ІÑÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð Ð¾ÑÑ–Ñ—
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
[ред.] Ðазва
Ð’ Ñ–Ñторичних джерелах назва «РоÑÑ–Ñ» з'ÑвилаÑÑŒ у 15 ÑÑ‚., але до кін. 17 ÑÑ‚. вживалиÑÑŒ тільки назви «РуÑь», «РуÑька землÑ», «МоÑква», «МоÑковÑьке царÑтво», «МоÑковіÑ», «МоÑковщина». Як політичний термін, назва «РоÑÑ–Ñ» офіційно була уÑталена з прийнÑÑ‚Ñ‚Ñм у 1721 Петром I титулу імператора. Ðарод, Ñкий започаткував Ñ– визначав Ñ–Ñторію РоÑійÑької держави — роÑÑ–Ñни, ÑформувавÑÑ Ñƒ північно-Ñхідній чаÑтині Східної Європи, на території, заÑеленій у давнину Ñлов'ÑнÑькими племенами в'Ñтичів, ільменÑьких Ñлов'Ñн, кривичів, чаÑтково ÑіверÑн Ñ– радимичів. У його утворенні взÑли учаÑÑ‚ÑŒ Ñ– фінно-угорÑькі племена (веÑÑŒ, чудь, мерÑ, мурома та ін.).
[ред.] Давні чаÑи
Територію РоÑÑ–Ñ— найдавніші люди почали заÑелÑти близько 700 тиÑ. років тому. Ðайбільш ранні Ñліди їхнього Ð¿Ñ€Ð¾Ð¶Ð¸Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ÑтежуютьÑÑ Ð½Ð° Північному Кавказі й південніше Ñ€.Кубань. Пізніше первіÑні поÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ÑувалиÑÑŒ поÑтупово на північ Ñ–, зрештою, люди оÑвоїли проÑтори аж до берегів Льодовитого та Тихого океанів. З народів, що наÑелÑли цю територію в давнину, відомі Ñк найбільш ранні Ñкіфи (7-3 ÑÑ‚. до н. е.) Ñ– Ñармати (3 ÑÑ‚. до н.е.-З ÑÑ‚. н. е.). У 2-4 ÑÑ‚. по півдні території РоÑÑ–Ñ— пройшли полчища гунів. У Ñередині І тиÑ. н. е. на цій території виникає Ñ€Ñд найдавніших держав. Ðа Північному Кавказі об'єдналиÑÑ Ð¿Ð»ÐµÐ¼ÐµÐ½Ð° ÑарматÑького Ð¿Ð¾Ñ…Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ â€” алани (1-8 ÑÑ‚.), Ñкі відіграли значну роль в етногенезі кількох народів даного регіону. ÐлтайÑькі племена взÑли учаÑÑ‚ÑŒ у Ñтворенні ТюркÑького каганату (6 ÑÑ‚.), котрий невдовзі розпавÑÑ Ð½Ð° Східно- Ñ– ЗахіднотюркÑький кага-нати. У баÑейні Ñереднього ЄніÑею зародилаÑÑŒ держава киргизів — Бахай (6 ÑÑ‚.). У Ñеред. 7 ÑÑ‚. у Прикубанні Ñ–Ñнувала Велика БолгаріÑ. У 7 ÑÑ‚. на міÑці ЗахіднотюркÑького каганату виник ХазарÑький каганат, Ñкому належали землі Ðижнього ПоволжÑ, Північного Кавказу, Приазов'Ñ Ñ– ДонÑькі Ñтепи (переÑтав Ñ–Ñнувати у 10 ÑÑ‚.).
[ред.] КиївÑька РуÑÑŒ
ÐаÑелені Ñлов'ÑнÑькими та угро-фінÑькими племенами землі Північно-Східної Європи у 9-10 ÑÑ‚. були приєднані до КиївÑької держави. ПіÑÐ»Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð¿Ð°Ð´Ñƒ КиївÑької РуÑÑ– (12 ÑÑ‚.) Ñ–Ñнували окремі кнÑзівÑтва. ПротÑгом тривалого чаÑу найбільш могутнім було Володимиро-СуздальÑьке кнÑзівÑтво, Ñ‚ÐµÑ€Ð¸Ñ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ñкого згодом Ñтала Ñдром МоÑковÑької держави. Ðа Ñ‡Ð°Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð·Ð°Ñновника кнÑзівÑтва Ð®Ñ€Ñ–Ñ Ð”Ð¾Ð»Ð³Ð¾Ñ€ÑƒÐºÐ¾Ð³Ð¾ (бл. 1125-57) припадає перша літопиÑна згадка про МоÑкву (заÑн. 1147). Його Ñин Ðндрій БоголюбÑький (1157—1174) зробив Ñвоєю Ñтолицею Владимир-на-КлÑзьмі Ñ– намагавÑÑ Ð¿Ð¾ÑˆÐ¸Ñ€Ð¸Ñ‚Ð¸ Ñвою владу й на КиївÑьке кнÑзівÑтво. Брат ÐÐ½Ð´Ñ€Ñ–Ñ Ð’Ñеволод III Велике Гніздо (1176—1212) вÑтановив Ñвій контроль над кількома іншими кнÑзівÑтвами у Північно-Східній Європі. Він уÑпішно воював з половцÑми (з 10 ÑÑ‚. кочували в ÑхідноєвропейÑькому Ñтепу) та з Волзько-КамÑькою Болгарією (Ñ–Ñнувала з 10 ÑÑ‚.; у заÑнуванні Ñ—Ñ— оÑобливу роль відіграли болгари, Ñкі піÑÐ»Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð¿Ð°Ð´Ñƒ Великої Болгарії перебралиÑÑ Ð² Середнє ПоволжÑ). Ð’Ñеволод III, щоб підкреÑлити Ñвою незалежніÑÑ‚ÑŒ від Києва Ñ– вищіÑÑ‚ÑŒ над північно-Ñхідними кнÑзівÑтвами, прийнÑв титул великого кнÑзÑ. ВнаÑлідок монголо-татарÑької навали у 13 ÑÑ‚. кнÑзівÑтва потрапили у політичну залежніÑÑ‚ÑŒ від Золотої Орди. МіÑцеві правителі муÑили одержувати від золотоординÑького хана грамоту — Ñрлик, що надавав право на ÑƒÐ¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ—Ñ…Ð½Ñ–Ð¼Ð¸ землÑми.
[ред.] ТатарÑьке іго Ñ– ріÑÑ‚ МоÑкви
Ðаприкін. 13 ÑÑ‚. Володимиро-СуздальÑьке кнÑзівÑтво почало занепадати. Провідну роль у Північно-Східній РуÑÑ– Ñтали відігравати конкуруючі між Ñобою ТверÑьке Ñ– МоÑковÑьке кнÑзівÑтва (в оÑтанньому правили нащадки ОлекÑандра ÐевÑького). Певний Ñ‡Ð°Ñ Ñƒ цьому регіоні провідну роль відігравало ТверÑьке кнÑзівÑтво, Ñтворене у 1230—40-Ñ… роках (від 1260-Ñ… років його правителі займали володимирÑький великокнÑжий преÑтол). У 1328 за згодою хана Золотої Орди великокнÑжий титул перейшов до Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð¸Ñ‚ÐµÐ»Ñ ÐœÐ¾ÑковÑького кнÑзівÑтва (Ñ–Ñнувало з другої пол. 13 ÑÑ‚.) Івана Даниловича Калити (1328-40), внука ОлекÑандра ÐевÑького. Іван Калита заклав оÑнови могутноÑÑ‚Ñ– МоÑкви, приєднавши до неї Ñ€Ñд ÑуÑідніх кнÑзівÑтв. З метою ÑƒÑ‚Ð²ÐµÑ€Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñвоїх політичних планів Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ½Ñ–Ñ Ñ–Ð· Володимира до МоÑкви центр метрополії «вÑієї РуÑі» (оÑідок метрополії до Владимира-на-КлÑзьмі переведено з Києва у 1299). Ще більше зміцнив авторитеті вплив МоÑкви внук Івана Калити Дмитрій Іванович ДонÑькой (1359-89), Ñкому вдалоÑÑ Ð¿Ñ–Ð´ÐºÐ¾Ñ€Ð¸Ñ‚Ð¸ Ñ€Ñд кнÑзівÑтв Ñ–, ÑкориÑтавшиÑÑŒ з анархії у Золотій Орді, розбити хана ÐœÐ°Ð¼Ð°Ñ Ñƒ битві на Куликовому полі (1380). За Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð’Ð°ÑÐ¸Ð»Ñ–Ñ Ð† Дмитровича (1389—1425) Ñ– ВаÑÐ¸Ð»Ñ–Ñ II ВаÑильовича (1425-62) кордони МоÑковÑької держави значно розширилиÑÑŒ за рахунок Ð¿Ñ€Ð¸Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ ÐижньогородÑького, МуромÑького та інших удільних кнÑзівÑтв. Перемога ВаÑÐ¸Ð»Ñ–Ñ II у багаторічній міжуÑобній війні підготувала необхідні передумови Ð´Ð»Ñ Ð·Ð°Ð²ÐµÑ€ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑу об'Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ–Ð²Ð½Ñ–Ñ‡Ð½Ð¾-Ñхідних земель навколо МоÑкви й ÑƒÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ†ÐµÐ½Ñ‚Ñ€Ð°Ð»Ñ–Ð·Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð¾Ñ— держави. За Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð†Ð²Ð°Ð½Ð° III ВаÑильовича (1462—1505) та його Ñина ВаÑÐ¸Ð»Ñ–Ñ III Івановича (1505-33) до МоÑковÑької держави були приєднані ЯроÑлавÑьке (1463) та РоÑтовÑьке (1474) кнÑзівÑтва, ÐовгородÑька реÑпубліка (1478), ТверÑьке кнÑзівÑтво (1485), ПÑковÑька Ð·ÐµÐ¼Ð»Ñ (1510), СмоленÑьке (1514) Ñ– Ð ÑзанÑьке (1521) кнÑзівÑтва та Ð’'ÑÑ‚Ñька землÑ, що завершило вÑÑ‚Ð°Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð°Ð½ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¸Ñ… кнÑзів моÑковÑьких над уÑіма північно-Ñхідними руÑькими землÑми. За Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð’Ð°ÑÐ¸Ð»Ñ–Ñ II МоÑковÑьке кнÑзівÑтво переÑтало Ñплачувати Золотій Орді щорічну данину, а у 1480 МоÑква оÑтаточно позбулаÑÑ Ð·Ð°Ð»ÐµÐ¶Ð½Ð¾ÑÑ‚Ñ– від монголо-тагар. ЗроÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¼Ð¾Ð³ÑƒÑ‚Ð½Ð¾ÑÑ‚Ñ– МоÑкви ÑупроводжувалоÑÑŒ Ñ—Ñ— внутрішньополітичним зміцненнÑм, поÑиленнÑм Ñамодержавної влади великого кнÑзÑ. Продовжували формуватиÑÑŒ органи ÑƒÐ¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð´ÐµÑ€Ð¶Ð°Ð²Ð¾ÑŽ, зокрема БоÑÑ€Ñька дума, Ñка Ñтала поÑтійно діючим органом при кнÑзеві.
