Географія торф'яних покладів
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Поклади торфу знайдено в багатьох місцях по всьому світу, найбільш великі з них в Росії, Ірландії, Шотландії, на півночі Німеччини, в Скандинавії, Канаді та США (штати Мічиґан та Флорида).
Більшість торф’яних покладів (близько 80%) розташовані в верхніх широтах; близько 60% всіх заболочених територій в світі мають запаси торфу. Найбільші торф’яні масиви зосереджені на великих низинах.
Зміст |
[ред.] Географія торф'яних покладів за країнами
[ред.] Аргентина
В Аргентині 95% всіх запасів торфу зосереджено на півдні країни, на Ісла Гранде де Тієрра дель Фуеґо, головоному острові архіпелагу Тієрра дель Фуеґо, відомого також під назвою Вогняна Земля, де торф’яники займають площу в 500 км2. Існують окремі родовища на плоскогір'ях агрентинських Кордильєр та по всій країні. Але промислова розробка майже повністю зосереджена в Тієрра дель Фуеґо, де за рік видобувають досить незначну кількість торфу (близько 3000 м3 в рік). Видобутий торф майже повністю використовується лише для потреб сільського господарства. Аргентинські запаси торфу складають за різними оцінками від 90 до 140 мільйонів тон.
[ред.] Білорусія
Торф'яні родовища Білорусії є найбільшими у всій Східній Європі (за виключенням Росії) і займають площу близько 24 000 км2. Найбільша формація торфу розташована на Прип'ятських болотах на півдні країни та в її центрі близько Мінська.
В Білорусії торф використовувався як паливо протягом багатьох років. Пік його використання в енергетиці припадає на 1970-ті та 1980-ті роки. Використання торфу як палива призупинилось в 1986 і надалі виробництво торфу обмежилось торф'яними брикетами, які йшли, в основному, на побутові потреби.
Зі всього об'єму паливного торфу, що добувався, на 2001 рік це було близько 3 мільйонів тон на рік, 2 мільйони надходили на заводи з брикетування торфу. Споживання торфу теплостанціями становило близько 300 000 тон в рік. Решта торфу експортувалася або закуповувалася невеликими місцевими споживачами.
Станом на 2001 рік випуск торф'яних брикетів становив приблизно 1.7 мільйонів тон, з яких близько 78% йшли на потреби місцевого населення.
В 2004 році уряд Білорусії розглянув питання про забезпечення країни паливом на період до 2020 року, в якому наголосив на необхідності активнішого використання власних енергоресурсів. Було вирішено майже в півтора рази збільшити видобуток торфу і зобов'язати райнонні житолово-комунальні господарства при обігріванні селищ і невеликих міст не менше чверті тепла отримувати за рахунок місцевих видів палива. Але незважаючи на те, що запаси торфу в Білорусії дуже великі, його видобуток і спалювання з метою отримання енергії обходиться дорожче, ніж, наприклад, використання природнього газу.
[ред.] Бразилія
Вважається, що площа торф'янних родовищ в Бразилії складає щонайменше 15 000 км2, що робить її найбільшою в Південній Америці. Значні поклади зосерджені в Середній Амазонці та на великій болотистій рівнині Пантанал біля Болівійського кордону. Менші родовища залягають на берегових територіях; на індустріалізованому південному сході Бразилії та на півночі штату Баїя. Попередні дослідження торф'яників Бразилії проводилися в 1980-х роках.
За деякими оцінками загальні об'єми торфу в Бразилії становлять 25 мільярдів тон. За даними міністерства шахт та енергетики Бразилії на кінець 1999 року торф'яні ресурси країни, що перебували на його обліку, становили трохи більше 129 мільйонів тон а їх загальна кількість оцінювалася на 358 мільйонів тон.
Виробництво паливного торфу в Бразилії не розвинене.
[ред.] Бурунді
Бурунді має суттєві запаси торфу, площа яких становить близько 140 км2. Головний найвідоміший поклад залягає під болотами Акаяру (Akanyaru) на півночі країни. Він покриває територію 123 км2 та за приблизними оцінкам містить біля 1.42 мільярдів м3 торфу. Розвідані об'єми торфу станом на 1992 рік становили 56 мільйонів тон.
Торф був запропонований як альтернативне паливо деревині, щоб зменшити вирубку лісів. Паливний торф в Бурунді виготовляється напів-ручними методами в чотирьох місцях по всій країні, але основне використання торфу все ж таки залишається за сільським господарством.
За даними ООН щорічне виробництво і споживання торфу в Бурунді становить 12 000 тон.
[ред.] Великобританія
Торф'яники в Великобританії покривають територію 17 500 км2. Більшість покладів зосереджені в північних та західних регіонах: 68% в Шотландії, 23 % в Англії та 9% в Уельсі.
