Кіднепінг
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кіднепінг[1] — викрадення людей чи тварин з метою шантажу, отримання викупу. Слово "кіднепінг" походить з англійських слів kid "дитина" і nap "вирвати з рук". Вперше цей термін почав застосовуватися 1673 року аби охарактеризувати "викрадання дітей для рабської сили у американських колоніях"[2]
Зміст |
[ред.] Опис поняття
Колись об'єктом викрадачів були переважно багаті люди, але часи змінились. Протягом минулого десятиріччя по цілому світі стрімко зросла кількість випадків кіднепінгу. Цей вид злочину поширений серед кримінальних кіл цілого світу, від Росії до Філіппін, причому викрадачі готові хапати все, що рухається. Одного разу було викрадено немовля, якому виповнився лише один день! У Гватемалі викрали 84-річну жінку на інвалідному візку, а в безсоромні злочинці в Таїланді викрали робочого слона, який важив шість тонн. Кажуть, що злочинні банди у Мексиці заохочують своїх нових членів, перед тим як приступити до справжнього завдання, здобувати відповідний досвід, викрадаючи домашніх і свійських тварин. Сьогодні кіндепінг переріс у світовий бізнес.
[ред.] Погляд в історію
Ще у XV сторіччі до н. е., згідно з Мойсеєвим Законом, викрадачів карали смертю.[3] У першому сторіччі до н. е. з метою отримати викуп викрали Юлія Цезаря. Також у XII сторіччі н. е. було викрадено короля Англії Річарда I Левове Серце. Найбільший викуп в історії становив 24 тонни золота й срібла. Його заплатили інки іспанському завойовнику Франсіско Пісарро за звільнення свого вождя Атауальпи 1533 року. Незважаючи на це, конкіскадори задушили його.
[ред.] Головні причини
Кіднепінг став сучасною чумою рівноцінний за розмірами кількості вбивств, ґвалтувань, крадіжок, статевого домагання до дітей і навіть геноциду. Основні причини епідемії злочинності, у тому числі кіднепінгу, пов'язані з глибоко вкоріненими вадами людського суспільства.
[ред.] Корупція
Через корупцію у багатьох країнах займатися кіндепінгом вигідно. Скажімо, у 1996 році проти було порушено судові справи лише проти 2 відсотків колумбійських викрадачів. Крім того, корупція у правових охоронних установах деколи перешкоджає ефективній боротьбі зі злочинністю. Самих керівників елітних антикіднепових груп у Мексиці, Колумбії й колишніх радянських республіках було звинувачено у викраданні. Говорять, що одного горезвісного викрадача захисним "муром була офіційна охорона, яку він отримував завдяки тому, що давав хабарі поліцйським і прокурорам міста, штату й держави".
[ред.] Вбогість і соціальна несправедливість
У світі, де прірва між багатоими й бідними постійно збільшоується і де заробляти гроші чесним шляхом часто неможливо, кіднепінг далі буде споскусою. Власне за таких обставин, кіднепінг стає засобом помсти й способом привернути увагу до, як вважається, нестерпної ситуації.
[ред.] Пожадливість
"Корень усього лихого — то грошолюбство"[4] Власне пожадливість і грошолюбство, штовхає багатьох до жорстокого поводження з незнайомою людиною і знущання над нею. Суспільство, яке, нехтуючи людськими цінностями, ставить гроші на першому місці, фактично стає розсадником всіх видів злочинної діяльнсоті, у тому числі й кіднепінгу.
[ред.] Терор заради прибутку
Більшість викрадачів бажають мати гроші й тільки гроші. Вимоги щодо викупу різняться, починаючи він незначної суми до, наприклад, 60 мільйонів доларів, сплачених за заможного магната у Гонконзі, якого так і не звільнили.
[ред.] Інші мотиви
Здругого боку, деякі викрадачі використовують свої жертви, щоб здобути популярність, отримати їжу, ліки, радіо й автомобілі, а також добитись будівництва нових шкіл, доріг та лікарень. В Азії викрадену урядову особу звільнили лише після того, як викрадачі отримали баскетбольну форму й м'ячі. Певні групи теж вдаються до кіднепінгу, аби відстрашувати й залякувати іноземних вкладників і туристів з ціллю припинити зловживання землею й природними ресурсами.
Фахівців наводять безліч причин, через яких сьогодні зросла кількість викрадень. Однією з них є скрутна економічна ситуація, що панує в деяких регіонах. Говорять, що у деяких колишніх радянських республіках кіднепінг використовували, аби фінасувати приватні армії військових диктаторів.
[ред.] Звідки беруться викрадачі
Після припинення деяких воєнних конфліків колишні солдати стали безробітними, з порожніми кишеннями. Такі люди мають всі необхідні навики, аби взятися за цю вигідну справу.
Так само вживання ефективніших заходів проти грабування банків і торгівлі нарокотиками змусило злочинців вдатися до кіднепінгу. "Оскільки вчиняти злочини проти власності у всіх суспільствах стадє дедалі складніше, збільшуєтьсяч кількість злочинів проти людей".[5] Повідомлення про високі грошові викупи також можуть стимулювати до дій потенційних викрадачів.
