Кінотеатр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кінотеатр - це приміщення для публічного показу кінофільмів.

[ред.] Історія

Першим кінотеатром США, призначеним винятково для показу кінофільмів вважається Vitascope Hall в Новому Орлеані. Загалом же перші кінотеатри почали з'являтися наприкінці 1900-х рр. Вони майже не відрізнялися від залів для зібрань або концертів (кінотеатр на Ноллендорфплац у Берліні, 1910, архітектор О. Кауфман; "Художній" у Москві, 1910 р., архітектор Ф. О. Шехтель, і ін.) В 20-і рр. будувалися різноманітні по архітектурі кінотеатри (неокласичні, у дусі барокко, готики й ін.), із традиційним театральним плануванням і пишним декором в інтер'єрі ("Капитоль" у Берліні, 1925, архітектор Х. Пельциг), і строго функціональні, що відрізняються максимальною зручністю розташування місць у залі для глядачів ("Універсум" у Берліні, 1928, архітектор Э. Мендельзон; "Ударник" у Москві, 1928-31, архітектор Б. М. Йофан). З'явилися так звані суперкіно (на 4000-5000 глядачів), із широким застосуванням металевих конструкцій, що давали можливість перекриття більших прольотів (у Стамфорд-Хилле, Великобританія, 1928, і ін.). З 1934 у Західній Європі будувалися будинки менших розмірів (1200-2200 глядачів), спрощених архітектурних форм і із затишними інтер'єрами ("Палас" у Чатеме, Великобританія, 1934).

Найдавнішим кінотеатром у Києві вважається кінотеатр "Жовтень", побудований у 1929—30 рр. архітектором Валеріаном Риковим за проектом архітектора Троцького. Відкриття відбулося 8 листопада 1930 р. Кутова будівля у стилі конструктивізму має кінозал на 800 місць і концертний зал. У 1955 р. кінотеатр переобладнаний для показу широкоформатних фільмів.

В 1950-60-і рр. з'явилися кінотеатри спеціальних видів кінематографа - стереокіно (з об'ємним зображенням), кругова кінопанорама. Широке поширення отримують великі кіноконцертні зали на 2500-4000 місць універсального призначення, технічне встаткування й акустика яких забезпечують постановку більших концертних програм і показ всіх видів фільмів (звичайних, широкоекранних і широкоформатних). Серед таких залів у СРСР: Жовтневий зал у Ленінграді (4000 місць), Центральний концертний зал готелю "Росія" у Москві (3000 місць), готелю "Україна" у Києві (4000 місць), Палац мистецтв у Ташкенті (2500 місць).

Один із самих великих у світі залів багатоцільового призначення - Кремлівський Палац з'їздів у Москві (на 6150 місць), обладнаний комплексної звукотехнической системою для стереофонічного відтворення звуку й зміни акустичних умов у різних режимах роботи залу (з'їзди, концерти, оперні спектаклі, показ кінофільмів) і потужної кинопроекционной апаратурами, що забезпечує показ всіх сучасних видів фільмів на екрані (ширина 27 м), змонтованому на металевій рамі, висунутої електроприводом на авансцену залу.

Найбільше поширення одержали кінотеатри середньої місткості (від 300 до 1000 глядацьких місць). До 1970-х років загальна кількість кінотеатрів у світі виросла до 100 тис., зокрема в СРСР - до 13 тис., у будинках іншого призначення (палаци культури, клуби й ін.) - до кількох десятків тисяч.