Загальна площа торф'яників в Британії приблизно в два рази більша аніж в Ірландії, але видобуток торфу значно менший: у Великобританії промислово торф видобувається на території площею 5 400 га (що становить приблизно 0.3% від загальної площі торф'яних родовищ).
Майже весь видобутий торф йде на потреби садівництва; існує досить суттєве споживання торфу як палива в сільських місцевостях Шотландії та Північної Ірландії. Великобританія виготовляє ща рік близько 20 000 тон висушеного повітрям торф'яного дерну для енергетичних потреб, частина якого експортується в Швецію.
[ред.] Греція
Незважаючи на осушення значних ділянок колишніх трясовин та втрату більшої частини торфу внаслідок окислення та самозаймання, торф'яні ресурси Греції є значними. Найбільші поклади розташовані на півночі країни, в Філіппі в східній Македонії та Ніссі в західній Македонії. Торф'яники Філіппі займають територію в 55 км2 і сягяють майже 190 метрів глибини – найглибший відомий поклад торфу в світі. Загальний резерв торфу в Греції оцінюється на 4 мільйарди тон.
Торф'яні поклади Греції не розробляються комерційно ні для енергетисних, ні для сільськогосподарських, ні для будь-яких інших потреб. У минулому розроблялися схеми використання торфу для виробництва електрики у Філіппі та Ніссі, які пізніше були закинуті.
[ред.] Данія
Людська діяльність, оброблення та висушення земель зменшили початково великі площі торф'яних покладів Данії на 20-25%. З існючих 1 420 км2 болотистих територій прісноводні торф'яники займають площу близько 1 000 км2, решта – це солоні болота та берегові луги.
Комерційний видобуток торфу дуже незначниій: в 1995 році торф видобувався на території площею 1 200 гектарів, що давало близько 100 000 тон в рік. Майже весь видобутий торф використовується в садівництві.
[ред.] Естонія
Торф'яники є особливістю топографії Естонії, займаючи близько 22% її території. Вони розкидані по всій країні, а найбільші родовища розташовані на рівнинах. За приблизними оцінками запаси торфу в країні становить 2.37 мільйонів тон і займають площу понад 9 000 км2.
Комерційно торф в Естонії видобувається на території приблизно 160 км2. Більше ніж половина видобутого торфу використовується в садівництві. Енергетичного торф видобувається з територі площею 60 км2 а споживання торфу як пального коливається в межах 350 000 тон в рік. Більшість тофу споживається в формі брикетів – в Естонії є три заводи для їх виробництва потужністю 120 000 тон на рік.
Станом на 1999 рік вироблялось 106 000 тон торф'яних брикетів в рік, що на 54 000 тони менше ніж в 1996: 64 000 тон брикетів експортувались, а залишок залишався для внутрішнього споживання. Більша частина небрикетованого торфу витрачалася на обігрів та виробництво енергії.
Естонія експортує незначну кількість (в 1999 році 31 000 тон) дернового торфу.
[ред.] Індонезія
Найбільші торф'яники розташовані в тропічній зоні Індонезії (в низинах Іріан Джайа (Irian Jaya), на островах Калімантан та Суматра) і за розмірами вони займають четверте місце в світі.
Протягом 1985-1989 років проводився аналіз економічної доцільності використання торфу як палива для виробництва електроенергії на Калімантані. За його результатами не було розпочато жодного проекту на Калімантані, але на Суматрі діють невеликі електростанції, які працюють на торфі.
Станом на 1998 рік розвідані запаси торфу становили близько 49 мільйонів тон. Споживання торфу на енергетичні потреби (за даними 1996 року) становило 520 000 тон в рік.
[ред.] Італія
Італія має значні запаси торфу, які розташовані, в основному, в Пьємонті, Ломбардії та провінції Венеції на півночі країни. За приблизними оцінками ці запаси сиановлять 2.5 мільярди тон.
На сьогодні торф як паливо в Італії не використовується, хоча використовувався в минулому, в основному під час війни - в період нестачі інших джерел енергії.
[ред.] Ісландія
Торф'яники покривають 10 000 км2 або 10% всієї площі Ісландії. Вміст золи в ісландському торфі зазвичай дуже високий (10-35%), що пояснюється частими осадами вулканічної золи.
Незважаючи на те, що торф традиційно використовувався в Ісландії як паливо, на сьогодні його споживання зведене до нуля. В минулому торф використовувався також у вигляді "торф'яної цегли".
[ред.] Канада
Загальна площа торф'яників в Канаді складає більше 1.1 мільйона км2 і є найбільшою з усіх країн. Поклади торфу розташовані на всій території країни, але найбільші з них в Північних Територіях (23% від загальних по Канаді), Онтаріо (20%) та Манітобі (19%). Запаси торфу є величезними: розвідано більше мільярду тон і загальна кількість, за приблизними оцінками, становить близько 300 мільярдів тон.
