Діоскури
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ДІОСКУ́РИ (грец. Διόσκουροι, Dioskuroi — сини Зевса ) — імення нерозлучних братів-близнят Кастора й Полідевка (Поллукса), синів спартанського царя Тіндарея та його дружини Леди. В давньому епосі ім’я Д. не зустрічається. В «Одіссеї» Кастор і Полідевк називаються Тіндарідами. За пізнішим переказом, тільки Кастор — син Тіндарея, а батько Полідевка — Зевс, тому перший був смертний, другий — безсмертний. Міфи розповідають про три подвиги Д.: визволення їхньої сестри Єлени, яку викрав Тесей, участь у поході аргонавтів, у якому Полідевк здолав Аміка, і боротьбу з синами царя Афарея Ідом та Лінкеєм. У сутичці від руки їда загинув Кастор, Полідевк убив Лінкея, а Зевс блискавкою вбив Іда. Полідевк попросив Зевса дати йому померти разом з братом. Тоді Громовержець запропонував йому вибір — або вічно перебувати на Олімп і самому, або разом з братом проводити один день на Олімп і, другий у гробниці (чи в підземному царстві), і вірний брат вибрав останнє. Відтоді Д. один день були безсмертними, другий — смертними. Пізніше було прийнято, що один брат (по черзі) перебував на Олімп і, другий — у підземному царстві. Цей міф має зв’язок з уявленням про Д. як богів ранкової й вечірньої зірок (за однією з версій, Зевс зробив їх сузір’ям Близнят). Міф символізує зміну життя й смерті, світла і темряви. Культ Д. був поширений у різних областях Греції. У Спарті їх шанували як оборонців держави і покровителів гімнастики, а також як покровителів мореплавців і воїнів. Під час літнього сонцестояння Д. запрошували до щедрого столу на святкову гостину; за повір’ям греків, брати інколи самі були присутні на гостині. У Римі з давніх-давен Д. шанували як ідеальних носіїв військової доблесті. Під час боїв вони приходили на допомогу і дуже швидко повідомляли про перемогу. У мистецтві їх зображували вродливими юнаками, часом з кіньми та в шапках, характерних для грецьких моряків. Славнозвісні колосальні статуї Д. з кіньми на Монте-Кавалло, які були поставлені перед термами Константина. Кастор зображувався також приборкувачем коней, а Полідевк — кулачним бійцем. Метафорично Д. звуть нерозлучних відданих друзів.
