаючого в море Ð±Ñ–Ð»Ñ Ð²Ñ…Ð¾Ð´Ñƒ в ÐмбракійÑький залив в північно-західній Греції, де на узбережжі ІонійÑького Ð¼Ð¾Ñ€Ñ Ñтоїть знаменитий храм Ðполлона. Вирішальна битва між флотами Марка ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð¹ Октавіана завершила громадÑнÑькі війни у Римі. ВійÑьками Октавіана командував Марк Ðгріппа, Ñпільницею ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð²Ð¸Ñтупала єгипетÑька Ñ†Ð°Ñ€Ð¸Ñ†Ñ ÐšÐ»ÐµÐ¾Ð¿Ð°Ñ‚Ñ€Ð°. Древні Ð¿Ð¾Ð²Ñ–Ð´Ð¾Ð¼Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ цю битву, імовірно, не цілком об'єктивні: більшіÑÑ‚ÑŒ з них Ñтверджує, що у критичний момент Клеопатра втікла з уÑім Ñвоїм флотом Ñ– відпливла до Єгипту, а Ðнтоній пуÑтивÑÑ Ð·Ð° нею. Однак оÑновною метою, що Ñтавив перед Ñобою Ðнтоній, вÑтупаючи в бій, могла бути Ñпроба прорвати блокаду, але цей задум був здійÑнений невдало: прорвалаÑÑ Ð¼ÐµÐ½ÑˆÐ° чаÑтина флоту, а Ñухопутна Ð°Ñ€Ð¼Ñ–Ñ ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð±ÐµÐ· бою перейшла на бік Октавіана, чому передували, ймовірно, перемовини перед битвою. Октавіан здобув рішучу перемогу, домігÑÑ Ð±ÐµÐ·Ð·Ð°Ñтережної влади над римÑькою державою й у підÑумку зробивÑÑ Ð¿ÐµÑ€ÑˆÐ¸Ð¼ римÑьким імператором (з 27 до н. е. під іменем ÐвґуÑта).
З античних Ñ–Ñториків, чиї твори збереглиÑÑ Ð´Ð¾ нашого чаÑу, битву під Ðкції найповніше опиÑали два греки: Плутарх (І-ІІ ÑÑ‚. н. е.) та Діон КаÑÑій (ІІІ ÑÑ‚. н. е. ). Обидва кориÑтувалиÑÑ Ð¿Ñ€Ð°Ñ†Ñми ÑучаÑників Ñ– учаÑників подій, що до Ð½Ð°Ñ Ð½Ðµ дійшли. Важливі відомоÑÑ‚Ñ– про цю битву міÑÑ‚ÑÑ‚ÑŒÑÑ Ñ‚Ð°ÐºÐ¾Ð¶ в одах Ð“Ð¾Ñ€Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ñ– "РимÑькій Ñ–Ñторії" Ð’ÐµÐ»Ð»Ñ–Ñ ÐŸÐ°Ñ‚ÐµÑ€ÐºÑƒÐ»Ð°.
Битва вирішила подальший розвиток РимÑької держави на наÑтупні ÑтоліттÑ. Ðнтоній Ð½Ñ–Ñ Ñƒ Рим еллініÑтичну ідею — ідею влади царÑ-героÑ, утіленого божеÑтва, нового ОлекÑандра МакедонÑького. За Октавіаном була Ñ–Ð´ÐµÑ Ñвоєрідної "реÑпубліканÑької монархії", що ÑпиралаÑÑ Ð½Ð° Ñпоконвічні римÑькі цінноÑÑ‚Ñ–, приховані "відродженою реÑпублікою" Ñ– владою "першого громадÑнина". Ð†Ð´ÐµÑ ÐžÐºÑ‚Ð°Ð²Ñ–Ð°Ð½Ð° перемогла Ñ– в Ñ–Ñториків одержала назву "принципат".
