Хорватія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Republika Hrvatska
Республіка Хорватія

Національний девіз:немає

Заґреб

Стіпе Месіч

Іво Санадер

56 542 км²(124 У світі)

Населення

4 422 248 (2003)

Густота

83км²(116 у світі)

Незалежність

(Від Югославії)
25 червня 1991

ВВП
Всього
На одиницю

(2004 приблизно)
$50.33 млрд.
$11,200

Валюта

куна (HRK)

Часовий пояс

Національний гімн

Lijepa Naša Domovina
(Наша красива батьківщина)

Інтернет-домен

.HR

Тел. код

385

Офіційна назва - Республіка Хорватія (Republika Hrvatska)

[ред.] Офіційні символи

Герб Республіки Хорватія - історичний хорватський герб, основою якого є 25 червоних і білих (срібних) полів, розташованих у шаховому порядку

Прапор Республіки Хорватія складається з трьох рівних поперечних смуг червоного, білого і синього кольорів з історичним хорватським гербом у центрі. Верхня частина герба (корона) накладається на червону частину прапора, а частина основи накладається на синю область прапора

Символізує прагнення хорватських патріотів до об'єднання Батьківщини

Державний гімн Республіки Хорватія - "Lijepa Naša Domovinо" ("Наша гарна Батьківщино"). Автор віршів - Антун Міханович. Спочатку вірш був опублікований у журналі "Даніца" ("Ранкова зірка") у 1835 під назвою "Hrvatska Domovina" ("Хорватська Батьківщина"). У 1846 р. Йосип Рунянин під час служби в Глині склав мелодію на вірші Міхановича. А в 1861 р. В.Ліхтенеггер скомпонував і записав музику Рунянина

Національне свято - 25 червня - День незалежності

[ред.] Географія

Мапа Хорватії.

Країна розташована у північно-західній частині Балканського півострова, на перехресті між Центральною Європою і Середземномор'ям

Площа території держави (включно з акваторією) - 89,810 кв. км.
- Площа суходолу - 56,610 кв. км.
- Площа внутрішнього моря - 33,200 кв. км.
- Площа економічної морської зони - 23,870 кв. км.

Загальна площа економічної зони - 113,680 кв. км.

Довжина берегової лінії - 5835 км.
- ''Довжина берегової лінії материка - 1777 км (30,5%).
- Довжина берегової лінії островів - 4058 км (69,5%).
Ширина територіальних вод - 12 морських миль

Хорватське Адріатичне узбережжя - одне з найбільш порізаних у світі: тут налічується 1185 островів та острівців (заселені лише 66). Найбільший - острів Крк; інші великі острови: Црес, Хвар, Паґ, Корчула. Найбільші півострови - Істрія та Пелєшац, найбільша затока - Кварнер

Хорватія межує з Боснією і Герцеговиною (довжина кордону - 932 км), Угорщиною (329 км), Словенією (501 км), Сербією і Чорногорією (241 км. на півночі та 25 км. на півдні). Загальна довжина сухопутного кордону становить 2197 км

Морські кордони були визначені між Італією та Сербією і Чорногорією і нині становлять 930 км. Між Хорватією та Словенією - у затоці Піран, між Хорватією та Чорногорією - у затоці Котор. Демаркаційна лінія морем визначається островами. Вона проходить по лінії фарватера. Цей простір становить державні кордони Хорватії

[ред.] Населення

Кількість населення - 4,5 млн. осіб (1999)

Національний склад:

2002: хорвати (90%), серби (5%), словенці, італійці, угорці
1976: хорвати (80%), серби (14%), словенці, італійці, угорці; українців - близько 10 тис. (0,2%)

Столиця - Заґреб (Zagreb) - 682598 жителів. (2001)

Великі міста: Спліт - 189 тис. мешканців, Рієка - 168 тис., Осієк - 105 тис. осіб.

Всіх хорватів у світі - близько 6 млн (діаспора в США, Канаді, Південній Америці, Австралії, Австрії, Угорщині, Німеччині, Швеції тощо)

[ред.] Історія

З VI-VII ст. Xорватію заселяли слов'янські племена, предки хорватів і сербів, які, за деякими відомостями, переселилися сюди з території нинішньої південної Польщі та Західної України (т. зв. білі хорвати).