[ред.] Чи інснує розв'язання
"Проблема викрадання людей сягнула такого рівня, що стала нестерпною для цілого народу, і все суспільство повинне боротися з цим зло", — сказав колишній прем'єр-міністер Чечні, обіцяючи викоренити це лихо з російської республіки, де процвітає кіднепінг.
Викоренити кіднепінг? Мета похвальна, але залишається питання: як це зробити? Проблема кіднепінгу настільки складана й міцно вкорінена, що, здається, будь-які людські способи викоренити її не матимуть успіху.
[ред.] Страхування на випадок кіднепінгу
Через збільшення кількості викрадень зростає дохід страхових компаній. Протягом останнього десятиліття минулого сторіччя об'єднання Ллойдс мало 50-відсотковий щорічний приріст від страхувань на випадок кіднепінгу. Дедалі більше компаній пропонують таке саме страхування. Воно включє допомогу в переговорах з викрадачами, сплату викупу й делколи спроби професіоналів повернути викуп.
[ред.] Контрадиція
Ті, хто висловлюється проти страхування на випадок кіднепінгу, заявляють, що від цього злочин перетвоюється на комерційну справу. Крім того, анживатися на кіднепінгу просто аморально. Вони також говорять, що застрахована особа може легковажно ставитись до своєї безпеки, а страхування у свою чергу полегшить викрадачам завдання отримати гроші, що стимулюватиме злочинців далі займатися цією діяльністю. Деякі навіть побоюються, що наявність страхування заохотить людей інсценізовувати власне викрадення з метою отримати грошову виплату.
Страхування на випадок кіднепінгу є незаконним у Колумбії, Німеччині та Італії.
Прибічники такого страхування вказують, що, як і при будь-якому іншому страхуванні, більшість відшкодовує втрати декількох. Вони пояснюють, що страхування створює відносну безпеку, оскільки дає можливість застрахованим родинам і компаніям заручитися допомогою фахівців, які зможуть заменшити напроуження, домовитися про знаження викупу й допомогти злапати викрадачів.
[ред.] Якщо вас взяли в заручники
Дослідники проблеми кіднепінгу радять наступне.
- Виявляйте дух співпраці; не будьте впертими. Заручники, які виявляють ворожість, частіше зазнають жорстокого ставлення й підлагають більшому ризику втрати життя або отримати покарання.
- Не панікуйте, Пам'ятайте, що більшість жертв після викрадення залишаються живими.
- Подумайте, як можна орієнтуватися у часі.
- Намагайтесь встановити дещо на зразок режиму дня.
- Робіть вправи, навіть коли ваші можливості рухатися обмежені.
- Будьте спостережливими; старайтеся запам'ятати деталі, звуки й запахи. Дізнайтеся подробиці про своїх викрадачів.
- Якщо можливо, вступайте у просту розмову й спробуйте познайомитись. Коли викрадачі дізнаються про вашу особистість, менш ймовірно, що вони зашкодять вам чи заподіють смерть.
Чим більше жертва й викрадач взнають один одного, тим більше можуть подобатився один одному. Це показує, що після певного часу вже менш імовірно, що кривдник завдать шкоди заручнику. Англійка, одна з жертв викрадення в Чечні, яку зґвалтували, сказали: "Я думаю, що коли охоронець ліпше взнав нас, він зрозумів, що чинив недобре. Ґватлування припинились, і він вибачився". - Ввічливо повідомляйте їм про свої потреби.
- Ніколи не намагайтесь вести переговори про свій викуп.
- Якщо вас намагаються врятувати і ви опинились у центрі подій, ляжте на підлогу й терпеливо чекайте, як розгортатимуться події.
[ред.] Як справлятися з травмою
Навіть після того як жертв звільняють, у них можуть залишатися емоційні рани. Шведська медсестра, яку викрали у Сомалі, говорить про це так: "Дуже важливо пам'ятати одне: вам слід говорити рпо це з друзями й родичами, а в разі потреби отирмати допомогу від фахівців". Терапевти розробили метод допомоги таким жертвам. Перед тим як зустрітися зі своїми сім'ями й поеврнутися до нормального ритму життя, потерпілі на декількох коротких заняттях аналізують свої переживання з допомогою фахівців. "Терапія, проведена невдовзі після випадку, зменшує ризик зазнати довготривалої школи", — каже Ріґмор Ґілберґ, терапевт з Червоного Хреста, консультант у критичних ситуаціях.[6]
[ред.] Дивіться також
[ред.] Джерела і посилання
- ↑ Словник.НЕТ
- ↑ Online Etymology Dictionary
- ↑ Повторення Закону 24:7
- ↑ 1 Тимофія 6:10, Переклад Огієнка
- ↑ Майк Акерман, фахівець з питань кіднепінгу
- ↑ більшість інформації взято із журналу "Пробудись!" за 22 грудня 19999 року, стор. 3—12
