Варшавський договір 1920

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Варша́вський договір — міждержавна угода Польщі і Української Народньої Республіки, за якою в квітні 1920 р. польський уряд Пілсудського відмовився від намірів розширити територію Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 р. та визнав УНР. Ця угода мала символичне значення для України. Не зважаючи на це, уряд С. Петлюри був вимушений піти на великі поступки оскільки були визнані вже де-факто встановлені кордони по межі розташування польських військ в Україні — по р. Збруч. Це фактично означало зречення від великих етнічних українських територій Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини. Цей крок уряду С. Петлюри був оцінений вкрай негативно декотрими українськими політиками того часу і більшістю населення окупованих Польщею територій.

За цим договором Польща зобов'язувалась не укладати міжнародних угод, спрямованих проти України; гарантувались національно-культурні права українського населення в Польщі і польського в Україні. Складовою частиною договору була військова конвенція підписана 24 квітня 1920 р. українським генералом В. Сінклеромта з представником польського військового відомства Славеком, яка передбачала початок спільних польсько-українських військових дій проти більшовицьких військ на території України. Пізніше по закінченні польсько-радянської війни 1920 р. польський уряд визнав УРСР і уклав з нею Ризький мирний договір 1921 р., який фактично анульував Варшавський договір 1920 року.

[ред.] Джерела

• Українська національна революція. Сайт МЗС України. [1]