Збруч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Збруч

Витік	Поблизу села Щаснівка, Підволочиського району Тернопільської області на Авратинській височині (України)
Гирло	Дністер
Прирічкові країни	На межі Тернопільської та Хмельницької областей України
Довжина	247 км
Площа басейну	3 330 км²
Притоки	Гнила (пр.), Бовванець (л.),

Збруч — ріка на заході України, ліва притока Дністра. Довжина 247 км, площа басейну 3330 км². Протікає по Подільській височині, на межі Тернопільської та Хмельницької областей.

Бере початок з джерел поблизу села Щаснівка, Підволочиського району на Авратинській височині. У верхів'ї долина маловиразна, схили її пологі, розорані.У середній течії долина V- подібна (каньйоноподібна), шириною 0,5-1,6 км, схили круті, розчленовані ярами і балками. Заплава до 80-100 м., іноді відсутня. Середня глибина 1,5-2 м. Ширина річки 8-11 м., глибина на плесах 2,5-4 м. Русло має численні меандри, трапляються порожнисті ділянки, багато островів і стариць. Похил річки 0,8 м/км, площа поперечного перерізу 22 м2, швидкість течії 0,57 м/сек., витрата води 15,54 м3/сек. Основні притоки — Гнила (права), і Бовванець (ліва). Живлення мішане, з переважанням снігового. Характерні літні дощові паводки. Виникають льодові утворення (забереги, шульга) у грудні. Льодостав (крім порожнистих ділянок) встановлюється на початку січня, скресає у середині березня. Споруджено невеличкі ГЕС (Боднарівська і Мартинківська) та близько 140 ставків.

Дослідники вважають, що назва гідроніма виникла від діалектного слова «збруч», яке означає болото. Місцеве населення називає болота, з яких витікає річка Збруч, «збручами». Інша версія твердить, що назва річки Збруч бере початок з слов'янських часів. Але тоді наша річка називалася «Боруч». Коли в людей запитували, куди вони йдуть, чулося у відповідь: «За Боруч». Пізніше дві літери зникли і утворилася назва річки —Збруч. Також, за однією із версій, на території [[Західного Поділля|] в районі Медоборів жило плем'я, яке згадується у літописах під назвою "борани". Від нього пішли назви річки Збруч та міст Збараж, Зборів, можливо і Борщів.

Сама річка у минулому незважаючи на легенди не могла бути широкою, повноводною і судноплавною майже на всі її довжині. Так, у 1933—1934 рр.. під час будівництва на Збручі першої Сатанівської гідроелектростанції було знайдено монети часів римського імператора Гордіана ІІІ, карбовані у Фракії. Саме недалеко від Сатанова знаходяться Троянові Вали-прикордонні укріплення Римської Імперії І століття нашої ери. Одночасно з дна річки було витягнуто важкі дубові колоди-сваї, які чомусь зарахували як залишки пристані для суден, які протягом віків пробули у воді, що нібито підтверджували легенди, які розповідають старі сатанівчани, що поблизу гори Лазарецької колись була велика річкова пристань, а річка Збруч була судноплавною.

У Х столітті київський князь Володимир приєднав державу білих хорватів до складу Русі, зробивши цей край власною вотчиною. Галичина разом із її східним кордоном - Збручем увійшла до економічної орбіти Русі. В ІХ-ХІ століттях територія теперішнього Поділля та частини Галичини була заселена східнослов'янськими племенами — тиверцями та угличами, що входили до складу Київської Русі і мали з її центром всебічні господарські, політичні та культурні зв'язки. І Дністер, разом із своєю лівою притокою Збручем стає великою водною артерією Русі, другою після Дніпра, по якому проходив знаменитий шлях «із варяг у греки». В ті далекі часи в своїм верхів'ї річка Збруч зближалася з річками Дніпровського басейну — річками Горинь і Случ. Човни і галери волоком перетягували з однієї річки в іншу з'єднуючи в єдину торгову систему дві великі слов'янські річки — Дніпро і Дністер.

Декілька разів по річці Збруч проходив кордон між різними державами та територіями, як от згідно Кревської унії (1385 р.) по річці Збруч проходила лінія, яка розділяла зони володінь Польщі і Литви (Галичина і Поділля). Галичиною заволоділа польська шляхта, а Поділлям володіли литовські князі. Пізніше польські магнати здобули перемогу і повністю Поділлям. В 1434 році створено Подільське воєводство з центром у Кам'янці-Подільському.

В ті далекі роки вздовж річки Збруч проходила одна з ліній оборони від турецько-татарських набігів. По лівому берегу зводили оборонні споруди у Збрижі, Гусятині, Сатанові. Після першого поділу Польщі у 1772 році, Австро-Угорщина отримала частину території Галичини. По Збручу пролягає східна межа її нових, володінь і щойно загарбаного Росією Поділля. Цісарські урядовці не поспішали вирушати з далекого Відня до України та й назвали, невідому їм річку по своєму — Підгірці. Назва була внесена на карту імперії. Але в народі залишилася жити назва Збруч. Тому влада вирішила офіційно заборонити стару назву, а за її вживання встановила немалий штраф — 25 золотих ринських. Заборона проіснувала не один десяток років.А царська Росія ввела тут "черту оседлости" для євреїв

У роки Першої світовой війни 1914—1917 рр.. по Збручу довго проходила лінія фронту між австро-угорськими та німецькими військами з однієї сторони та російськими військами з іншої сторони. Після невдачі визвольних змагань галицьких українців 16 липня 1919 року Українська Галицька Армія покидає Галичину і переходить на територію Української Народної Республіки. В листопаді 1920 року по ліву сторону Збруча більшовики здобувають перемогу. В 1921 році був укладений мирний договір між Радянським Союзом та Польщею про те, що по річці Збруч проходитиме кордон. Він проіснував до 1939 року. У вересні 1939 року Червона Армія переходить річку Збруч і захоплює Галичину.

У 1941 році під час другої світової війни німці по Збручу провели кордон Генерального Губернаторства, так звана «лінія дистрикту». В 1944 році радянські війська перейшли річку Збруч і знов зайняли території Галичини. Сьогодні по річці Збруч проходить адміністративно-територіальна межа між Хмельницькою і Тернопільською областями.