У VIII-IX ст. Xорватію підкорили франки

У IX ст. хорвати утворили окреме князівство, а 925 р. - королівство (перший король - Томіслав). Вони прийняли християнство і латинське письмо з Риму, чим виразно відмежувалися (не зважаючи на спільну сербохорватську мову) від сербів з їх візантійським християнством і кирилицею

У 1102-1526 pp. Xорватія перебувала в персональній унії з Угорщиною, зберігаючи державну автономію з окремим парламентом (сабором) під владою угорських королів; приморська Xорватія (Далмація) була переважно під контролем Венеції

У XVI-XVII ст. більшою частиною Xорватії володіла Османська Імперія, решта опинилася під владвю Габсбургів

Під час угорської революції (1848-1849) хорвати стали по боці Австрії й оголосили автономію; з 1867 р. Xорватію знов приєднано до Угорщини, яка мадяризувала хорватів

У XIX ст. почалося національно-культурне відродження Xорватії в рамках загального південнослов'янського руху (т. зв. ілліризму), що пропагував єдність південних слов'ян.

29 жовтня 1918 р. Народний Сабор в Заґребі проголосив самостійність Xорватії, яка 1 грудня 1918 р. увійшла до Королівства сербів, хорватів і словенців (1929 року перейменованого на Югославію)

1939 року Xорватія одержала автономію в складі Югославії, а в 1941-1945 рр. існувала незалежна хорватська держава в союзі з Німеччиною й Італією, під проводом «поґлавніка» Анте Павеліча і партії «усташів»

У 1943-1945 рр. X. була тереном запеклої боротьби між сербами і хорватами, комуністами й антикомуністами. Провідник партизанів Йосип Броз Тіто за допомогою СССР і західних союзників здобув перемогу над німецькими військами й "усташами", і Xорватія була включена до комуністичної федеративної Югославії як одна з республік

25 червня 1990 р. було відновлено незалежність Хорватії

[ред.] Членство в міжнародних організаціях

Хорватія є членом ООН, ОБСЄ, Рада Європи, бере участь у програмі НАТО "Партнерство заради миру"

[ред.] Грошова одиниця

куна = 100 липам (введена 1 червня 1994 р.)

[ред.] Адміністративний устрій

Хорватія складається з 21 жупанії (округа): Біловар-Білогора, місто Заґреб, Дубровнік-Неретва, Істра, Карловац, Копрівніца-Крижевці, Крапіна-Загор'є, Ліка-Сень, Меджімур'є, Oсієк-Бараня, Пожега-Славонія, Прімор'є - Горські Котар, Шибеник, Сісак-Мославіна, Славонські Брод - Посавіна, Сплит-Далмація, Вараждін, Віровітіца-Подравіна, Вуковар-Срєм, Задар-Kнін, Заґреб

В свою чергу жупанії поділяються на громади та міста (у Хорватії 6694 населених пунктів, 204 з яких - міста, а решта - села). Великі селища складаються з кількох громад, але у більшості випадків селище відповідає місцевій громаді

Крім того, існує два спеціальних самоврядувальних округи (котари), які перебувають під контролем сербської меншини, - Гліна та Кнін

[ред.] Українці в Xорватії

Українці з Закарпаття і Бачки почали селитися в західній частині Срєму вже в кінці XVIII ст.; у XIX ст. українці з Галичини жили в Заґребі й інших містах Xорватії, а по 1945 р. деякі переселилися з Боснії

Українські поселення та греко-католицькі парафії у 1970-х роках були в таких містах і селах Xорватії: Петровці, Міклошевці, Вуковар, Осієк, Славонський Брод, Каніжа, Сібінь, Липовляни, Раєво Село та інші. Вони належать до боснійсько-славонського вікаріяту Крижевацької єпархії

У Xорватії є близько 8 тис. греко-католиків хорватів

Між двома світовими війнами в Заґребі студіювала молодь з Галичини (іноді до 50 студентів), діяло товариство «Просвіта», студентські організації «Пробоем» і «Дніпро», виходив часопис «Думка»

За усташівської Xорватії, на підставі домовлення між ОУН (мельниківської) з урядом А.Павеліча, створено на правах консульства українське представництво (голова - В.Войтанівський). З українських поселенців й емігрантів було організовано при хорватській армії («домобрані») у Вараждіні «Український легіон», який мав бути висланий на радянський фронт. На доручення німців їх вислали проти партизанів Тіто в Боснії і проти сербських четніків, внаслідок чого легіонери (а одночасно і українська група в Xорватії) зазнали переслідувань від комуністичної влади - українські організації були ліквідовані, багатьох їх діячів ув'язнено чи розстріляно, деякі втекли на Захід