В Канаді проводилися числені дослідження та оцінка потенційного використання торфу як палива, але на даний момент не існує і не передбачається в майбутньому жодних енергетичних проектів, що базуються на торфі.
Канада є великим виробником і експортером торфу для садівництва.
[ред.] Китай
Торф'яники поширені по всій території Китаю, але не мають значного впливу на топологію країни, оскільки займають всього біля 0.1% від загальної території. Основні торф'яні території розташовані в районі плато Квінгзанг на південному заході, в горах на північному-сході та в долині Янгтзе на сході.
Торф в Китаї використовується для різноманітних потреб, в тому числі і енегретичних, починаючи з 1970-х років. Торф частково використовуться в промисловості (наприклад, викоготовлення цегли), але більшість його йде на побутові потреби.
Невідомо скільки торфу споживається як паливо. Станом на 1990 рік виробництво і споживання торфу в Китаї становило 600 000 тон в рік.
[ред.] Латвія
Торф'яники вкривають близько 6 400 км2, або майже 10% території Латвії. Найбільші поклади розташовані на рівнинах на сході країни та в околицях Риги. Розвідано 473 мільйони тон запасів торфу. Загальний ж запас оцінюється на 324 мільйони тон.
Торф використовувався в Латвії як пальне протягом декількох сотень років. Пік споживання торфу зафіксований в 1973 році, коли об'єми паливного торфу, який споживався, дорівнювали 2 мільйонам тон. Станом на 1990 рік видобуток торфу впав на 45%, а на паливо споживалося лише 300 000 тон. Споживання продовжує спадати і надалі.
Близько двох третіх всього об'єму видобутого торфу споживається CHP заводами. Незначна кількість йде на теплостанції та виробництво торф'яних брикетів.
[ред.] Литва
Торф'яники в Литві розташовані по території всієї країни, але більш зкупчені на заході та південному сході.
Споживання паливного торфу в Литві зменишилося з 1.5 мільйона тон cтаном на 1960 рік до 1 мільйона тон в 1975 і лише 0.1 мільйона тон в 1985, після чого залишається на тому ж рівні на протязі останніх років. Головні споживачі торфу – це теплові станції, заводи по виробництву торф'яних брикетів та населення. Останнє споживає майже весь об'єм вироблених в країні торф'яних брикетів.
[ред.] Німеччина
Торф'яні родовища Німеччини займають близько 14 000 км2 і містять приблизно 157 мільйонів тон торфу. Основна частина торф'яників розташована в північних землях Нижньої Саксонії, Макленбургу-Західній Померанії та Бранденбурґу. Більшість боліт в країні було висушено: біля 60% осушеної території було передано на потреби сільського господарства (головним чином під луги та пасовища) і лише на 10% з них видобувається торфу.
Споживання видобутого торфу на енергетичні потреби в Німеччині є дуже незначним і майже все виробництво орієнтоване на потреби сільського господарства та садівництва та випуск активованого вугілля.
Німеччина експортує незначну кількість енергетичного торфу.
Норвегія
Торф'яники займають близько 24 000 км2 території Норвегії, але видобуток торфу в країні останніми роками відносно незначний. Традиційно торф використовувався як паливо на узбережжі країни. Неконтрольований його видобуток довів до руйнування торф'яників та екологічних наслідків, після чого в 1949 році було прийнято законодавство, яке регулює і контролює видобуток торфу. На сьогоді майже весь торф, який видобувається в Норвегії, йде на потреби садівництва.
[ред.] Польща
Більшість торф'яних покладів в Польщі розташовані на сході та півночі країни і займають територію приблизно 12 000 км2. Розвідані запаси торфу в Польщі становлять 40 мільйонів тон, тоді як загальні запаси оцінюються на 5.4 мільярдів тон.
Як паливо торф найбільше викорисовувався відразу після Другої Світової війни; існувало незначне виробництво торф'яних брикетів та торф'яного коксу. До середини 1960-х років енергетичне значення торфу значно змешилось. На сьогодні торф в Польщі використовується, переважно, для потреб сільського господарства та садівництва.
Румунія
В Румунії торф'яники займають площу всього 70 км2 і їх ресурс оцінюється на 25-35 мільйонів тон. Останніми роками споживання торфу обмежувалося побутовим та сільськогосподарським секторами; використання торфу для потреб енергетики становило лише декілька тисяч тон на рік.
