Брлич-Мажуранич Івана
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Івана Брлич-Мажуранич (18 квітня 1874, Огулин - 21 вересня 1938, Загреб), хорватська письменниця, визнана і в Хорватії і в світі як одна з найвидатніших письменників для дітей.
[ред.] Життєпис
Походить з відомої хорватської інтелектуальної сім’ї Мажуранич. Її батько Володимир Мажуранич був письменником, адвокатом і істориком. Дідусь був славний політик, хорватський бан і поет Іван Мажуранич, a бабуся Олександра, сестра мовознавця (грека) Димитрія Деметра. Навчалася приватно і здобула чудову освіту, між іншим, володіла декількома мовами, навіть її перші літературні спроби були написані французькою мовою. Разом із сім’єю вперше зі свого рідного містечка Огулина переселилася в Ястребарсько, потім в Карловаць, а після того нарешті в Загреб.
Коли в 1892 році одружилася з адвокатом і політиком Ватрославом Брличем, Івана переселилася в місто Славонський Брод, що в східній Хорватії, і тут провела більшість свого життя, яке присвятила своїй сім’ї, навчанню і літературній праці. Будучи матір’ю шістьох дітей, вона мала нагоду добре познайомитися з психологією дітей, i таким чином зрозуміти чистоту й наївність їхнього світу. Вона була вихована в народному дусі, поряд із своїм чоловіком, включається в громадське життя, спілкується з прихильниками народного руху. Єпископ Йосип Юрай Штроссмайер нагородив її золотою медаллю за протумаджаронські діяння. (Маджарони були послідовники партії яка підтримувала ідею тісних стосунків між Хорватією і Угорщиною.)
[ред.] Творчість
Ще змалку Івана Брлич Мажуранич почала писати поезію, есе, щоденники, але її перші твори не були надруковані аж до початку двадцятого сторіччя. Збірка оповідань і пісень для дітей Хороші і погані (Valjani i nevaljani) вийшла в 1902 році в власному виданні Брлич-Мажуранич. Новели та тексти подібні до серії просвітніх статей під назвою Школа і канікули (Škola i praznici) виходили постійно від 1903 надалі. Але справжню увагу літературної публіки звернув її роман для дітей Чудесні пригоди і нещастя підмайстра Хлапича (Čudnovate zgode i nezgode šegrta Hlapića) який був виданий в 1913 році. В напруженому сюжеті, бідний підмайстер Хлапич кинувся на розшуки загубленої дочки свого майстра, а пригоди з щасливим завершенням нарешті переможуть нещастя.
Вершиною її поетичної творчості критика вважає збірку «Оповідання з давнини» (Priče iz davnine), яка вийшла в 1916 році. Твір в собі містить мотиви міфологічної мудрості буденного світу, натхненні слов’янською міфологією. Ця книга через казку знову повертає до життя загублений світ дохристиянських вірувань хорватів. Образи як Косєнка, Регоч, Стрибор, Ягленаць, Рутвиця, Палунко, Вєсть, Потєх, Малик Тинтилинич, Сварожич i Бєсомар, в собі втілюють людські моральні особливості і почуття вірності, любові і добродійності, але так само й мінливість і слабкість. В її творах також часто можна зустріти бажання до багатства і прагнення до далеких світів як символ людського потягу до правди i знання.
Двічі була висунута на здобуття Нобелівської премії (1931 і 1938), а в 1937 році стала першою жінкою членом тодішньої Югославської а сучасної Хорватської академії науки та мистецтва. Критики вважали її прозу простим синтезом життєвого ідеалізму, природності виразу і делікатності рідкісного гумору, через те, що хоч і писала Івана Брлич для дітей, її хвалили й інші письменники, поети і літературні історики. Видавництво «Школська книга» із міста Загреб заснувало в 1971 році літературну премію «Івана Брлич-Мажуранич» для нагородження літературної творчості, призначеної для дітей та молоді.
Часто її називають хорватським Андерсеном (через її віртуозність дитячого оповідача) і хорватським Толкіном (через поринання в фантастичний світ міфології). Івану Брлич-Мажуранич зі її оригінальністю і свіжістю, рівноправно можемо поставити поряд з гігантами дитячої літератури. Її твори були перекладені майже всіма європейськими мовами.
