Дьяков Іполит Миколайович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іполи́т Микола́йович Дья́ков (1865 — ?) — домовласник, Київський міський голова у 1906-16 рр. та у 1919 році.
Іполит Дьяков, потомствений дворянин Київської губернії, навчався у київській Першій гімназії. У 1889 році закінчив фізико-математичний факультет Київського університету. Служив чиновником при різних відомствах (зокрема, при Управлінні кіннозаводства). Судячи з документів, що дійшли до наших днів, цю людину знали й шанували в багатьох країнах світу. 1895 року він був уповноваженим Головного управління державного конярства з організації російської етнографічної виставки в Парижі, 1900-го працював над підготовкою імперської експозиції на Світовій виставці, за що французький уряд нагородив його орденом Почесного Легіону. Його було вшановано вищими державними нагородами Росії, Італії, Німеччини, Сербії, Болгарії.
З 1902 року обирався депутатом Міської думи, був головою театральної комісії. З 1906 року — міський голова. За переконаннями — центрист, ефективно керував Київською думою, сприяв динамічному розвитку Києва. Спортсмен-аматор, автомобіліст. Був членом оргкомітету Всеросійської виставки та Київської олімпіади 1913 року. За час його керівництва створено близько сорока моделей літаків, комерційний інститут прийняв перших студентів, відбулося відкриття Педагогічного музею.
Одружений був з Ольгою Смородиновою — онукою мільйонера, колишнього міського голови Густава Ейсмана. Разом з дружиною володів "Гранд-Отелем" на Хрещатику, садибами з капітальною забудовою по сучасних провулку Шевченка (будівля не зберіглася) та площі Франка (збереглася теперішня будівля «Київенерго»). Перебував на посаді міського голови до 1916 року, коли пішов у відставку. Знову обіймав цей пост під час денікінської окупації у 1919 році. Емігрував разом з «білими».
[ред.] Джерела інформації
- Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року.
- Вершити долю столиці киянам не дано чи не дають?
