Храм Артеміди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Храм Артеміди - одне з Семи чудес світу

Стояв у Ефесі (тепер територія Туреччини - поруч з відомим курортом Кушадаси, що на південний захід від Ізміру, на південь від Бурси, на північ від Мармарісу і на схід від Памуккале).

Хоча заснування храму Артеміди (Артемісіону) належить до 7 сторіччя до н. е., сама споруда була побудована у 450 р. до н. е. Будівництво субсидував лідійський цар Крез (Кросус), а проект розробив грецький архітектор Персіфон (Херсіфрон) із Кносса, який почав будівництво, але після його смерті будівництво продовжували його син Метаген, а потім архітектори Пеоніт та Деметрій. Будівлю прикрашали бронзові статуї, створені такими скульпторами, як Фідій, Поліклет, Кресилус і Фрадмон.

Херсіфрон запропонував будувати храм, опоясаний двойним рядом колон, але справа ускладнювалась тим, що поруч не було мармуру. Допоміг випадок:

Пастух Піксодор пас стадо на пагорбаг біля Ефеса. Два барана почали бійку, при якій один з них 
з розбігу вдарився об скелю, від якої відлетів білий уламок. Коли пастух зрозумів, що в нього
в  руках мармур він поспішив до міста, де зрадівші жителі міста нагородили його дорогими     
подарунками.

Храм являв собою прямокутну будівлю із мармуру та дерева, обнесену з усіх сторін подвійною колонадою із 127 колон. Відомостей про оздоблення храму не збереглося.

Унікальним був сам спосіб побудови храму. Він був зведений на болотистому ґрунті. Незвичність вибору місця пояснювалася прагненням будівельників уникнути руйнування храму внаслідок частих землетрусів і пожеж. На думку архітектора Херсифрона, м'який болотистий ґрунт слугував амортизатором при землетрусах, а щоб запобігти осіданню величезної кам'яної будівлі, було вирішено заповнити котлован сумішшю дерев'яного вугілля і вовни.

Храм виконував подвійну функцію: ринку і релігійного закладу. Тривалий час святилище відвідували торговці, туристи, ремісники і королі, які приносили дари богині. За давніми переказами, під час однієї з облог жителі Ефеса протягли від храму до міста мотузку, перетворивши тим самим і Ефес на недоторканне святилище.

Злодії, які тікали від правосуддя, ховалися в стінах храму, тому що ніхто не мав прав їх заарештувати в цих стінах. Багато з них помирали тут від голоду.

Слава Артемісіону була настільки велика, що в ньому зберігали свої заощадження люди зі всіх кінців грецької ойкумени. Учень Сократа, знаменитий історик Ксенофонт, який передав на зберігання богині велику суму грошей перед походом у Персію (описаному в "Анабазисі"), після повернення вибудував за них на ознаку вдячності Артеміді маленький храм - точну копію ефеського - в містечку Скіллунті в Еліді.

21 липня 356 до н. е. головна святиня малоазійських греків — храм Артеміди Ефеської, був спалений. Храм підпалив честолюбний житель Ефеса Герострат, який мріяв прославитися за будь-яку ціну. Він сподівався, що, знищивши один з найчудовіших витворів того часу, назавжди увійде в історію. Але за рішенням іонійських міст його ім'я було піддане забуттю і збереглося для нас лише у записках древньогрецького історика Феопомна (4 ст. до н. е.). Дерев'яні частини храму, просушені сонцем, запаси зерна, звалені в його підвалах, підношення, картини та одяг жерців виявились відмінним паливом. З тріском лопались балки перекрить, падали колони — храм перестав існувати.

Згодом виник переказ, що Артемісіон згорів того дня, коли народився майбутній завойовник Азії Александр Македонський. Римський історик Плутарх писав пізніше з цього приводу: "богиня була дуже зайнята турботою про народження Олександра, щоб врятувати храм".

Коли ж через 25 років Александр підійшов до міста, він виявив бажання відновити храм у всій його пишності. Але Олександр Македонський забажав, щоб на відновленому храмі, поряд з ім'ям Артеміди було увіковічене також і його ім'я, на що мешканці Ефеса йому дипломатично відмовили: "Не личить Богу будувати храми іншим Богам". Тоді Олександр посміхнувся і відповів: "Як бажаєте...".

Щоб не образити Александра Македонського своєю відмовою, ефесці замовили для храма його портрет художнику Апеллесу, який зобразив полководця подібно Зевсу з блискавкою в руці. Коли замовники прийшли приймати полотно, вони були вражені бездоганністю картини та оптичним ефектом (рука з блискавкою начебто виступала за рамки картини) та заплатили за роботу 25 золотих талантів, що було найвищоою оплатою в ті часи за одну картину.

Другий храм будував архітектор Хейрократ, якому приписують планування Александрії, зразкового міста елінского світу, та ідею перетворити гору Афон на статую Александра Македонського, що тримає у руці келих, з якого виливається ріка.

Храм був відновлений на кошти мешканців Ефеса, які продали свої коштовності, та від продажу колон старого храму.

Новий храм усім був схожим на колишній, але перевершував попередника розмірами. Його висота дорівнювала 109 м, ширина - 50 м. Багато прославлених тогочасних майстрів прикрашали новий храм Артеміди. Витончені барельєфи, що вінчали частину колон, створив скульптор Скопас, статуї у внутрішніх приміщеннях - Пракситель. Чимало багатих римлян дарували храму золоті й срібні скульптури.

Залишки Храму Артеміди (серпень 2006 року)

У 263 р. н. е. готи, які чули про незчисленні багатства міста й Артемісіону, вдерлися у Малу Азію і розграбували святилище. Наступним ударом стала заборона язичницьких культів у Римській імперії у 391 р. при Феодосії I Великому. Відомо, однак, що культ Артеміди продовжував відправлятися тут ще два сторіччя, поки це місце остаточно не було покинуте після землетрусу.

31 жовтня 1869 р. внаслідок розкопок, проведених англійським археологом Дж. Т. Вудом, у болоті, на передбачуваному місці знаходження святилища, була знайдена опорна плита споруди і численні підношення в храм. Знамениті рельєфи колон Артемісіону нині знаходяться у Британському музеї (Лондон).

Уряд Османської імперії зневажливо ставився до архехологічних пам'яток Давньої Греції, і тому велика частина руйнувань Храму пішла на побудову Софіївського собору в Стамбулі, а інша значна частина була вивезена англійськими археологами до Великобританії. Нині від Храму Артеміди залишилася лише одна із 127 - ми колон, на якій вже довгий час гніздиться лелека. Існує навіть легенда, що лелека — це сама Артеміда, що перетворилась на птаха та оберігає залишки своєї величності.