Мухаммед Ассад
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мухаммед Ассад (народжений як Леопольд Вейс) (1900-1991) — журналіст, ісламський письменник, дипломат, представник Пакистану в ООН. Син львівського єврейського адвоката, онук чернівецького рабина, який після прийняття в Палестині ісламу взяв ім’я Мухаммед Ассад.
Леопольд Вейс народився 1900 року у Львові у родині відомого єврейського адвоката Карла Вейса. Його дідом був рабин з Чернівців, старійшина однієї із найшанованіших рабинских династій, яка нараховує кілька поколінь.
У 13-літньому віці Леопольд уже вільно орієнтується в Танасі, розбирає складні місця з Мішни і Гемари. Разом з батьками він часто відвідує Відень та Берлін, подорожує в Альпах, буває на Північному і Балтійському морях.
Після Першої світової війни родина Вейсів переїхала до Відня. Юнак вступає на відділення історії мистецтв Віденського університету, хоча більше часу проводить не в навчальних аудиторіях, а у віденських кав'ярнях.
Коли Леопольду виповнюється двадцять, він залишає рідний дім і їде в Берлін, щоб стати журналістом. Деякий час він працює асистентом відомого кінорежисера Мурнау, після чого переходить на роботу в одне із берлінських інформаційних агентств. Довгий час він не може проявити себе, та коли у німецьку столицю прибуває дружина Максима Горького, Лео завдяки майже маніакальній наполегливості вдається зустрітися з нею і взяти інтерв'ю.
Навесні 1922 року Вейс одержує листа з Єрусалима від свого дядька Доріана Фейгенбаума, лікаря місцевої психіатричної клініки, одного з перших студентів Зиґмунда Фрейда, з запрошенням його відвідати та деякий час пожити у місті.
Екзотика Святого міста заінтригувала Лео, але увагу молодої людини привертають не євреї-одновірці, а араби, до яких він відчув щирі симпатії. У своїх статтях для газети «Франкфуртер Цайтунг», кореспондентом якої на Близькому Сході він став, Вейс не тільки виступає проти Декларації Бальфура, що підтримала створення єврейського національного осередку в Палестині, але й протестує проти будь-яких зазіхань євреїв на «арабську землю». Він говорить про це Хаїму Вейцману та іншим лідерам сіоністів, з якими зустрічається в Єрусалимі. Тут, у Єрусалимі, він почуває себе більше арабом, чим самі араби, і готовий без утоми відстоювати їхні інтереси. Поступово він приходить до доленосного для себе рішення — прийняти іслам.
Повернувшись у Берлін він одружується з Ельзою, художницею, що на 15 років його старше і у якої є шестирічний син від попереднього шлюбу. Через деякий час після одруження Вейс у невеликій мусульманській громаді Берліна приймає іслам. Через декілька тижнів в іслам переходять також Ельза та її син. Він змінює своє ім'я на Мухаммед Ассад (Ассад — у перекладі з арабської «лев», що еквівалентно його імені Леопольд).
У січні 1927 року Мухаммед Ассад зі своїми близькими робить хадж у Мекку. Але тут його чекає нещастя: отруївшись, раптово вмирає Ельза. Ассад відправляє пасинка назад у Німеччину, а сам поглиблюється у вивчення Корана. Одночасно, щоб забезпечити собі засоби для існування, він пише огляди для трьох німецьких газет про положення на Близькому Сході.
Одного разу у бібліотеці Великої мечеті Мекки Мухаммед знайомиться із сином тодішнього правителя регіону Хиджи Ібн Сауда. Той запрошує його в палац, представляє батьку і після короткої бесіди Мухаммед стає радником бедуїнського короля. Проте через деякий час Мухаммед разом з новою 15-літньою дружиною Монирою, дочкою одного з місцевих шейхів, і сином-немовлям втікає в Індію, щоб кілька років по тому з'явитися у відокремленій від Індії новій мусульманській державі Пакистані.
1951 року пакистанський уряд призначає Мухамеда Ассада своїм послом в ООН. Зустрічаючись тут з ізраїльськими делегатами, він демонстративно відвертався від них, за що одержав кличку «єврейський віровідступник».
У Нью-Йорку Ассад познайомився з молодою дівчиною по імені Поля з польської родини, що емігрувала в Сполучені Штати, і закохався в неї. Незабаром Поля теж прийняла іслам і стала зватися Хамідою, після чого Ассад одружився з нею, а попередню дружину — Мониру відіслав до батька у Саудівську Аравію. Цей вчинок викликав невдоволення пакистанської влади — високопоставленому чиновнику, що представляє в ООН інтереси їхньої країни, не варто зв'язуватися з американкою, хоч і оберненою в іслам.
Ассад не став чекати цілком ймовірних санкцій і подав у відставку. Оселившись в Іспанії він написав книгу мемуарів «Дорога в Мекку».