[ред.] МоÑковÑьке царÑтво
ПіÑÐ»Ñ Ð¿Ð°Ð´Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð’Ñ–Ð·Ð°Ð½Ñ‚Ñ–Ñ— (1453) у МоÑкві виникла ÐºÐ¾Ð½Ñ†ÐµÐ¿Ñ†Ñ–Ñ ÑƒÑÐ¿Ð°Ð´ÐºÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾Ñ— ролі КонÑтантинополÑ, Ñ– в зв'Ñзку з цим ÑформувалаÑÑŒ політично-ідеологічна доктрина «Третього Риму» (Ñимволічною ознакою ÑпадкоємноÑÑ‚Ñ– державних традицій ВізантійÑької імперії Ñтав шлюб Івана III з Софією Палеолог-племінницею оÑтаннього візантійÑького імператора та прийнÑÑ‚Ñ‚Ñ Ð´Ð²Ð¾Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ð²Ð¾Ð³Ð¾ орла за державний герб МоÑковÑької держави). За Івана III почалоÑÑŒ Ð¾Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð²Ð½Ð¾Ð³Ð¾ титулу великого кнÑзÑ, Ñ– в деÑких документах Іван III вже іменуєтьÑÑ Ñ†Ð°Ñ€ÐµÐ¼. ВаÑилій III до Ñвого тодішнього титулу додав «і гоÑудар вÑÐµÑ Ð ÑƒÑі», що Ñтало виÑвом моÑковÑьких претензій на вÑÑŽ територіальну Ñпадщину КиївÑької держави. У 1547 Іван IV ВаÑильович (Грозний; 1533-84) офіційно прийнÑв царÑький титул. Під Ñ‡Ð°Ñ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¸ захоплені КазанÑьке (1547-52), ÐÑтраханÑьке (1556), СибірÑьке (1558) ханÑтва, приєднано Велику ÐогайÑьку Орду, землі мордви (1552), кабардинÑькі Ñ– черкеÑькі кнÑзівÑтва (1557). У той же період розпочалоÑÑ Ð²ÐºÐ»ÑŽÑ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¾ Ñкладу МоÑковÑької держави земель, розташованих на південь від Оки та Верхнього Дону, Ñкі від Батиєвої навали ÑвлÑли Ñобою безлюдний край (Ñ‚. зв. «Поле», або «Дике Поле»). ОÑÐ²Ð¾Ñ”Ð½Ð½Ñ Ñ†Ð¸Ñ… земель, укріплене ÑиÑтемою оборонних Ñпоруд («заÑічних ліній»), охоронÑло державу від ÑпуÑтошливих нападів КримÑького ханÑтва. ПротÑгом 16 ÑÑ‚. Ñ‚ÐµÑ€Ð¸Ñ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ ÐœÐ¾ÑковÑької держави ÑÑгнула 5,5 млн. кв. км. з наÑеленнÑм бл. 9-10 млн. чол., що було у 10 разів більше, ніж Ñ‚ÐµÑ€Ð¸Ñ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð²Ð»Ð°Ñне МоÑковÑького кнÑзівÑтва. Швидке територіальне зроÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ ÐœÐ¾Ñковії зумовлене, перш за вÑе, ÑлабкіÑÑ‚ÑŽ Ñ—Ñ— ÑуÑідів та віддаленіÑÑ‚ÑŽ від оÑновних центрів європейÑького політичного життÑ. Підкорені МоÑквою народи зазнавали руÑифікації, у чому провідну роль відігравала політика центрального урÑду та міÑійна діÑльніÑÑ‚ÑŒ РоÑійÑької правоÑлавної церкви.
Ðевдала Ð´Ð»Ñ Ð Ð¾ÑÑ–Ñ— ЛівонÑька війна 1558-83 із Річчю ПоÑполитою Ñ– Швецією за вихід до БалтійÑького Ð¼Ð¾Ñ€Ñ Ñ‚Ð° Ð²Ð½ÑƒÑ‚Ñ€Ñ–ÑˆÐ½Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ð¸ÐºÐ° урÑду, ÑпрÑмована на подальше Ð·Ð¼Ñ–Ñ†Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ñамодержавної влади, вкрай виÑнажили країну Ñ– призвели до нароÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½ÐµÐ·Ð°Ð´Ð¾Ð²Ð¾Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñеред наÑеленнÑ. Іван IV, відійшовши від курÑу реформ, проведених у першій половині його правліннÑ, запровадив режим опричнини, Ñкий відзначавÑÑ Ð½Ð°Ð´Ð·Ð²Ð¸Ñ‡Ð°Ð¹Ð½Ð¾ÑŽ жорÑтокіÑÑ‚ÑŽ Ñ– репреÑÑ–Ñми проти опозиції. Головним виконавцем волі Ñ†Ð°Ñ€Ñ Ñтало дворÑнÑтво, Ñке винагороджувалоÑÑŒ відібраними у кнÑзів Ñ– боÑÑ€ землÑми. ВнаÑлідок опричнини було підірвано економічні та політичні позиції ариÑтократії, зроÑла політична роль дворÑнÑтва.
У 12-16 ÑÑ‚. у Північно-Східній РуÑÑ– значного Ñ€Ñ–Ð²Ð½Ñ Ð´Ð¾ÑÑгла матеріальна та духовна культура. Визначними пам'Ñтками архітектури були ДмитріївÑький та УÑпенÑький Ñобори у Володимирі, церква Покрова на Ðерлі поблизу Володимира, церква ВознеÑÑ–Ð½Ð½Ñ Ñƒ Ñелі КоломенÑькому Ð±Ñ–Ð»Ñ ÐœÐ¾Ñкви. Ðа рубежі 14-15 ÑÑ‚. творили видатні живопиÑці Феофан Грек та Ðндрій Рубльов. Значного розвитку набули літопиÑÐ°Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ð° ÑуÑпільно-політична думка (твори МакÑима Грека, Івана ПереÑветова, Івана Грозного, ÐÐ½Ð´Ñ€Ñ–Ñ ÐšÑƒÑ€Ð±Ñького). У 1560-Ñ… у МоÑкві розпочалоÑÑ ÐºÐ½Ð¸Ð³Ð¾Ð´Ñ€ÑƒÐºÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ.