[ред.] Хід битви
Флот Марка ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ñ– Клеопатри Ñкладав близько 360 кораблів (за іншими джерелами 230 Ñуден); значне міÑце (170 Ñуден Ñамого Марка ÐнтоніÑ) поÑідали могутні кораблі з трьома, чотирма, п'Ñтьма Ñ€Ñдами веÑел; зуÑтрічалиÑÑ Ñеред них Ñ– оздоблені "левіафани" з дев'Ñтьма-деÑÑтьма Ñ€Ñдами. Це були величезні, міцні кораблі, з Ñильним тараном, дерев'Ñним броньовим поÑÑом Ð´Ð»Ñ Ð·Ð°Ñ…Ð¸Ñту від таранних ударів; виÑота борту поÑередині ÐºÐ¾Ñ€Ð°Ð±Ð»Ñ Ð´Ð¾Ñ…Ð¾Ð´Ð¸Ð»Ð° до трьох метрів Ñ– збільшувалаÑÑ Ð²Ñ–Ð´ ноÑа Ñ– корми, так що брати Ñ—Ñ… на абордаж було дуже важко; на палубі ÑтоÑли важкі метальні машини Ñ– вежі Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ð²Ñ–Ñного ÐºÐ¸Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ ÑнарÑдів. Кораблі такої конÑтрукції були тихохідні Ñ– неповороткі, Ñ—Ñ…Ð½Ñ Ð½Ð°Ñтупальна Ñила полÑгала, головним чином, у метальних ÑнарÑдах, що діÑли не Ñтільки проти кораблів, Ñкільки проти екіпажів
ОÑнову флоту (260 кораблів) Октавіана, Ñким командував знаменитий полководець Марк ВіпÑаній Ðгріппа, Ñкладали легкі, маневрені Ñудна, з одним (рідко — двома) Ñ€Ñдами веÑел. Цей новий тип кораблів римлÑне запозичили в ілірійÑьких піратів Ñ– називали "лібурнами" — по імені ілірійÑкого племені. Лібурны, здебільшого мали тільки одні Ñ€Ñд веÑел, вони були не набагато більши за 30 метрів завдовжки Ñ– близько 4-5 метрів шириною. Екіпаж ÑкладавÑÑ Ð· 84 веÑлÑрів Ñ– 36 офіцерів, матроÑів Ñ– Ñолдатів, вÑього 120 чоловік. Такі кораблі були найбільш приÑтоÑовані Ð´Ð»Ñ Ð¼Ð¾Ñ€Ñького грабунку, а разом з тим Ñ– Ð´Ð»Ñ Ð´Ñ–Ð¹ морÑької поліції, тобто Ð´Ð»Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÑÐ»Ñ–Ð´ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¼Ð¾Ñ€Ñьких розбійників. У порівнÑнні з важкими великими кораблÑми ÐнтоніÑ, що мали погано навчені екіпажі, нові кораблі були небезпечною зброєю, при наÑвноÑÑ‚Ñ– Ñміливих Ñ– добре підготовлених екіпажів. До того ж такі кораблі швидко будувалиÑÑ, Ñ– ушкоджені могли бути замінені новими з резерву.
ÐмбракійÑкий залив має 18,5 морÑьких миль у довжину Ñ– до 10 миль у ширину, причому, по вÑій його довжині глибина води Ñкрізь доÑтатнÑ; вхід у затоку, однак, вузький, звивиÑтий Ñ– мілководний. ВійÑька ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð·Ð°Ð¹Ð¼Ð°Ð»Ð¸ обидві Ñторони від входу. Ð”Ð»Ñ ÐºÑ€Ð°Ñ‰Ð¾Ð³Ð¾ захиÑту входу були вибудовані вежі, на Ñких ÑтоÑли важкі метальні машини; уÑередині бухти в повній безпеці, ÑтоÑв флот ÐнтоніÑ, тим чаÑом, Ñк флот Ðгріппи знаходивÑÑ Ñƒ двох відкритих бухтах Ð±Ñ–Ð»Ñ Ð±ÐµÑ€ÐµÐ³Ð°, що було небезпечною ÑтоÑнкою.
У берега затоки, на миÑÑ– Ðкцій ÑтоÑло ÑтотиÑÑчне війÑько ÐнтоніÑ. Ðа протилежному березі вишикувалоÑÑ Ð²Ñ–Ð¹Ñько Октавіана (75 тиÑ. чоловік).
Обидва флоти були розділені на три еÑкадри. План ÐнтоніÑ, за переказом, полÑгав у тому, щоб, відмовившиÑÑŒ від маневрів, тримати Ñвої кораблі в Ñ‚Ñ–Ñно зімкнутому Ñтрої Ñ– чекати атаки Ñупротивника, Ñкий не міг нічого зробити проти важких кораблів. Клеопатра зі Ñвоїми кораблÑми ÑтоÑла напоготові за центром.
Ð¦Ñ Ð¼Ð¾Ñ€Ñька битва була не характерною Ð´Ð»Ñ Ð°Ð½Ñ‚Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾ÑÑ‚Ñ–. У ній не було ні абордажних Ñутичок, ні таранних ударів: кораблі ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¸ невразливі Ð´Ð»Ñ Ð»Ñ–Ð±ÑƒÑ€Ð½, а лібурни легко уникали незграбних монÑтрів. Подібно битвам Ðового чаÑу, вÑе звелоÑÑ Ð´Ð¾ переÑтрілки. Ðгріппа рушив проти бойової лінії ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð² звичайному напівкружному Ñтрої. Ðа початку битви, фланги ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð²Ñ–Ð´Ñ–Ñ€Ð²Ð°Ð»Ð¸ÑÑ Ð²Ñ–Ð´ головних Ñил, унаÑлідок чого бойовий Ñтрій виÑвивÑÑ Ð¿Ð¾Ñ€ÑƒÑˆÐµÐ½Ð¸Ð¼ Ñ– утворилиÑÑ ÑˆÐ¸Ñ€Ð¾ÐºÑ– розриви, в Ñкі почали прориватиÑÑ Ð»ÐµÐ³ÐºÑ– кораблі Ðгріппи.
