Кіннота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кіннота (кавалерія) (від латинського caballus - кінь), род військ, у якому для ведення бойових дій та пересування використовувались верхові коні. Вперше кіннота з`явилась як іррегулярні війська у країнах давнього сходу. Регулярна кавалерія виникла у Давній Греції. Найбільшого розвитку давня кіннота досягла у 4 ст. до Р.Х. у війську Олександра Македонського. Першими зразками важкої кавалерії були сарматські катафрактарії. Під час становлення феодалізму в Західній Європі (8-9 стт) головне значення мала лицарська кіннота. У війську Київської Русі кіннота складала значну частину княжих дружин та брала участь у більшості значних битв того часу. З появою вогнепальної зброї лицарська кіннота втратила своє значення і на перший план висунулась легка кіннота. У 17-18 стт вся кіннота поділялась на важку (кірасири), середню (драгуни, карабінери, кінні гренадери), та легку (гусари, улани, козаки). Перша світова війна відзначилась різким зниженням значення кінноти, а після Другої світової, у зв`язку з повною моторизацією армій, кіннота остаточно втратила своє військове значення і перестала існувати як род військ.