[ред.] Смута
Зі Ñмертю Ñина Івана IV Федора Івановича (1584-98) завершилоÑÑŒ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñƒ МоÑковÑькій державі динаÑÑ‚Ñ–Ñ— Рюриковичів. За Федора Івановича та його наÑтупника Ñ†Ð°Ñ€Ñ Ð‘Ð¾Ñ€Ð¸Ñа Федоровича Годунова (1598—1605) Ð . внаÑлідок боротьби за владу між боÑÑ€Ñтвом Ñ– дворÑнÑтвом пережила глибоку Ñоціально-економічну та політичну кризу. У 1605-12 у країні панувала ÑÐ¿Ñ€Ð°Ð²Ð¶Ð½Ñ Ð°Ð½Ð°Ñ€Ñ…Ñ–Ñ: на преÑтолі перебували підтримувані Річчю ПоÑполитою Ñамозванці Лжедмитрій І Ñ– Лжедмитрій II, кнÑзь ВаÑилій ШуйÑький. ДеÑкий Ñ‡Ð°Ñ Ð¿Ñ–ÑÐ»Ñ Ð¨ÑƒÐ¹Ñького правили боÑри («СемибоÑрщина»). ÐеÑтабільніÑÑ‚ÑŒ політичної влади призвела до Ñоціальних потрÑÑінь — у 1606-07 відбулоÑÑ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐµ повÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ ÑелÑн, поÑадÑьких людей Ñ– козаків під керівництвом Івана Болотникова. Складним внутрішнім Ñтановищем країни ÑкориÑталиÑÑŒ Польща Ñ– ШвеціÑ, Ñкі розпочали неприховану інтервенцію. У 1610 польÑьке війÑько захопило МоÑкву. ЧаÑтина моÑковÑької ариÑтократії проголоÑила царем ВладиÑлава — Ñина польÑького ÐºÐ¾Ñ€Ð¾Ð»Ñ Ð¡Ð¸Ð³Ñ–Ð·Ð¼ÑƒÐ½Ð´Ð° III Вази. ВоÑени 1612 народне Ð¾Ð¿Ð¾Ð»Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ–Ð´ керівництвом К.Мініна Ñ– Д.ПожарÑького звільнило МоÑкву від ворожих війÑьк. ЦарÑький урÑд змушений у 1618 відмовитиÑÑ Ð½Ð° кориÑÑ‚ÑŒ Швеції від прибалтійÑьких земель, а СмоленÑька Ð·ÐµÐ¼Ð»Ñ Ñ– Чернігово-Сіверщина (Ñ—Ñ— РоÑÑ–Ñ Ð²Ñ–Ð´Ñ–Ð±Ñ€Ð°Ð»Ð° на початку 16 ÑÑ‚. у Великого кнÑзівÑтва ЛитовÑького) залишалиÑÑŒ у Ñкладі Речі ПоÑполитої (див. [[ДеулінÑьке перемир'Ñ 1618]]). Спроба МоÑковÑької держави у війні 1632-34 з Річчю ПоÑполитою повернути СмоленÑьку землю завершилаÑÑŒ безуÑпішно (див. ПолÑновÑький мир 1634).
[ред.] Романови
У 1613 на ЗемÑькому Ñоборі в МоÑкві у приÑутноÑÑ‚Ñ– предÑтавників різних Ñтанів ÑуÑпільÑтва на преÑтол було обрано Михайла Федоровича Романова (1613-45), що поклало початок царюванню у РоÑÑ–Ñ— нової динаÑÑ‚Ñ–Ñ— — Романових (правила до Лютневої революції 1917).
З Ñеред. 17 ÑÑ‚. ÑтабілізувалоÑÑŒ внутрішнє Ñтановище країни, поÑилювавÑÑ Ñ€ÐµÐ¶Ð¸Ð¼ ÑамодержавÑтва, оÑобливо за ОлекÑÑ–Ñ ÐœÐ¸Ñ…Ð°Ð¹Ð»Ð¾Ð²Ð¸Ñ‡Ð° (1645-76). Ð—Ð¼Ñ–Ñ†Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ ÑамодержавÑтва було закріплене у прийнÑтому в 1649 на ЗемÑькому Ñоборі Уложенні, Ñке завершило Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑ ÑŽÑ€Ð¸Ð´Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾Ð³Ð¾ Ð¾Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ ÑиÑтеми кріпоÑного права, розпочатий у кін. 15 ÑÑ‚. ПоÑÐ¸Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñоціальних утиÑків та зроÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´ÐµÑ€Ð¶Ð°Ð²Ð½Ð¸Ñ… податків призвело у Ñеред. 17 ÑÑ‚. до чиÑленних міÑьких повÑтань, а в 1670-71 — до козацько-ÑелÑнÑької війни під керівництвом Степана Разіна. ПроÑвом ÑуÑпільних протеÑтів у релігійній формі Ñтав розкол у пануючій правоÑлавній церкві, підÑтавою до Ñкого поÑлужила церковно-обрÑдова реформа, проведена у 1650-60-Ñ… роках патріархом Ðиконом. Ð†Ð´ÐµÐ¾Ð»Ð¾Ð³Ñ–Ñ Ñ€Ð¾Ð·ÐºÐ¾Ð»ÑŒÐ½Ð¸Ñ†Ñ‚Ð²Ð° була, однак, конÑервативна Ñ– відображала інтереÑи реакційної знаті й духовенÑтва. Розкольники поклали початок ÑтарообрÑдÑтву — течії у роÑійÑькому правоÑлав'Ñ—, з Ñкою запеклу боротьбу вели урÑд та офіційна церква.
У 17 ÑÑ‚. Ñ‚ÐµÑ€Ð¸Ñ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ ÐœÐ¾ÑковÑької держави значно розширилаÑÑŒ за рахунок Ð¿Ñ€Ð¸Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¡Ð¸Ð±Ñ–Ñ€Ñƒ та колонізації цих земель. РоÑійÑькі землепрохідці діÑталиÑÑŒ берегів Північного Льодовитого Ñ– Тихого океанів, Ñ€. Ðмур, а в 1697 заÑнували перше поÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð° Камчатці. У 1654 МоÑковÑька держава, підпиÑавши ПереÑÑлавÑьку угоду 1654, уклала воєнно-політичний Ñоюз з гетьманом України Б.Хмельницьким. У 1654-57 Гетьманщина Ñ– МоÑÐºÐ¾Ð²Ñ–Ñ Ñпільно вели воєнні дії за Ð·Ð²Ñ–Ð»ÑŒÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ñьких земель з-під влади Речі ПоÑполитої. У цій війні МоÑква намагалаÑÑ Ñ‚Ð°ÐºÐ¾Ð¶ приєднати БілоруÑÑŒ Ñ– повернути Ñобі СмоленÑьку землю. За ÐндруÑівÑьким перемир'Ñм 1667 до МоÑковÑької держави відходили СмоленÑька землÑ, Лівобережна Україна, СіверÑька Ð·ÐµÐ¼Ð»Ñ Ð· Черніговом Ñ– Стародубом та Київ (на два роки) з прилеглою до нього територією на правому березі Дніпра. ОÑтаточно моÑковÑько-польÑькі відноÑини були врегульовані піÑÐ»Ñ Ð¿Ñ–Ð´Ð¿Ð¸ÑÐ°Ð½Ð½Ñ Â«Ð’Ñ–Ñ‡Ð½Ð¾Ð³Ð¾ миру» 1686, за Ñким Лівобережна Україна та Київ мали назавжди залишатиÑÑŒ за МоÑковÑьким царÑтвом. За умовами «Вічного миру» МоÑÐºÐ¾Ð²Ñ–Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð»Ð°ÑÑ Ð´Ð¾ «СвÑщенної Ліги» — антитурецької коаліції європейÑьких держав, що ÑкладалаÑÑ Ð¿Ñ–Ð´ Ñ‡Ð°Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð¿Ð¾Ñ‡Ð°Ñ‚Ð¾Ñ— у 1683 війни ÐвÑтрії та Польщі проти Туреччини. У 1687 Ñ– 1689 моÑковÑькі та українÑькі війÑька здійÑнили безуÑпішні походи проти турецького ваÑала — КримÑького ханÑтва (див. КримÑькі походи 1687 Ñ– 1689).
[ред.] Петро І
До ÐºÑ–Ð½Ñ†Ñ 17 ÑÑ‚. МоÑковÑька держава Ñ–Ñнувала фактично ізольовано від інших європейÑьких країн, що негативно позначалоÑÑ Ð½Ð° Ñ—Ñ— економічному, культурному Ñ– політичному розвитку. За Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ†Ð°Ñ€Ñ ÐŸÐµÑ‚Ñ€Ð° І ОлекÑійовича (1682—1725) було зроблено Ñпробу Ð¿Ð¾Ð´Ð¾Ð»Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ†Ñ–Ñ”Ñ— відокремленоÑÑ‚Ñ–, проведено реформи, ÑпрÑмовані на Ð¿Ð¾Ð´Ð¾Ð»Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð´ÑталоÑÑ‚Ñ– країни. ВнаÑлідок Північної війни 1700—1721 зі Швецією РоÑÑ–Ñ Ð·Ð°Ñ…Ð¾Ð¿Ð¸Ð»Ð° ЕÑтонію, чаÑтину Латвії та землі по Ñ€. Ðеві, що дало їй вихід до БалтійÑького Ð¼Ð¾Ñ€Ñ Ñ‚Ð° ÑприÑло налагодженню економічних зв'Ñзків із Західною Європою. Ðевдачею Ð´Ð»Ñ ÐŸÐµÑ‚Ñ€Ð° І завершилаÑÑŒ роÑійÑько-турецька війна 1711-13 (див. ПрутÑький похід 1711), метою Ñкої було Ð½Ð°Ð¼Ð°Ð³Ð°Ð½Ð½Ñ Ð Ð¾ÑÑ–Ñ— закріпитиÑÑŒ у Приазов'Ñ— та Північному Причорномор'Ñ—, що належали ОÑманÑькій імперії. ВнаÑлідок цієї війни РоÑÑ–Ñ Ð²Ñ‚Ñ€Ð°Ñ‚Ð¸Ð»Ð° Ðзов, здобутий у кін. 17 ÑÑ‚. (див. ÐзовÑькі походи 1695-96), та вивела Ñвої війÑька з Правобережної України. Петро І провів докорінну перебудову державного уÑтрою країни: було ліквідовано БоÑÑ€Ñьку думу Ñ– прикази, заміÑÑ‚ÑŒ них Ñтворено Сенат (1711) Ñ– колегії (1718-22); країну поділено на губернії (1708), що ÑкладалиÑÑ Ð· провінцій; заведено порÑдок Ð¿Ñ€Ð¾Ñ…Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð¹Ñькової та цивільної Ñлужби, зафікÑований у «Табелі про ранги», Ñформовано регулÑрну армію та флот, Ñкі комплектувалиÑÑŒ на оÑнові рекрутÑької повинноÑÑ‚Ñ–; церква була підпорÑдкована державі (ÑкаÑовано інÑтитут патріарха правоÑлавної церкви Ñ– Ñтворено колегіальний церковний орган — СвÑтійший Ñинод, 1721.). У 1712 Ñтолицю держави перенеÑено до Санкт-Петербурга (заÑн. у 1703). УрÑд провів реформи в галузі культури -Ñтворено школи різних видів, у 1703 Ñтала виходити перша друкована газета «ВедомоÑти», запроваджено юліанÑький календар (з 1700) та заÑновано Ðкадемію наук (1724-25). Петро І надавав величезного Ð·Ð½Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð²Ð¸Ñ‚ÐºÐ¾Ð²Ñ– промиÑловоÑÑ‚Ñ– (металургійної, Ñуднобудівної) та торгівлі. У 1721 МоÑковÑька держава була проголошена РоÑійÑькою імперією. Реформи Петра І та загарбницькі війни перетворили РоÑÑ–ÑŽ у Ñвітову державу. Проте могутніÑÑ‚ÑŒ РоÑÑ–Ñ— була доÑÑгнута кріпоÑницькими методами, шлÑхом нещадної екÑплуатації народних Ð¼Ð°Ñ Ð² інтереÑах дворÑнÑтва. Ðа поч. 18 ÑÑ‚. територію РоÑÑ–Ñ— охопив Ñ€Ñд Ñоціальних Ñ– національно-визвольних повÑтань — аÑтраханÑьке повÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ 1705—1706, повÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ–Ð´ керівництвом Кіндрата Булавіна 1707-08 та БашкирÑьке повÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ 1717-18, Ñкі були жорÑтоко придушені урÑдовими війÑьками.
