Історія України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Історія України

Скіфи
Сармати
Готи
Гуни
Слов'яни Східні слов'яни
Русь
Київська Русь
Галицько-Волинське князівство
Велике князівство Литовське
Річ Посполита Хмельниччина
Руїна Гетьманщина
Російська Імперія
Австро-Угорщина
Визвольні змагання 1917—1921 УНР Українська Держава ЗУНР
СРСР- УРСР Голодомор
Карпатська Україна
Незалежна Україна

[ред.] Доісторичний період

Перша людина з’явилася на території України понад 300.000 років тому. Однією з найдавніших культур вважається Трипільська культура (IV-III тис. до н. е.) бронзової доби, пам’ятки якої розповсюджені на всій південно-західній Україні. Культура названа так від поселення, відкритого і дослідженого В.Хвойкою у 1890-х рр. Трипільці вирощували зерно, виробляли гончарні вироби та свердла, щоб робити отвори у дереві та камні. Трипільська культура вважається вершиною розвитку енеолітичних землеробських суспільств у Європі.

Бл. 1500 до н. е. на території України з’явилися кочові племена. Одним з них були кіммерійці (IX-VII ст. до н. е.), про яких залишилася згадка у писемних джерелах. Про "уславлених кобилодойців" повідомляє не тільки Гомер в "Одіссеї", а й такі відомі античні автори як Геродот, Каллімах, Страбон. Ассірийські клинописні джерела згадують про цей народ під назвою "гамірра". Кіммерійці займали значну територію між Дністром і Доном, а також Кримський півострів. Вважається, що кіммерійці є гілкою давньоіранського кочового народу, генетично близького до скіфів. Скіфи, іраномовний народ з Центральної Азії, у VII ст. д. н. е. завоювали кіммерійців і витіснили їх з українських степів. Приблизно в той самий період греки почали закладати перші колонії на Північному Причорномор’ї. Скіфи утворили централізовану державу і контролювали регіон приблизно до 200 року до н. е. поки їх не підбили групи кочівників, яких називали Сармати. Бл. II ст. до н. е. - пол. III ст. н. е. через Україну проходить шлях германського племені готів, яких у 375 р. перемагає азійське плем’я гунів, які невдовзі створили між Доном і Карпатами могутню державу, на її чолі став Аттіла (помер 451), втім, після кількох поразок від римлян і союзників, вона втрачає силу і розпадається.

Прабатьківщина слов’ян не має загальновизнаної локалізації. Перші згадки про слов’ян трапляються у римських авторів I-II ст. н. е. Плінія Старшого, Тацита, Птолемея, де слов’яни виступають як венеди або венети. Етнонім слов’яни вперше використовують візантійські автори. Йордан сповіщає, що у VI ст. вже існувало три гілки слов’ян: венеди (басейн Вісли), анти (Наддніпрянщина) і слов’яни або склавіни (Подунав’я). Більшість вчених вбачає у процесі розселення антів та склавинів початок формування окремих слов’янських народів, зокрема українського. Останніми великими міграціями через територію України були болгарська та угорська, які вже припадають на часи існування нашої першої держави - Київська Русь.

[ред.] Княжа доба

У ІХ-Х ст. сформувалася перша східнослов’янська держава зі столицею в Києві під владою династії Рюриковичів - Київська Русь. Перші згадки про Русь ("хакан Рос", 839 р.) належать Бертинським анналам. За літописним оповіданням варязький ватажок Олег здобуває Київ 882 року і робить його столицею держави, яка об’єднує Русь та Новгород. Протягом наступних ста років Київська Русь підбиває навколишні східнослов’янські племена та деякі фінські племена на північному сході. Київський князь Святослав підкорив в’ятичів і розгромив Хозарський каганат, агресивне утворення на сході. Володимир Великий 988 року оголосив прийняття християнства з Візантії. Найбільшої централізації Київська держава досягає за Ярослава Мудрого (1019-54). Згодом відбувається поступове роздроблення на окремі князівства. З 1187 в літописах з'являється назва Україна, вжита до Переяславщини та пізніше Галичини. Первісне значення назви дискусійне: одні пов'язують її походження з поняттям околиці, прикордонної території, інші - країни, вітчизни. Після Батиєвої навали 1237-41 і погрому Києва головним осередком державності в Русі залишилося Галицько-Волинське князівство (1199-1340).

[ред.] Литовсько-польська доба

У XIV ст. більша частина Русі з Києвом перейшла під владу литовської династії Гедиміновичів; утворилася литовсько-руська держава - Велике князівство Литовське. Польське королівство захопило Галицьку і Холмську землі (остаточно 1387). Після Кревської унії 1385 посилились польські і католицькі впливи у Великому князівстві Литовському, поступово усувалася від влади православна руська знать. 1456 року ліквідовано Волинське князівство, 1470 - Київське. Внаслідок Люблінської унії 1569 Волинь, Підляшшя, Поділля, Брацлавщина та Київщина перейшли під владу Польщі. Протягом XVI століття приймаються три Литовські статути. 1596 року Берестейська унія Руської Православної Церкви з Католицькою викликала перехід у католицтво частини руської знаті. Національне відродження на українських землях викликало появу братського руху. Почався розвиток літератури староукраїнською мовою.

