Сармати
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
| Історія України |
|---|
| Скіфи |
| Сармати |
| Готи |
| Гуни |
| Слов'яни |
| Русь |
| Київська Русь |
| Галицько-Волинське князівство |
| Велике князівство Литовське |
| Річ Посполита |
| Руїна |
| Російська Імперія |
| Австро-Угорщина |
| Визвольні змагання 1917—1921 |
| СРСР- УРСР |
| Карпатська Україна |
| Незалежна Україна |
Cармати - кочові іраномовні племена, споріднені зі скіфами (східні сусіди останніх).
[ред.] Історія
У VII-IV ст.ст. до н. е. кочували в степах теперішнього Казахстану, Уралу, Поволжя (відомі під назвою савромати).
За Геродотом, були союзниками скіфів під час скіфо-перської війни наприкінці VI ст. до н. е.
У III ст. до н. е. підкорили степи Північного Причорномор'я. Згодом поширили свою владу на рівнини між Дунаєм і Тисою, звідки здійснювали набіги на римські провінції. Для захисту від них Рим був змушений побудувати вздовж Дунаю укріплення.
Поділялися на роксоланів (мешкали у Північному Причорномор'ї), сіраків (Прикубання), аорсів (на схід від Дону) та язигів; зі середини І ст. н. е. до них додалися алани.
У середині III ст. н. е. військову могутність сарматів на території Правобережної України підірвали готи, які відрізали їх від античних міст.
У IV ст. сарматів розгромили й частково асимілювали гуни. Частина сарматів відійшла в гори Кавказу та в Крим, а ті, хто залишився, взяли участь у формуванні черняхівської культурної спільності.
Частина сарматів взяла участь у Великому переселенні народів.
[ред.] Культура і суспільство
Основою життя сарматів було кочове скотарство. Вони жили табором, перевозячи своє майно туди, куди залучали їх кращі пасовища чи відтісняли вороги. Ось як описує їх побут Помпоній Мела:
«Сармати не живуть містах і навіть не мають постійних місць проживання. Вони вічно живуть табором, перевозячи майно і багатство туди, куди приваблюють їх кращі пасовища чи примушують відступаючі чи преследующие вороги.» .
Під час зміни пасовищ сармати перевозили своїх дітей, стариків, жінок і майно в кибитках. Як повідомляє грецький географ кінця I ст. до н.е. — початку I ст. н.е. Страбон: «Кибитки номадів (кочівників) з повсті і прикріплені до візків, на яких вони живуть, навколо кибиток пасеться худоба, яка дає м'ясо, сир та молоком якими вони харчуються».
Згодом частково перейшли до осілості і зайнялися землеробством.
Сарматське суспільство було воєнізованим. В соціальному житті панувала військово-племінна верхівка, важливу роль у військовій справі відігравали жінки (можливо, звідси походить легенда про амазонок).
Зброєю сарматських вершників були короткі мечі, кинджали, луки, списи та дротики. Сарматські воїни відзначалися швидкістю атак, особливими способами кидання дротиків та накидання аркана на противника. Їхні коні мали багато прикрашену упряж.
Небіжчиків сармати ховали у курганних і ґрунтових могильниках з великою кількістю інвентаря.
Багате сарматське поховання досліджене під курганом "Соколова Могила" біля с. Ковалівки Миколаївської області.
[ред.] Джерела інформації
Шаблон:Commons1