Петро І продовжував проводити політику Ñвоїх попередників, ÑпрÑмовану на Ð³Ð½Ð¾Ð±Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½ÐµÑ€Ð¾ÑійÑьких народів, зокрема ліквідацію державних прав Гетьманщини. ПіÑÐ»Ñ ÑƒÐºÐ»Ð°Ð´ÐµÐ½Ð½Ñ Ð†.Мазепою Ñ– Карлом XII у 1708 війÑьково-політичного Ñоюзу та поразки шведÑько-українÑьких війÑьку ПолтавÑькій битві 1709 політика Петра І щодо України набула колоніально-репреÑивного характеру. У лиÑтопаді 1708 зруйновано гетьманÑьку Ñтолицю Батурин (вÑÑ–Ñ… жителів знищено) та Запорозьку Січ; Ð´Ð»Ñ Ð½Ð°Ð³Ð»Ñду за гетьманом призначили царÑького резидента, а піÑÐ»Ñ Ñмерті І.СкоропадÑького не було дозволено обирати його наÑтупника; з 1722 контроль за державними Ñправами України здійÑнювала МалороÑійÑька колегіÑ; у 1720 заборонено друкувати книги українÑькою мовою; вчинено розправу над наказним гетьманом П.Полуботком, ін. предÑтавниками козацької Ñтаршини. За Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ ÐŸÐµÑ‚Ñ€Ð° І та його наÑтупників проводилаÑÑŒ відверта політична Ð»Ñ–Ð½Ñ–Ñ Ð½Ð° ліквідацію УкраїнÑької держави, Ñ—Ñ— повну інкорпорацію, руÑифікацію Ñ– аÑимілÑцію українÑького народу.
[ред.] 1725—1801
У 1725-62 у РоÑÑ–Ñ— точилаÑÑ Ð¿Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ð¸Ñ‡Ð½Ð° боротьба між дворÑнÑькими угрупованнÑми, що ÑупроводжувалаÑÑ Â«Ð¿Ð°Ð»Ð°Ñ†Ð¾Ð²Ð¸Ð¼Ð¸Â» переворотами. ÐаÑлідком одного з них було вÑÑ‚Ð°Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ–Ð´ Ñ‡Ð°Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð»ÐµÐ¼Ñ–Ð½Ð½Ð¸Ñ†Ñ– Петра І Ðнни Іоановни (1730—40) біронівщини (від імені фаворита Ðнни Іванівни, курлÑндÑького дворÑнина Е. Й.Бірона) — режиму шпигунÑтва, доноÑів Ñ– переÑлідувань незадоволених. За Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð„Ð»Ð¸Ð·Ð°Ð²ÐµÑ‚Ð¸ Петрівни (1741-61), Катерини II (1762-96) Ñ– Павла І (1796—1801) у РоÑÑ–Ñ— Ñтали з'ÑвлÑтиÑÑ ÐµÐ»ÐµÐ¼ÐµÐ½Ñ‚Ð¸ індуÑтріального розвитку, що заÑвідчив ріÑÑ‚ товарно-грошових відноÑин, Ð²Ð¸Ð½Ð¸ÐºÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼Ð°Ð½ÑƒÑ„Ð°ÐºÑ‚ÑƒÑ€ із викориÑтаннÑм вільнонайманої праці тощо. У той же Ñ‡Ð°Ñ Ð²Ñ–Ð´Ð±ÑƒÐ²Ð°Ð»Ð¾ÑÑ Ð¿Ð¾Ð´Ð°Ð»ÑŒÑˆÐµ Ð·Ð¼Ñ–Ñ†Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð·Ð¸Ñ†Ñ–Ð¹ дворÑнÑтва, Ñтанові привілеї Ñкого найбільш повно були викладені у «Жалуваній грамоті дворÑнÑтву» (1785). Свого апогею доÑÑгла ÑиÑтема кріпоÑництва, Ñку поширено Ñ– на землі Лівобережної України (1783), а невдовзі — Південної України (1796). ОбмежувалиÑÑŒ права роÑійÑького козацтва, зроÑтали державні податки. Відповіддю на Ñоціальну політику урÑду були маÑові народні виÑтупи, з Ñких найбільшим була ÑелÑнÑько-козацька війна під керівництвом ОмелÑна Пугачова (1773-75), що охопила величезні проÑтори ÐŸÐ¾Ð²Ð¾Ð»Ð¶Ñ Ñ‚Ð° ПриураллÑ.
УрÑд продовжував ÐºÑƒÑ€Ñ Ð½Ð° Ð½ÐµÑ…Ñ‚ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ð°Ñ†Ñ–Ð¾Ð½Ð°Ð»ÑŒÐ½Ð¸Ñ… інтереÑів нероÑійÑьких народів імперії. У другій пол. 17 ÑÑ‚. у Лівобережній Україні оÑтаточно ліквідовано залишки політичної автономії: у 1764 ÑкаÑовано гетьманÑтво, у 1781-83-ліквідованополково-Ñотенний уÑтрій та козацькі полки, у 1775- знищено Запорозьку Січ. За Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ ÐšÐ°Ñ‚ÐµÑ€Ð¸Ð½Ð¸ II Ð . проводила активну зовнішню політику, Ñка, в оÑновному, зводилаÑÑŒ до Ð¾Ð²Ð¾Ð»Ð¾Ð´Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð§Ð¾Ñ€Ð½Ð¾Ð¼Ð¾Ñ€Ñьким побережжÑм. УÑпішні війни з Туреччиною (1768-74, 1787-91) призвели до ліквідації КримÑького ханÑтва (1783) та Ð·Ð°Ð³Ð°Ñ€Ð±Ð°Ð½Ð½Ñ Ð . Приазов'Ñ Ñ– Північного Причорномор'Ñ. РоÑійÑька Ñ–Ð¼Ð¿ÐµÑ€Ñ–Ñ Ð²Ð·Ñла активну учаÑÑ‚ÑŒ у трьох поділах Речі ПоÑполитої (1772, 1793, 1795), внаÑлідок Ñких були захоплені Правобережна Україна (КиївÑьке, БрацлавÑьке, ВолинÑьке та ПодільÑьке воєводÑтва), БілоруÑÑŒ, чаÑтина Латвії та Литви.
У Ñередині та другій пол. 18 ÑÑ‚. ÑпоÑтерігалоÑÑ Ð¿Ñ–Ð´Ð½ÐµÑÐµÐ½Ð½Ñ Ñ€Ð¾ÑійÑької культури, пов'Ñзане у значній мірі з вихідцÑми з України. У МоÑкві було відкрито перший роÑійÑький універÑитет (1755), почав діÑти національний театр (1756). У галузі літератури багато творили Г.Державін, Д.Фонвізін, Ðœ.Карамзін, О.Радищев та ін. Велику проÑвітительÑьку діÑльніÑÑ‚ÑŒ проводили видавець, пиÑьменник Ñ– журналіÑÑ‚ Ðœ.Ðовиков, юриÑÑ‚ С.ДеÑницький, філоÑоф Я.КозельÑький. Ðайвидатнішим роÑійÑьким вченим того чаÑу був Ðœ.ЛомоноÑов, Ñкий проÑвив Ñебе в багатьох галузÑÑ… науки та в літературі. ЗавдÑки Ðœ.ЛомоноÑову, а також І.Ползунову, І.Кулібіну, К.Фролову та ін. у Ð . розвивалаÑÑŒ інженерно-технічна думка. У галузі архітектури творили Ð’.Баженов, Ðœ.Козаков, Ñкульптури — Ф.Шубін та Ðœ.КозловÑький. Велике Ð·Ð½Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð»Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð²Ð¸Ñ‚ÐºÑƒ музики у Ð . мала діÑльніÑÑ‚ÑŒ видатних українÑьких композиторів Ðœ.БерезовÑького Ñ– Д.БортнÑнÑького. Образотворче миÑтецтво предÑтавлÑли Ð.ЛоÑенко, Д.Левицький та Ð’.БоровиковÑький.