Саме в цей момент ÑталаÑÑ Ð½ÐµÑподіване. Клеопатра, заміÑÑ‚ÑŒ того, щоб ввеÑти в бій Ñвої 60 легких кораблів повернула на південь Ñ– війшла з бою. Марк Ðнтоній, дізнавшиÑÑŒ про це, перейшов з флагманÑького ÐºÐ¾Ñ€Ð°Ð±Ð»Ñ Ð½Ð° пентеру Ñ– наздогнав царицю. ПіÑÐ»Ñ Ð²Ñ‚ÐµÑ‡Ñ– командирів Ñ– резерву битва тривала ще кілька годин. ДеÑкі кораблі викидали важкі метальні машини за борт та намагалиÑÑ Ð²Ñ‚Ñ–ÐºÑ‚Ð¸, але оÑновні Ñили трималиÑÑ Ð´Ð¾ кінцÑ. Воїни ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð½Ðµ повірили в зраду Ñвого полководцÑ.
За переказом, Марк Ðнтоній проÑидів у проÑтрації чотири доби на ноÑу Ñудна. Лише в ПелопоннеÑÑ– вони з Клеопатрою розділили ложе. Ðа берегу Марк Ðнтоній почав розÑилати накази війÑькам, але було вже пізно.
Сухопутне війÑько трималоÑÑ Ñ‰Ðµ Ñім днів. Ðезважаючи на вже очевидний факт втечі, воїни продовжували вірити в те, що Марк Ðнтоній повернетьÑÑ Ñ– поведе Ñ—Ñ… у бій. Ð’Ñе ÑкінчилоÑÑŒ лише піÑÐ»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, Ñк війÑько покинув його командувач, Канідій КраÑÑ.
СучаÑні доÑлідники намагаютьÑÑ Ñ€Ð°Ñ†Ñ–Ð¾Ð½Ð°Ð»ÑŒÐ½Ð¾ поÑÑнити поведінку Марка ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ñ‚Ð° Клеопатри в цій битві, оÑкільки зрозуміло, що більшіÑÑ‚ÑŒ Ñвідчень про битву належить прихильникам Октавіана ÐвґуÑта, Ñ– Ñаме вони Ñформували такий не дуже привабливий образ зрадника, Ñкий покинув вірне війÑько через коханку. ВиÑувалаÑÑ Ð²ÐµÑ€ÑÑ–Ñ, що Ðнтоній Ñ– Клеопатра з Ñамого початку планували вивеÑти лише чаÑтину війÑька, оÑкільки в Єгипті Ñ—Ñ… чекали Ñвіжі легіони. Друга верÑÑ–Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ñгає в тому, що піÑÐ»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, Ñк зламавÑÑ Ñтрій, кораблі лівого флангу повернулиÑÑ Ð´Ð¾ затоки, а правого не змогли цього зробити через кораблі Клеопатри Ñ– здалиÑÑ. Зрозумівши, що битву програно, Клеопатра прорвалаÑÑ Ð·Ñ– Ñвоїми кораблÑми , а Ðнтоній кинувÑÑ Ð·Ð° нею. У тому, що Ñолдати війÑька ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð½Ðµ зазнали переÑлідувань Ñ– отримали майже вÑÑ– привілеї, Ñкими наділÑлиÑÑ Ñолдати Октавіана, а також у тому, що у війÑьку нового імператора були збережені номера легіонів, Ñкі раніше належали Марку Ðнтонію іноді вбачають попередні домовленноÑÑ‚Ñ– з Ñолдатами.
[ред.] ÐаÑлідки
Подальші події добре відомі, відображені чиÑленними поетами Ñ– художниками. Ðнтоній Ñ– Клеопатра діÑталиÑÑ Ð´Ð¾ ОлекÑандрії, де цілий рік жили в очікуванні неминучого кінцÑ. 1 ÑÐµÑ€Ð¿Ð½Ñ 30 до н. е. у гавані ОлекÑандрії з'ÑвивÑÑ Ñ„Ð»Ð¾Ñ‚ Октавіана. ОÑтанні легіони Ñ– кораблі ÐÐ½Ñ‚Ð¾Ð½Ñ–Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ¹ÑˆÐ»Ð¸ на Ñторону "молодого ЦезарÑ". Ðнтоній заколовÑÑ, Клеопатра була узÑта під варту Ñ– покінчила Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÑамогубÑтвом. Гай Юлій Цезар Октавіан ÐвґуÑÑ‚ Ñтав єдиновладним правителем РимÑької держави, завершивши деÑÑÑ‚Ð¸Ð»Ñ–Ñ‚Ñ‚Ñ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´ÑнÑьких війн. ÐаÑтупила епоха РимÑької імперії. Перелом, що відбувÑÑ, гоÑтро відчували вже ÑучаÑники. Багато міÑÑ‚ Ñ– провінції Ñтали веÑти Ñвоє офіційне літочиÑÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð´ 2 вереÑÐ½Ñ 31 до н. е. (так звана ÐктійÑька ера). ПротÑгом декількох Ñтоліть народи Середземномор'Ñ Ð¼Ð°Ð»Ð¸ підÑтаву вважати цей день одним з найважливіших в Ñ–Ñторії регіону.