Щойно з кінця 1950-х pp. українці Xорватії отримали можливість організуватися - 1968 року постав Союз Русинів і Українців Хорватії, з 1970 р. починає виходити журнал «Нова думка» у Вуковарі, у селах і містах відновили діяльність українські гуртки і товариства

[ред.] Українсько-хорватські зв'язки

Не будучи безпосередніми сусідами, Україна і Xорватія мали мінімальні, назагал лише культурні зв'язки

Поет Іван Ґундулич на поч. XVII ст. оспівував у поемі «Осман» героїзм козаків під проводом П.Сагайдачного у битві під Хотином

Відомий хорватський русофіл і панславіст Юрій Кржаніч (1613-1683) залишив опис своєї подорожі від Львова до Москви через Ніжин і висловився за потребу об'єднати Україну з Московською державою

У Xорватії короткочасно діяв серед православних уніятський місіонер М.Терлецький (пізніше холмський єпископ)

За доби романтизму і національного відродження хорвати захоплювалися козацькими сюжетами в літературі (переклади з М.Гоголя і польських письменників "української школи"), а також знайомилися з українськими творами; перекладали Т.Шевченка (А.Шеноа, А.Гарамбашіч (Pjesničke рrіроvijesti , 1889)), Марка Вовчка (Гарамбашіч, В.Лабош), Ю.Федьковича (С.Сушнік, Н.Андріч та ін.)

З українською літературою і фолкльором знайомили хорватів В.Ковачевіч, Ч.Браґалі, Ф.Рачкі. Про М.Лисенка прихильно писав 1875 року відомий хорватський музика Ф.Кухач, а В.Жґанец у XX ст. аранжував бачвансько-руські народні пісні (Pjesme jugoslavenskih Rusina, 1946). Письменник М.Крлежа написав драму «Galicija» (про австро-угорську війну 1914-1918 рр.); історик І.Есіг переклав «Слово о полку Ігореві».

НТШ мало серед своїх дійсних членів хорватських учених: філологів В.Ягіча, Т.Маретіча, М.Решетаря, історика культури Ю.Шурміна, математика В.Варічака, палеонтолога Д.Горяновича-Крамбергера та ін.

Були деякі зв'язки між українцями і хорватами, переважно студентами, у Відні й Будапешті. Для обслуговування українських поселенців і хорватських греко-католиків висилано з Закарпаття греко-католицьких священиків, які пізніше стали там епископами (Г.Палькович, Ю.Дрогобецький) (у XX ст. - також із Галичини)

1919 року уряд ЗУНР створив місію в Заґребі

Після 1920 р. жив у Xорватії невеликий гурт політичних емігрантів, які намагалися популяризувати українську проблему і культуру серед хорватів. Деякі зв'язки утримували після Другої світової війни окремі українські та хорватські еміграційні діячі, зокрема, через Антибольшевицький Блок Народів (АБН).

З уваги на охолодження взаємин між СССР і Югославією після 1948 р. культурні зв'язки між УССР і Xорватією були незначні. З 1966 р. є лекторат української мови на катедрі славістики в Заґребському Університеті, який обслуговують викладачі з України. У співпраці А.Менац і А.Коваль укладено українсько-сербохорватський і сербохорватсько-український словник. УССР брала участь у Заґребських ярмарках і промисловій виставці. Підтримується обмін делегаціями між Київським і Заґребським університетами. 1979 року відбулися Дні української культури в Xорватії, а 1980 року - Дні хорватської культури в УССР.

Є переклади на українську мову творів М.Крлежи, В.Дежеліча та ін. У Xорватії перекладено І.Франка, В.Стефаника, У.Самчука, О.Гончара й ін.

[ред.] Література

Вadаlic J. T.G.Sevcenko u hrvatskoj knjizevnosti. - Umjetnost rjeci, VIII. - Заґреб, 1964
Flaker A. Ukrajinska knjizevnost u Hrvatskej. - Croatica, І. - Заґреб, 1970
Нота В. Укр. писателє у югославянских прекладох. - Нова думка, ч. 3. - Вуковар, 1973
Лабош Ф. История русинох Бачки, Сриму и Славониї 1745-1918. - Вуковар, 1979
Крамар Є. З історії українсько-югославських взаємин XVI-XVII ст. - Нова думка, чч. 27, 28, 29. - Вуковар, 1981
Енциклопедія українознавства