Зрубна культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зрубна культура — археологічна культура епохи бронзи. Поширена в степовій і лісостеповій зонах Східної Європи від Дунаю до Волги. Була розкопана на Сіверському Донці на початку XX століття одночасно з ямною і катакомбною культурами. Виокремлена у 1905 році В.А. Городцовим. Відомо не менш 500 археологічних пам'яток.

Свою назву зрубна культура отримала завдяки тому, що переважна більшість вперше досліджених на Сіверському Дінці могил мала дерев’яні зруби, виготовлені з колод дерева. На інших територіях поширення зрубних племен зрубів у похованнях виявлено мало. Небіжчиків ховали в простих ґрунтових ямах або клали в кам’яні скрині.

[ред.] Періодизація зрубної культури

У зрубній культурі виділяються 3 хронологічних періоди. Ранньозрубна стадія (17-16 ст. до н.е.). Для поселень характерні каркасні наземні житла. Господарство має ознаки патріархально-скотарського способу виробництва. Розводили велику і дрібну рогату худобу, займалися обробкою металу.

Могильні ями мали квадратну форму. Часто виявляються дерев'яні перекриття, підстилки і підсипання (попіл, крейда, вохра, органіка й ін.), кістки тварин. Померлі лежали на дні могили в скрученому положенні (зазвичай на лівому боці), головою на північ, руки, зігнуті в ліктях, розміщені перед обличчям (поза адорації). Похоронна кераміка представлена судинами горшкової й банкової форм. Речовий інвентар складається зі зброї (сокири, списи, кинджали, наконечники стріл), знарядь праці (ножі, сокири, шкребки) і різноманітних прикрас.

Найвищого розквіту зрубна культура досягає в 2-й період (15-14 ст. до н.е.). Наземний тип будівель залишається провідним. У погребальному обряді поза адорації стає переважною. Скорочується число багатих поховань і речей у них. Посуд стандартизується на всій території зрубної культурно-істориної спільності.

Завершальний етап зрубної культури на Південному Уралі (14-12 ст. до н.е.) характеризується глибокою і різноманітною перебудовою матеріальної і духовної культури. Спостерігається різке скорочення числа пам'яток. Імовірно, зрубне населення взяло участь у формуванні ряду культур пізнього бронзового віку.

Через те, що зрубні племена на всій території свого поширення вступали в контакт з місцевим населенням виникали локальні відмінності в їхній культурі. Від решти зрубних пам’яток особливо відрізняються поселення Правобережної України, де виділяються сабатинівська група пам’яток (степове Правобережжя) і білозерська – на нижньому Дніпрі, які часто називають окремими культурами. Вони дещо різняться і хронологічно: зрубна датується 16-12 ст. до н.е., сабатинівська – 14-12 ст. до н.е., а білозерська – 11-9 ст. до н.е. Поселень зрубної, а особливо сабатинівської і білозерської культур, значно більше, ніж катакомбних – населення мало осілий спосіб життя і займалось скотарством і землеробством.

[ред.] Ремесла

Важливою рисою зрубної, сабатинівської і білозерської культур є значна кількість бронзоливарних майстерень та скарбів бронзових виробів. До скарбів, яких лише на Північному Причорномор’ї виявлено більше 20, входять вироби з бронзи та зливки металу. Один з найбагатших скарбів виявлено біля села Рибаківка, що на Миколаївщині, де було знайдено 50 бронзових сокир-кельтів. Другий такий бронзовий скарб, що на Херсонщині, містив сім серпів, сокири та зливки бронзи загальною масою 24 кг.

У Причорномор’ї та Подніпров’ї в пізньому бронзовому віці був свій бронзоливарний центр, про що свідчать майстерні, виявлені в селах Малі Копані, Завадівка на Херсонщині, Дерев’яна на Київщині, Маяки поблизу Одеси тощо. В Малих Копанях, наприклад, знайдено 19 половинок ливарних форм, що служили для відливання коротких мечів, двох типів кинджалів, трьох типів кельтів, вістер до списів і дротиків, двох типів доліт, ножів, різних бляшок і підвісок тощо.

Найбільш поширеним типом кераміки зрубної культури є горщик банкоподібної форми. Орнамент, який покриває, зазвичай, лише верхню частину посуду, має відбиток шнура або вигляд прокреслених ліній. В орнаменті простежується ритмічність, повторюваність елементів; у складі фриза такого “візерунка” часто зустрічаються різноманітні знаки, хрестики, прямокутники, схематичні зображення тварин тощо. Вважають, що в даному випадку ми маємо справу з примітивним піктографічним письмом. Найбільш цікавими є “піктограми” на горщиках, знайдених біля села Рубці на Осколі та біля Артемівська Донецької області. Всього відомо біля 300 знахідок посуду зрубного часу з загадковими знаками, які поки що не розшифровано.

Знаряддя праці виготовлені, в основному, з бронзи: сокири-кельти, тесла, долота, шила, голки тощо. Були поширені також ножі оригінальної форми – з перехватом, що є типовим лише для зрубної культури, особливо її раннього етапу. Асортимент знарядь доповнюють кістяні і кам’яні вироби: псалії, лощила, зубчасті штампи виготовлялися з кістки, а матриці, молоти, зернотерки – з каменю. В зв’язку з розвитком металообробного виробництва з’являється металевий посуд, представлений клепаними з листів міді казанками. З бронзи виготовляли браслети, дротяні чи литі, скроневі підвіски, шпильки, бляшки. Зустрічаються хрестоподібні антропоморфні підвіски, особливо характерні сабатинівській культурі.