Богдан Хмельницький

З XVI ст. зросло значення нової суспільної верстви - козацтва, центром якого стала Запорозька Січ. 1591-1638 відбулася низка козацько-селянських повстань, які закінчувалися поразкою або компромісом. Козацька революція 1648-57 (Хмельниччина) повалила польський шляхетський лад у частині України сформувалася Козацька держава (Військо Запорозьке або Гетьманщина) під проводом гетьмана Б. Хмельницького, яка 1654 прийняла протекцію московського царя Олексія Михайловича.

Козацька доба
Українські землі наприкінці XV- у першій половин XVI ст.	Українські землі в другій половині XVI- у першій половин XVII ст.	Запорізька січ у XVI- першій половині XVII ст.	Українська козацька держава за гетьмана І. Виговського (серпень 1657 - вересень 1659 рр.)

[ред.] Московська доба

Московська доба
Україна наприкінці XVII - на початку XVIII ст.	Україна у 1727 - 1768 рр.	Запоріжжя і північне Причорномор’я у другу половину XVIII ст.	Українські землі наприкінці XVIII ст.

Після смерті Хмельницького (1657) розпочався період громадянських воєн і зовнішніх інтервенцій (Руїна), які призвели до поділу України по Дніпру між Річчю Посполитою та Московською державою (Андрусівське перемир'я 1667 року, Вічний мир 1686 року). Автономна Козацька держава (Гетьманщина) збереглася лише в частині Лівобережної України під владою Москви. Після невдалого виступу гетьмана І. Мазепи в союзі з шведським королем Карлом XII (1708-09) цар Петро І обмежив автономію Гетьманщини. Остаточно козацькі автономії (Гетьманщину, Слобідську Україну, Запорозьку Січ) ліквідувала імператриця Катерина II в 1760-80-х. Внаслідок російсько-турецьких воєн 1768-91 рр. Росія завоювала Північне Причорномор'я і Крим. У результаті поділів Польщі (1772-95) Галичина перейшла під владу австрійських Габсбургів, а Правобережна Україна - Росії. Національне відродження. З кінця XVIII ст. зароджується український національний рух, спершу культурницький, а з 1840-х (Кирило-Мефодіївське братство) і політичний. Почалося формування модерної української нації. Важливе значення для національного пробудження мала творчість Т. Шевченка; внаслідок репресій російського царату з 1870-х центр національного руху перемістився в Галичину. З кінця XIX ст. виникають українські політичні партії, частина з яких висуває вимогу самостійної соборної української держави. Лютнева революція 1917 року в Росії стала поштовхом до початку національної революції в Україні.

[ред.] Період Української Народної Республіки

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Українська Народна Республіка.

Українська Центральна Рада 20 XI.1917 проголосила УНР, а 25.I.1918 незалежність України. Внаслідок Листопадового повстання 1918 року в Галичині утворилася ЗУНР, яка 22.I.1919 проголосила злуку з УНР. Війна за незалежність 1917-21 закінчилася поразкою та новим поділом України. На більшій її частині встановлена радянська влада (УРСР), Західна Україна увійшла до складу Польщі, Буковина і Бесарабія - Румунії, Закарпаття - ЧСР.

[ред.] Радянський період

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Українська Радянська Соціалістична Республіка.

1922 року УСРР увійшла до складу СРСР. З 1929 здійснено примусову колективізацію селянства, масові сталінські репресії, штучний голодомор 1932-1933, винищення національної інтелігенції. Національний рух продовжував розвиватися на західноукраїнських землях. 1938-39 автономна Карпатська Україна в складі Чехо-Словаччини, загарбана Угорщиною III.1939. Внаслідок пакту Молотова-Ріббентропа 1939 до УРСР приєднана Західна Україна, а 1940 - Північна Буковина і українська частина Бесарабії. На початку II Світової війни українські націоналісти співпрацювали з Німеччиною, сподіваючись на її допомогу у відновленні самостійності. Німецький терор в окупованій 1941 Україні розвіяв ці сподівання. Утворена 1942 року УПА вела боротьбу і проти Німеччини, і проти СРСР (до поч. 50-х). Українці воювали з нацизмом у Червоній армії та партизанському русі. 1945 року до УРСР приєднано Закарпаття, 1954 року Крим. В умовах часткової лібералізації радянського режиму з кінця 50-х розпочався дисидентський рух. 1990 року відбулися перші демократичні вибори до ВР УРСР.

[ред.] Україна незалежна

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Проголошення незалежності України.

24 серпня 1991 Верховна Рада проголосила незалежність України, підтверджену всенародним референдумом 1 грудня 1991. Сформувалася демократична політична система, закріплена Конституцією 1996 року. Непослідовні реформи з 1990 призвели до глибокої економічної кризи, яка ускладнює політичну ситуацію. Україна робить кроки на шляху інтеграції в Європейський Союз.