Провінція Сімоса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Провінція Сімоса (виділена червоним)

Провінція Сімоса (яп. 下総国 — кадзуса но куні, "країна Сімоса"; 北総州 — хокусосю, "провінція Північнна Фуса") — історична провінція Японії у регіоні Канто на сході острова Хонсю. Відповідає північній частині префектури Тіба, південно західній частині префектури Ібаракі, східній частині префектури Сайтама і східним районам столиці Токіо.

Віддавна Сімоса була складовою держави Фуса (総国), яка у 7 столітті була поділена яматоськими монархами на дві адміністративні одниці — Кадзуса (上総, "верхня Фуса") і Сімоса (下総, "нижня Фуса"). Більшість населення провінції складали племена емісі, які поступово були асимільовані яматосцями.

Після ряду територіальних змін, кордони провінції Сімоса закріпилися у 8 столітті. Її адміністративний центр знаходився у сучасному місті Ітікава.

Небезпека від сусідніх племен емісі вплинула на формування самурайського стану у провінції Сімоса. До середини 12 століття цими землями володів рід Тайра, представники якого навіть намагалися створити незалежну державу у регіоні Канто (повстання Тайри но Масакадо (931—940)).

З кінця 12 по середину 15 століття провінція Сімоса перебувала під контролем роду Тіба, бічної лінії роду Тайра. У 16 столітті їх землі захопила родина Ґо-Ходзьо.

У період Едо (1603-1867) провінція Сімоса була поділена на декілька володінь хан. Найбільше з них контролював ріи Хотта — васал сьоґунів Токуґава.

У результаті адміністративної реформи 1873 року, землі провінції Сімоса були розділені між префектурами Тіба, Ібаракі, Сайтама і столицею Токіо.