[ред.] 1801—1825
Ð—Ð¾Ð²Ð½Ñ–ÑˆÐ½Ñ ÐµÐºÑпанÑÑ–Ñ, Ð·Ð¼Ñ–Ñ†Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ ÑамодержавÑтва Ñ– кріпоÑництва були оÑновними тенденціÑми, Ñкі панували у державному житті Ð . у кін. 18 — поч. 19 ÑÑ‚. Це Ñуперечило загальним процеÑам ÑуÑпільної лібералізації Ñ– демократії, Ñкі Ñкладали зміÑÑ‚ європейÑького ПроÑвітництва Ñ– знайшли ÑÑкраве Ð²Ñ–Ð´Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñƒ Великій Французькій революції. За Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ–Ð¼Ð¿ÐµÑ€Ð°Ñ‚Ð¾Ñ€Ð° ОлекÑандра І. Ð . брала учаÑÑ‚ÑŒ у війнах з наполеонівÑькою Францією в Ñкладі антифранцузької коаліції (1805, 1806-07), Ñкі завершилиÑÑŒ поразкою коаліції Ñ– заключениÑм ТільзитÑького миру 1807. ВітчизнÑна війна 1812 ÑприÑла пробудженню патріотичних Ñ– ліберальних наÑтроїв у роÑійÑькому ÑуÑпільÑтві, оÑобливо Ñеред дворÑнÑтва. Розгром Ðаполеона І Бонапарта, закордонний похід роÑійÑької армії Ñ– результати ВіденÑького конгреÑу 1814-15 призвели до значного зроÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð²Ð¿Ð»Ð¸Ð²Ñƒ Ð . у Європі, вÑÑ‚Ð°Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚Ñ€Ð¸Ð²Ð°Ð»Ð¾Ð³Ð¾ Ð´Ð¾Ð¼Ñ–Ð½ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ñ€ÑŒÐ¾Ñ… абÑолютиÑÑ‚Ñьких багатонаціональних імперій — Ð ., ÐвÑтрії Ñ– ПруÑÑÑ–Ñ— (СвÑщенний Ñоюз).
У першій пол. 19 ÑÑ‚. у Ð . поглибилаÑÑ ÐºÑ€Ð¸Ð·Ð° кріпоÑницьких відноÑин, Ñкі гальмували розвиток ринкового гоÑподарÑтва. І хоч у другій чв. 19 ÑÑ‚. у країні розпочавÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ð¼Ð¸Ñловий переворот, в економічному розвитку Ð . значно відÑтавала від передових європейÑьких країн. ОлекÑандр І на першому етапі Ñ†Ð°Ñ€ÑŽÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ (до 1814) намагавÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ð²Ð¾Ð´Ð¸Ñ‚Ð¸ певні реформи — Ñтворив мініÑтерÑтва, шкільні округи, реорганізував Ñенат, дозволив поміщикам звільнÑти ÑелÑн від кріпоÑництва (декрет про вільних орачів −1803), доручив Ðœ.СперанÑькому розробити проект Ð²Ð¿Ñ€Ð¾Ð²Ð°Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÐºÐ¾Ð½Ñтитуційної монархії. Однак проекти більш глибоких змін були відкинуті, абÑолютиÑÑ‚Ñькі тенденції взÑли гору над ліберальними. ПіÑÐ»Ñ ÑелÑнÑьких Ñ– війÑькових повÑтань 1818—1820 у країні запанували порÑдки, що ÑпиралиÑÑŒ на репреÑивний апарат. Провідником нової внутрішньої політики Ñтав граф О.Ðракчеев — ініціатор ÑÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚. зв. війÑькових поÑелень, де ÑелÑни працювали на землі й неÑли обтÑжливу війÑькову Ñлужбу.
[ред.] Микола І
Ð’Ñтуп на преÑтол Миколи І ознаменувавÑÑ Ð²Ð¸Ñтупом дворÑнÑькихзмовників- декабриÑтів. 14(26).12.1825 декабриÑти, ÑпираючиÑÑŒ на таємні організації — Північне товариÑтво Ñ– Південне товариÑтво декабриÑтів, члени Ñких розроблÑли програми конÑтитуційних реформ Ñ– ÑкаÑÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÐºÑ€Ñ–Ð¿Ð¾Ñництва, — піднÑли повÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ñƒ Петербурзі. ЖорÑтоко придушивши виÑтуп декабриÑтів у Петербурзі Ñ– в Україні (див. ЧернігівÑького полку повÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ 1826), Микола І запровадив поліційно-репреÑивний режим, що ÑпиравÑÑ Ð½Ð° новий орган — ВлаÑну його імператорÑької величноÑÑ‚Ñ– канцелÑрію із ÑумнозвіÑним III відділеннÑм, Ñке набуло функцій політичної поліції. У 1830-31 царизм зброєю придушив національно-визвольне повÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð² КоролівÑтві ПольÑькому (див. ПольÑьке визвольне повÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ 1830-31). У 1841-49 роÑійÑькі війÑька взÑли учаÑÑ‚ÑŒ у придушенні угорÑької революції; з допомогою армії ÑамодержавÑтво жорÑтоко розправлÑлоÑÑŒ із ÑелÑнÑькими заворушеннÑми.
Від 1830 років у країні продовжувавÑÑ Ñ€Ð¾Ð·Ð²Ð¸Ñ‚Ð¾Ðº мануфактурного Ñ– відбувалоÑÑ Ð·Ð°Ñ€Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ„Ð°Ð±Ñ€Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾-заводÑького виробництва та ÑÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±Ð°Ð³Ð°Ñ‚Ð¾Ð³Ð°Ð»ÑƒÐ·ÐµÐ²Ð¾Ñ— промиÑловоÑÑ‚Ñ–, тривало зроÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¾Ð±ÑÑгів внутрішньої Ñ– зовнішньої торгівлі — йшов Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑ ÑÑ‚Ð°Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ€Ð¸Ð½ÐºÐ¾Ð²Ð¸Ñ… відноÑин. Однак ці процеÑи Ñуттєво гальмувалиÑÑ Ñ–ÑнуваннÑм ÑиÑтеми кріпоÑництва.
ВітчизнÑна війна 1812, Ð²Ð½ÑƒÑ‚Ñ€Ñ–ÑˆÐ½Ñ Ñ– Ð·Ð¾Ð²Ð½Ñ–ÑˆÐ½Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ð¸ÐºÐ° ÑамодержавÑтва, впливи проÑвітницьких ідей ÑприÑли формуванню ново-чаÑної роÑійÑької нації, що знаходило Ð²Ñ–Ð´Ð±Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñƒ бурхливому розвитку національної культури (Ðœ.Карамзін, О.Грибоедов, О.Пушкін, Ðœ.Лермонтов, Ð’.БєлінÑький, Ðœ.Гоголь та ін.). СуÑпільні ÑуперечноÑÑ‚Ñ– відобразилиÑÑŒ в ідейно-політичній боротьбі, що охопила оÑвічені верÑтви Ñ– вилилаÑÑŒ у широку літературну полеміку, обмежену жорÑткою цензурою Ñ– утиÑками. Прихильники поÑлідовної демократії (О.Герцен, Ðœ.Огарьов, Ð’.БєлінÑький, петрашевці) змушені були емігрувати або виÑловлювати Ñвої думки у завуальованій формі. Ліберальна Ñ–Ð½Ñ‚ÐµÐ»Ñ–Ð³ÐµÐ½Ñ†Ñ–Ñ Ð²Ð¸Ñтупала за Ð¿Ñ€Ð¾Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð¼Ñ–Ñ€ÐºÐ¾Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ… реформ зверху, поділившиÑÑŒ на два табори: «західників», Ñкі відÑтоювали необхідніÑÑ‚ÑŒ розвитку країни по західноєвропейÑькому (капіталіÑтичному) шлÑху (П.Чаадаєв, Ðœ.Катков, І.Тургенєв, Ðœ.Мельгунов, С.Соловйов, К.Кавелін та ін.), Ñ– «Ñлов'Ñнофілів», що обґрунтовували оÑобливий, відмінний від країн Заходу шлÑÑ… розвитку Ð . (О.Хом'Ñков, І.КиреєвÑький, І.ÐкÑаков). Слов'ÑнофільÑькі ідеї поÑлужили ґрунтом Ð´Ð»Ñ Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ– Ð¿Ð¾ÑˆÐ¸Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¾Ñ„Ñ–Ñ†Ñ–Ð¹Ð½Ð¾Ñ— великодержавної ідеології роÑійÑького царизму, головними заÑадами Ñкої були «ÑамодержавÑтво, правоÑлав'Ñ, народніÑть».
