Нюх
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нюх — відчуття запаху, здатність визначати запах — речовин, розсіяних (розчинених) у повітрі (чи у воді — для тварин, які живуть в ній). У хребетних органом нюху є нюховий епітелій, розміщений на верхній носовій раковині. Нюхові сигнали від речовин, які перейшли з парової фази в секрет на поверхні спеціальних рецепторів по нюховим нервам надходять в корковий центр нюху мозку і там обробляється. Нюховий епітелій, нерви і корковий центр нюху об'єднують в нюховий аналізатор.
Див. ще хеморецепція, запах.
[ред.] Література
- Buck, Linda and Richard Axel. (1991). A Novel Multigene Family May Encode Odorant Receptors: A Molecular Basis for Odor Recognition. Cell 65:175-183.
- Keller, A and Vosshall, LB. (2004). A psychophysical test of the vibration theory of olfaction. Nature Neuroscience 7:337-338. See also the editorial on p. 315.
- Turin, Luca. (1996). A spectroscopic mechanism for primary olfactory reception. Chemical Senses, 21, 773-791.
- Turin, Luca. (2002). A method for the calculation of odor character from molecular structure. Journal of Theoretical Biology, 216, 367-385.
- Stopfer, M, Jayaraman, V, Laurent, G (2003) Intensity versus Identity Coding in an Olfactory System, Neuron 39, 991-1004.
- Stopfer, M. and Laurent, G. (1999). Short-term memory in olfactory network dynamics, Nature 402, 664-668.
- Chandler Burr. (2003). The Emperor of Scent : A Story of Perfume, Obsession, and the Last Mystery of the Senses. ISBN 0375507973