Російська Федерація
Загальна площа торф'яних родовищ Російської Федерації становить біля 568 000 км2, при цьому вони нерівномірно розкидані всією територією країни. Найбільші торф'яні поклади зосереджені в північно-західній частині Європейської Росії, в західному Сибіру, біля західного узбережжя Камчатки та декількох інших віддалених східних регіонах. Сибірські торф'яники складають майже 75% загальних запасів торфу Російської Федерації, загальні торф’яні ресурси якої оцінюютья в 186 мільярдів тон (другі за розміром після Канади). Велика частина торфу використовуєть для потреб сільського господарства та садівництва. Як паливо для промислових потреб торф видобувався в Росії на протязі більше сотні років. В 1920-х роках різко збільшилось використання торфу для генерування енергії. Станом на 1928 рік майже 40% енегії вироблялось з торфу. З часом частка торфу в виробництві енергії зменшувалась і з початку 1980-х років не перевищувала 1%. На сьогоднішній день близько 5% торф'яників, що розробляються використовуються для виробництва палива, що становить біля 3 мільйонів тон в рік.
[ред.] США
В США станом на 1995 рік, територія, вкрита торф'яними ґрунтами становила біля 214 000 км2, з яких 50% було розташовано на Алясці. В неперервній частині Сполучених штатів найбільші торф'яні поклади зосереджені в північних штатах Мінесота, Мічиґан та Вісконсін та взовж східого узбережжя від Мейна до Флориди та вздовж затоки аж до Луїзіани.
[ред.] Україна
В Україні торф'яники займають площу більше 10 000 км2 і більше ніж половина з них розташована в Поліссі на півночі країни, де вони займають близько 6.4% території. Інша велика територія торф'яних покладів розташована в долині Дніпра на східній частині річки.
Виробудок і виробництво торфу зросли за часів перебування України в складі Радянського Союзу, досягнувши 7.5 мільйонів тон в 1970 році. Тоді 73% видобутого торфу використовувалося в сільському господарстві і 27% йшло на енергетичні потреби. За останні роки видобуток енернетичного торфу впав і складає менше мільйона тон на рік; більшість його брикетується і йде на побутовий обігрів.
[ред.] Фінляндія
Загальна площа торф'яників Фінляндії складає приблизно 89 000 км2. Торф'яні родовища розташовані по всій країні, але мають найбільшу щільність на заході та півночі країни. За даними фінського комітету світової енергетичної ради (World Energy Council) на кінець 1999 року розвідані запаси торфу в Фінляндії становили біля 850 мільйонів тон. Загальна ж кількість торфу оцінювалася на 2.2 мільярди тон.
Торф'яні родовища, потенційно приданті для комерційної експлуатації, займають площу близько 6 220 км2. З них 22% це торф високого ґатунку придатний для садівництва та меліорації. Інші 78 % придатні для виробництва паливного торфу. В 1995 році загальна територія, задіяна для виробництва торфу становила лише 530 км2, з яких на 25.8 мільйонів м3 видобувався паливний торф і на 2.1 мільйонах м3 - неенергетичний торф.
На 1998 рік CHP заводи Фінлянції споживали відповідно 48% та 22% від загального об'єму видобутого паливного торфу, промисловість споживала 25%, 4% йшли на потреби теплостанцій і 1% - на сільське господарство та побутове використання.
[ред.] Швеція
Торф'яні родовища Швеції (64 000 км2 з шаром торфу більше 30 см) - другі за розмірами в Західній Європі після Фінляндії. Поклади розташовані на всій території країни і найбільше зкупчені на півночі. За даними світового енергетичного комітету розвідані об'єми торфу в Швеції сягають 700 мільйонів тон.
Протягом останніх років видобуток торфу в країні складав 1 мільйон тон в рік з незначними коливаннями з року в рік. Станом на 1998 рік CHP заводи Швеції споживали близько 61% від всього видобутку, теплові станції - 37%, та промисловість - решту 2%.
Найбільше підприємстпо з видобутку торфу розташоване біля міста Свег (Sveg) в центрі Швеції. Воно постачає сировину на неподалік розташований завод з виробництва торф'яних брикетів, єдиний в країні. Завод має потужність 300 000 тон/рік і виробляє щорічно близько 220 000 тон.
Використання торфу для побутових потреб в Швеції завжди було незначним. Його виробництво для отримання енергії почалося в 19 сторіччі і, досягнувши піку під час Другої Світової війни, спало майже до нуля в 1970 році. В середині 1980-х Розпочалася нова хвиля використання торфу для електро- та теплостанцій і сьогодні вони є основними його споживачами.
Швеція імпортує невеликі об'єми брикетованого торфу з Естонії та дерновий торф з Великобританії.
[ред.] Література
- Огляд світових енегретичних ресурсів опублікований Світовою Радою з енергетики (World Energy Council) (2001 рік)
[ред.] Джерела Інтернет
 |
У цієї статті немає інтервікі-посилань |