У зовнішньополітичній діÑльноÑÑ‚Ñ– роÑійÑький урÑд головну увагу приділÑв південному напрÑмку, прагнучи оволодіти новими територіÑми у Закавказзі та чорноморÑькими протоками. З цією метою РоÑÑ–Ñ Ð²ÐµÐ»Ð° війни з ОÑманÑькою імперією, підтримуючи національно-визвольну боротьбу Ñлов'ÑнÑьких народів на Балканах. Ð”Ð»Ñ Ð·Ð¼Ñ–Ñ†Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ñтратегічних позицій на Чорному морі Ñ– поÑÐ»Ð°Ð±Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¢ÑƒÑ€ÐµÑ‡Ñ‡Ð¸Ð½Ð¸ у першій пол. 19 ÑÑ‚. до імперії були приєднані Сх. Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ñ–Ñ (1801), Зх. Ð“Ñ€ÑƒÐ·Ñ–Ñ (1810), Пн. Ðзербайджан та північна чаÑтина чорноморÑького ÑƒÐ·Ð±ÐµÑ€ÐµÐ¶Ð¶Ñ ÐšÐ°Ð²ÐºÐ°Ð·Ñƒ. ПроÑÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð Ð¾ÑійÑької імперії на Кавказ ÑупроводжувалоÑÑ Ð²Ñ–Ð¹Ð½Ð°Ð¼Ð¸ з Іраном (1804—1813,1826-28) Ñ– Туреччиною (1806-12, 1828-29), внаÑлідок Ñких РоÑÑ–Ñ Ð·Ð°Ð²Ð¾Ð»Ð¾Ð´Ñ–Ð»Ð° ЗакавказзÑм Ñ– поширила новий територіально-адмініÑтративний поділ на губернії Ñ– облаÑÑ‚Ñ–. ЧиÑленні кнÑзівÑтва Ñ– ханÑтва, що там Ñ–Ñнували, були ліквідовані. Мужній опір гірÑьких народів завойовникам змуÑив царизм веÑти тривалу війну (1817-64), Ñка перетворилаÑÑŒ на теренах Чечні Ñ– ДагеÑтану у муÑульманÑький національно-визвольний рух-мюридизм. Ðайбільшого розмаху національно-визвольна боротьба гірÑьких народів набула за імама Ð¨Ð°Ð¼Ñ–Ð»Ñ (1799—1871), котрому вдалоÑÑŒ утворити міцну теократичну державу — Імамат Ñ– довгий Ñ‡Ð°Ñ ÑƒÑпішно відбивати наÑтуп роÑійÑької армії (до 1859). Ðнтитурецьку ÑпрÑмованіÑÑ‚ÑŒ мала також підтримка Ð . першого (1805-13) Ñ– другого (1815) ÑербÑьких повÑтань, національно-визвольної боротьби грецького народу. За умовами БухареÑÑ‚Ñького мирного договору 1812 РоÑійÑька Ñ–Ð¼Ð¿ÐµÑ€Ñ–Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð»Ð° БеÑÑарабію та домоглаÑÑ Ð°Ð²Ñ‚Ð¾Ð½Ð¾Ð¼Ñ–Ñ— Молдови Ñ– Валахії у Ñкладі Туреччини. ВнаÑлідок роÑійÑько-турецької війни в 1828-29 царÑький урÑд добивÑÑ Ð²Ð¸Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ ÐŸÐ¾Ñ€Ñ‚Ð¾ÑŽ за ÐдріанопольÑьким миром 1829 автономних прав Греції, Сербії Ñ– ДунайÑьких кнÑзівÑтв. Ще на початку 19 ÑÑ‚., виконуючи умови ТільзитÑького миру 1807 з Ðаполеоном, ОлекÑандр І розпочав війну зі Швецією (1808-09), Ñка завершилаÑÑŒ ФрідріхÑгамÑьким миром Ñ– приєднаннÑм до Ð . на автономних правах Великого кнÑзівÑтва ФінлÑндÑького.
Ðа Ñеред. 19 ÑÑ‚. РоÑійÑька Ñ–Ð¼Ð¿ÐµÑ€Ñ–Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÑ‚Ð²Ð¾Ñ€Ð¸Ð»Ð°ÑÑŒ на одну з найбільших європейÑько-азіатÑьких держав, Ñка, підкоривши чиÑленні народи Європи Ñ– Ðзії, прагнула подальшого Ñ€Ð¾Ð·ÑˆÐ¸Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ñвоїх впливів на південь Ñ– Ñхід. У той же Ñ‡Ð°Ñ Ð²Ñ–Ð´Ñталі кріпоÑницькі порÑдки, Ñамодержавно-поліцейÑький режим, колоніальна політика щодо поневолених народів робили Ñ—Ñ— Ñлабким конкурентом у боротьбі за впливи на Близькому Сході. Ð¦Ñ ÑлабкіÑÑ‚ÑŒ ÑÑкраво проÑвилаÑÑŒ у ході КримÑької війни 1853-56, в Ñкій на боці Туреччини проти Ð . виÑтупили англійÑькі та французькі війÑька. Ðезважаючи на героїчні зуÑÐ¸Ð»Ð»Ñ Ð·Ð°Ñ…Ð¸Ñників СеваÑтополÑ, уÑпішні дії роÑійÑької армії на кавказькому фронті, Ð . зазнала поразки Ñ– за Паризьким миром 1856 втратила вплив у чорноморÑькому баÑейні.
[ред.] ОлекÑандр II
Поразка царизму у КримÑькій війні змуÑила ÑамодержавÑтво шукати нових шлÑхів Ð¿Ð¾Ð´Ð¾Ð»Ð°Ð½Ð½Ñ ÐµÐºÐ¾Ð½Ð¾Ð¼Ñ–Ñ‡Ð½Ð¾Ñ— та Ñоціальної кризи. Реформи, Ñкі дозволили б модернізувати найбільш відÑталі ділÑнки ÑуÑпільного життÑ, розпочав здійÑнювати новий роÑійÑький імператор ОлекÑандр II. Реформи ОлекÑандра II, Ñкі через Ð¿Ñ€Ð°Ð³Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ†Ð°Ñ€Ð¸Ð·Ð¼Ñƒ зберегти головні важелі Ñамодержавного ÑƒÐ¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ– Ñоціальну опору режиму (дворÑнÑтво), хоча Ñ– мали обмежений характер, вÑе ж відкрили певний проÑÑ‚Ñ–Ñ€ Ð´Ð»Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð²Ð¸Ñ‚ÐºÑƒ капіталіÑтичних відноÑин в економіці Ñ– ÑприÑли поліпшенню державного керівництва. Ðайважливішою з реформ було ÑкаÑÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÐºÑ€Ñ–Ð¿Ð¾Ñного права («МаніфеÑт» Ñ– Â«ÐŸÐ¾Ð»Ð¾Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ 19.2. 1861»), Ñке здійÑнювалоÑÑŒ поÑтупово, протÑгом кількох років шлÑхом переводу поміщицьких ÑелÑн Ñпочатку на Ñтановище «тимчаÑовозобов'Ñзаних» (див. ТимчаÑовозобов'Ñзані ÑелÑни), а потім «викупних». СелÑни отримували оÑобиÑту Ñвободу та громадÑнÑькі права. Земельний наділ, Ñким вони кориÑтувалиÑÑŒ, Ñтавав їхньою влаÑніÑÑ‚ÑŽ лише піÑÐ»Ñ Ð·Ð°Ð²ÐµÑ€ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ð¸ÐºÑƒÐ¿Ð½Ð¾Ñ— операції, що проводилаÑÑŒ в інтереÑах поміщиків. ПорÑдок здійÑÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ð¸ÐºÑƒÐ¿Ð½Ð¾Ñ— операції, Ð·Ð±ÐµÑ€ÐµÐ¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‡Ð¸Ñленних переваг за поміщиками (відрізки, відробки) розтÑгнули Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑ ÑкаÑÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÐºÑ€Ñ–Ð¿Ð°Ñ†Ñ‚Ð²Ð° на деÑÑÑ‚Ð¸Ð»Ñ–Ñ‚Ñ‚Ñ (ÑÑ‚ÑÐ³Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ð¸ÐºÑƒÐ¿Ð½Ð¸Ñ… платежів припинено у 1907), зумовили Ð·ÑƒÐ±Ð¾Ð¶Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¾Ñновної маÑи ÑелÑнÑького наÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– Ñпричинили чиÑленні ÑелÑнÑькі виÑтупи Ñ– заворушеннÑ. У національних окраїнах імперії ÑелÑнÑька реформа була проведена у 1864-71 при збереженні ще більших привілеїв Ð´Ð»Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¸Ñ… землевлаÑників.
