Троянська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Троянська війна (грец. Troikos polemos, лат. Bellum troianum) — війна ахейців на чолі з владарем Мікен Агамемноном проти троянців; датувалася, в давньогрецьких джерелах початком XII ст. до н. е.

Перше джерело, яке розповідає про Т. в. — епічні поеми «Іліада» та «Одіссея». Пізніше Вергілій у своїй «Енеїді» та інші античні письменники також описували ці події.

За міфами, Т. в. була викликана тим, що син троянського царя Пріама Паріс викрав дружину спартанського царя Менелая Єлену. Ахейські війська на чолі з Агамемноном протягом дев’яти років тримали Трою в облозі. Лише на 10-му році війни греки завдяки хитрості Одіссея здобули Трою. Після Агамемнона провідні місця у війську мали Менелай, Ахіллес, Патрокл, два Аякси, Тевкр, Нестор, Антілох, Одіссей, Діомед, Ідоменей, Філоктет і Паламед. Величезна армія, що налічувала 100 тисяч воїнів і 1186 кораблів, зібралася в Авлідській гавані. Звідси Агамемнон вирушив на Трою.

За пізнішим переказом, ахейці помилково висадились у Місії, а звідти буря знову занесла їх до Авліди. Принісши в жертву Артеміді Іфігенію, вони вдруге відпливли до Трої. Спочатку ахейці намагалися мирно домовитись про повернення Єлени, але троянці не погодилися віддати красуню.

У подіях під мурами Трої активну участь брали боги. Захопивши Трою, ахейці перебили всіх мешканців, пограбували і зруйнували місто. Із троянців урятувались тільки Гелен, Кассандра, Андромаха й Еней (з Анхісом і Юлом ).

Історичність Т. в. підтверджується матеріалами археологічних розкопок, які доводять факт існування міста Трої чи навіть кількох міст, що деякі з них було зруйновано, можливо, наприкінці XIII ст. до н. е. і пізніше.

Розповіді про Т. в. стали невичерпним джерелом для літератури й мистецтва. Окремі епізоди були опрацьовані старогрецькими трагіками; у Римі про Т. в. писали Енній, Вергілій та ін. Пізніше ці події відобразили Дж. Чосер, Дж. Боккаччо, В. Шекспір, Леся Українка та ін.