ПрогреÑивний характер мала земÑька реформа 1864. Згідно з ПоложеннÑм про губернÑькі та повітові земÑькі уÑтанови від 1.1.1864 запроваджувалиÑÑŒ виборні органи міÑцевого ÑÐ°Ð¼Ð¾ÑƒÐ¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ (земÑькі збори Ñ– земÑькі управи), Ñкі обиралиÑÑŒ на підÑтаві багатоÑтупеневої куріальної ÑиÑтеми Ñ– відали винÑтково питаннÑми міÑцевого гоÑподарÑького Ñ– культурно-оÑвітнього життÑ. У правобережних губерніÑÑ…, Ñк Ñ– в Польщі, БілоруÑÑ–, Литві, де проживало багато землевлаÑників, учаÑників польÑького національно-визвольного руху, земÑька реформа не проводилаÑÑŒ. У Правобережній Україні земÑькі уÑтанови були запроваджені у 1911. Ðайбільш поÑлідовно проведеною Ñтала Ñудова реформа, Ñка розпочалаÑÑŒ у 1864 (див. Судова реформа 1864). ЗаміÑÑ‚ÑŒ Ñтанового вÑтановлювавÑÑ ÐºÐ¾Ñ€Ð¾Ð½Ð½Ð¸Ð¹ Ñуд приÑÑжних, Ð´Ð»Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð³Ð»Ñду дрібних громадÑнÑьких Ñправ — мировий Ñуд. ПроголошувалиÑÑ Ð¿Ñ€Ð¸Ð½Ñ†Ð¸Ð¿Ð¸ виборноÑÑ‚Ñ– й незмінноÑÑ‚Ñ– Ñуддів, рівноÑÑ‚Ñ– вÑÑ–Ñ… перед законом, глаÑніÑÑ‚ÑŒ Ñуду, учаÑÑ‚ÑŒ у процеÑÑ– двох Ñторін — Ð¾Ð±Ð²Ð¸Ð½ÑƒÐ²Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– захиÑту. До розглÑду кримінальних Ñправ залучалиÑÑ Ð¿Ñ€Ð¸ÑÑжні заÑідателі — предÑтавники наÑеленнÑ, що призначалиÑÑ Ð·Ð° жеребом.
У 1860 роках було проведено низку фінанÑових реформ, Ñтворено Державний банк (1860). РозпочалиÑÑŒ реформи в галузі оÑвіти, ÑпрÑмовані на демократизацію оÑвітніх закладів, поÑÐ¸Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð°Ð²Ñ‚Ð¾Ð½Ð¾Ð¼Ð½Ð¸Ñ… прав універÑитетів. ПротÑгом 1861—1874 проводилаÑÑ Ð²Ñ–Ð¹Ñькова реформа. 1.1.1874 Ñтатутом про війÑькову повинніÑÑ‚ÑŒ ліквідовано рекрутÑьку повинніÑÑ‚ÑŒ Ñ– запроваджено загальну війÑькову повинніÑÑ‚ÑŒ Ð´Ð»Ñ Ð²ÑÑ–Ñ… чоловіків, Ñкі доÑÑгли 20 років. Реформи 1860-70-Ñ… років, хоч Ñ– мали обмежений характер (зокрема, ÑелÑнÑька реформа зберігала ÑільÑьку общину, Ñка Ñк влаÑник землі Ñтримувала індивідуальну активніÑÑ‚ÑŒ ÑелÑнÑтва), в оÑновному ÑприÑли капіталіÑтичному розвитку країни. СпираючиÑÑŒ на державну підтримку Ñ– приплив іноземного капіталу, виÑокими темпами розвивалаÑÑŒ промиÑловіÑÑ‚ÑŒ. ФормувалиÑÑŒ нові промиÑлові райони на півдні імперії, ÑтворювалиÑÑŒ передові галузі металургії, машинобудуваннÑ, хімічної промиÑловоÑÑ‚Ñ–, швидко зроÑтала мережа залізниць та розвивалиÑÑŒ морÑькі порти. ÐаÑлідком гоÑподарÑьких змін було ÑÑ‚Ð°Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¸Ñ… Ñоціальних верÑтв наÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ â€” промиÑлового пролетаріату Ñ– торговельно-промиÑлової буржуазії.
У центрі ÑуÑпільно-політичного руху в Ð . у другій пол. 19 ÑÑ‚. ÑтоÑли найболючіші Ð¿Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Â«Ð·ÐµÐ¼Ð»Ñ– Ñ– волі». ÐевирішеніÑÑ‚ÑŒ земельного питаннÑ, відÑутніÑÑ‚ÑŒ політичних прав Ñ– Ñвобод викликали полÑризацію у Ñередовищі інтелігенції, Ñка поповнювалаÑÑŒ вихідцÑми з недворÑнÑьких, Ñ‚.зв. різночинÑьких верÑтв. Серед молоді, передуÑім ÑтудентÑької, поширилиÑÑŒ радикально-демократичні ідеї, Ñкі пропонували розв'Ñзувати ÑуÑпільно-політичні проблеми шлÑхом народного повÑтаннÑ. Ідеологами цього напрÑму були Ðœ.ЧернишевÑький, Ðœ.Добролюбов, О.Герцен, Ðœ.Огарьов та ін. У 1860 роках виникли таємні організації, Ñеред Ñких найвпливовіша — Â«Ð—ÐµÐ¼Ð»Ñ Ñ– ВолÑ». ЖорÑтокі репреÑÑ–Ñ— ÑамодержавÑтва Ñпричинили перехід радикалів до тактики індивідуального терору (замах у 1866 Д.Каракозова на ОлекÑандра II). У 1870 роках радикально-демократичний рух, ÑприйнÑвши із Заходу ÑоціаліÑтичні ідеї, Ñтворив влаÑну теорію переходу РоÑÑ–Ñ— до Ñоціалізму через народне повÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ– ÑелÑнÑьку общину. Цей рух отримав назву роÑійÑького народництва. Теоретиками народництва були Ðœ.Бакунін, П.Лавров Ñ– П.Ткачов, Ñкі вважали, що Ð´Ð»Ñ Ð¿Ñ–Ð´Ð½ÐµÑÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð²ÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½ÐµÐ¾Ð±Ñ…Ñ–Ð´Ð½Ð¾ лише проÑвітити ÑелÑн. Жертовні Â«Ñ…Ð¾Ð´Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð² народ», терориÑтичні замахи учаÑників народницьких організацій (Â«Ð—ÐµÐ¼Ð»Ñ Ñ– волÑ», «Ðародна волÑ», «Чорний переділ») не дали очікуваних наÑлідків, Ñпричинили урÑдові репреÑÑ–Ñ—, Ñкі набули маÑового характеру піÑÐ»Ñ Ð²Ð±Ð¸Ð²Ñтва народовольцÑми 1.3.1881 Ñ†Ð°Ñ€Ñ ÐžÐ»ÐµÐºÑандра II. Ліберальні кола зоÑередили Ñвою діÑльніÑÑ‚ÑŒ у земÑьких уÑтановах, пропагували необхідніÑÑ‚ÑŒ поÑтупових демократичних змін. ПіÑÐ»Ñ Ð²Ð±Ð¸Ð²Ñтва ОлекÑандра II на преÑтол вÑтупив ОлекÑандр III, Ñкий вжив заходи Ð´Ð»Ñ Ð·Ð¼Ñ–Ñ†Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ ÑамодержавÑтва Ñ– Ð¾Ð±Ð¼ÐµÐ¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ð¸Ñ‡Ð½Ð¸Ñ… Ñвобод: поÑилено цензуру, закрито ліберальні виданнÑ, обмежено доÑтуп до оÑвіти дітей з нижчих верÑтв (циркулÑри про «кухарчиних дітей» — 1887), поÑилено адмініÑтративний контроль за земÑтвами Ñ– міÑьким ÑамоуправліннÑм.
З кін. 1850 років Ð . поÑилила війÑькову екÑпанÑÑ–ÑŽ у Середній Ðзії. Війни за Ð·Ð°Ð³Ð°Ñ€Ð±Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‚ÐµÑ€Ð¸Ñ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ— КокандÑького та ХівинÑького ханÑтв, БухарÑького емірату та казахÑьких земель тривали з 1864 до 1884 Ñ– завершилиÑÑŒ вÑтановленнÑм тут роÑійÑького війÑьково-адмініÑтративного управліннÑ. ЗіткнувшиÑÑŒ у цьому регіоні з інтереÑами Ðнглії, Ð . змушена була 1887 підпиÑати протокол про роÑійÑько-англійÑьке розмежуваннÑ, Ñкий зупинив дальше проÑÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð . на південь. Зовнішньополітична діÑльніÑÑ‚ÑŒ Ð . у Європі була ÑпрÑмована на переглÑд рішень Паризького договору 1856. Обережна Ñ– вміла політика мініÑтра закордонних Ñправ О.Горчакова (1856-82) дозволила Ð . вийти з політичної ізолÑції Ñ– поÑилити Ñвій вплив на Балканах. ВнаÑлідок роÑійÑько-турецької війни 1877-78 Туреччина визнала незалежніÑÑ‚ÑŒ Румунії, Сербії, Чорногорії та надала автономію Болгарії. Однак БерлінÑький трактат 1878 обмежив впливи Ð . на Балканах Ñ– Близькому Сході. Ð—Ð±Ð»Ð¸Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÐвÑтро-Угорщини Ñ– Ðімеччини Ñпонукало РоÑÑ–ÑŽ шукати Ñоюзу з Францією та Ðнглією. За ініціативою Франції у 1891-94 були підпиÑані договори, Ñкі Ñформували роÑійÑько-французький Ñоюз, що протиÑтоÑв ТроїÑтому Союзові (Ðімеччина, ÐвÑтро-Угорщина, ІталіÑ).
Економічне піднеÑеннÑ, що охопило економіку Ð . у кін. 19 ÑÑ‚., привело до Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ ÑиÑтеми роÑійÑького капіталізму, оÑобливоÑÑ‚Ñми Ñкого були ÑпівіÑÐ½ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´Ð¾Ð²Ð¾Ñ— промиÑловоÑÑ‚Ñ– Ñ– монопольних об'єднань з напівфеодальними відноÑинами на Ñелі та Ñамодержавною політичною ÑиÑтемою, що позбавлÑла громадÑн демократичних прав. У цей період, піÑÐ»Ñ Ð²Ñ€ÐµÐ³ÑƒÐ»ÑŽÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ€Ð¾ÑійÑько-ÑпонÑьких територіальних проблем на Далекому Сході, в оÑновному завершилоÑÑŒ ÑÑ‚Ð°Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸Ñ‡ÐµÐ·Ð½Ð¾Ñ— РоÑійÑької колоніальної імперії, що включала величезні проÑтори Сибіру, Далекого Сходу, Середньої Ðзії, Кавказу, України, Прибалтики Ñ– Польщі з наÑеленнÑм близько 170 млн. чоловік.
[ред.] Микола ІI (1894—1917)
У 1894 імператорÑький преÑтол поÑів Микола II (1894—1917) — оÑтанній предÑтавник динаÑÑ‚Ñ–Ñ— Романових. Його урÑд продовжував політику Ð·Ð¼Ñ–Ñ†Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ ÑамодержавÑтва Ñ– його Ñоціальної опори-дворÑнÑтва. У той же Ñ‡Ð°Ñ Ð¿Ñ–Ð´ впливом маркÑизму формувавÑÑ Ñ€Ð¾Ð±Ñ–Ñ‚Ð½Ð¸Ñ‡Ð¸Ð¹ рух у Ð . У роÑійÑькому робітничому руÑÑ– поÑтупово провідні позиції здобула радикально-політична течіÑ, що Ñтавила Ñвоїм завданнÑм революційне Ð·Ð°Ñ…Ð¾Ð¿Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ð»Ð°Ð´Ð¸ Ñ– ÑÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ ÑоціаліÑтичного ÑуÑпільÑтва з допомогою державних важелів. Теоретиком роÑійÑького пролетарÑького руху виÑтупив Ð’.УльÑнов-Ленін (1870—1924). У 1898 за ініціативою Ð’.УльÑнова Ñтворена нелегальна РоÑійÑька Ñоціал-демократична робітнича Ð¿Ð°Ñ€Ñ‚Ñ–Ñ (РСДРП). Ðа другому з'їзді РСДРП (1903) у партії відбувÑÑ Ñ€Ð¾Ð·ÐºÐ¾Ð» на більшовиків (прихильників радикальних заходів) Ñ– меншовиків (прихильників реформіÑÑ‚Ñького шлÑху до Ñоціалізму). У 1901 за кордоном виникла ÐŸÐ°Ñ€Ñ‚Ñ–Ñ ÑоціаліÑтів-революціонерів (еÑерів), Ñка взÑла на Ð¾Ð·Ð±Ñ€Ð¾Ñ”Ð½Ð½Ñ Ð½Ð°Ñ€Ð¾Ð´Ð½Ð¸Ñ†ÑŒÐºÑƒ ідеологію. Ліберальний земÑький рух, що виÑтупав за вÑÑ‚Ð°Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ ÐºÐ¾Ð½Ñтитуційного уÑтрою, оформивÑÑ Ð² 1905 у КонÑтитуційно-демократичну партію (кадети).
Поразка РоÑÑ–Ñ— у роÑійÑько-ÑпонÑькій війні 1904-05 поглибила ÑуÑпільно-політичну кризу в країні, що Ñпричинила першу РоÑійÑьку революцію 1905-07. Ð ÐµÐ²Ð¾Ð»ÑŽÑ†Ñ–Ñ Ð¿Ð¾Ñ‡Ð°Ð»Ð°ÑÑŒ розÑтрілом мирної демонÑтрації робітників Петербурга 9.1.1905 Ñ– вилилаÑÑŒ у бурхливі виÑтупи робітників, ÑелÑнÑтва, наÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ ÐºÐ¾Ð»Ð¾Ð½Ñ–Ð°Ð»ÑŒÐ½Ð¸Ñ… окраїн. Ðайбільшого піднеÑÐµÐ½Ð½Ñ Ñ€ÐµÐ²Ð¾Ð»ÑŽÑ†Ñ–Ð¹Ð½Ñ– події набули під Ñ‡Ð°Ñ Ð²ÑероÑійÑького жовтневого Ñтрайку 1905.17.10.1905 цар Микола II оголоÑив «МаніфеÑт», Ñкий обіцÑв Ð·Ð°Ð¿Ñ€Ð¾Ð²Ð°Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÐºÐ¾Ð½Ñтитуційного уÑтрою Ñ– ÑÐºÐ»Ð¸ÐºÐ°Ð½Ð½Ñ Ð”ÐµÑ€Ð¶Ð°Ð²Ð½Ð¾Ñ— Думи — роÑійÑького парламенту. Стихійно почали виникати Ради робітничих депутатів, проводилиÑÑŒ чиÑленні мітинги Ñ– демонÑтрації, виходили демократичні періодичні виданнÑ, утворювалиÑÑŒ політичні партії, профÑпілки, громадÑькі організації. Більшовики, Ñкі намагалиÑÑŒ шлÑхом радикалізації Ñоціального руху захопити владу, піднÑли у грудні 1905 збройне повÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð² МоÑкві, Ñке було придушене урÑдовими війÑьками. Ðа поч. 1906 Микола II здійÑнив реформу державного управліннÑ, запровадивши Державну Раду Ñк верхню палату роÑійÑького парламенту. Виборчий закон зберігав Ñуттєві Ñоціальні Ð¾Ð±Ð¼ÐµÐ¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð° виборах у Раду Ñ– Думу. Ðезважаючи на це, на заÑіданнÑÑ… Думи ÑтавилиÑÑŒ Ð¿Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð³Ð»Ð¸Ð±Ð¾ÐºÐ¸Ñ… ÑуÑпільно-політичних реформ. 9.6.1906 Микола II розпуÑтив І Думу Ñ– призначив вибори до II Думи. ОÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ñ–Ñла з 20.2. до 3.6. 1907 Ñ– була розпущена урÑдом. Революційні події 1905-07 у Ð . не привели до ÑƒÑ‚Ð²ÐµÑ€Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÐºÐ¾Ð½Ñтитуційного ладу в імперії та не розв'Ñзали аграрного питаннÑ.
ПіÑÐ»Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð¿ÑƒÑку II Державної Думи в імперії було вÑтановлено репреÑивний режим, Ñкий розправивÑÑ Ñ–Ð· демократичним Ñ– національно-визвольним рухами. ОдночаÑно урÑд оголоÑив вибори до III Державної Думи за новим виборчим законом, Ñкий надавав переваги заможним верÑтвам Ñ– роÑійÑькому наÑеленню. Ð”Ð»Ñ ÑÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ñоціальної опори Ñеред заможного ÑелÑнÑтва царÑький урÑд за ініціативою П.Столипіна 9.11.1906 оголоÑив указ про земельну реформу. Реформа ÑприÑла виходу ÑелÑн із общини, закріпленню землі у приватну влаÑніÑÑ‚ÑŒ, чим значно приÑкорила капіталіÑтичний розвиток Ñела. Одним з елементів Ð¿Ñ€Ð¾Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð½Ñ Ð°Ð³Ñ€Ð°Ñ€Ð½Ð¾Ñ— реформи Ñтало переÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ ÑелÑн, оÑобливо з України, на вільні землі у Сибір Ñ– на Далекий Схід. За 1906-12 на окраїни імперії виїхало бл. 1 млн. українців (бл. 40 % уÑÑ–Ñ… переÑеленців у Ð .). Через невміло організоване переÑеленнÑ, відÑутніÑÑ‚ÑŒ продуктів Ñ– медичного обÑÐ»ÑƒÐ³Ð¾Ð²ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ð° непідготовленіÑÑ‚ÑŒ міÑць Ð´Ð»Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÑеленців чаÑтина з них померла, а чаÑтина повернулаÑÑŒ в Україну (за деÑкими дан. — бл. 70 %).
Поразка Революції 1905-07 викликала ідейну кризу в ÑуÑпільно-політичному руÑÑ–, наÑлідком Ñкої було поÑÐ¸Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¾Ñ€ÑƒÑького шовінізму (Ð²Ð¸Ð½Ð¸ÐºÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‡Ð¾Ñ€Ð½Ð¾Ñотенних організацій) Ñ– відмова від радикальних форм ÑуÑпільних змін (збірник «Вехи»; під ред. П.Струве). ВоÑени 1912 під контролем урÑду була обрана IV Державна Дума. Ðезважаючи на перевагу в ній конÑервативних Ñил. Дума поÑтавила Ñ€Ñд питань щодо Ð¾Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ ÑуÑпільного життÑ. Ініціаторами реформ виÑтупала Ð¿Ð°Ñ€Ñ‚Ñ–Ñ ÐºÐ°Ð´ÐµÑ‚Ñ–Ð². Ðапередодні війни значно поÑиливÑÑ Ñ€Ð¾Ð±Ñ–Ñ‚Ð½Ð¸Ñ‡Ð¸Ð¹, ÑелÑнÑький Ñ– національно-визвольний рух.
Міжнародна ÑÐ¸Ñ‚ÑƒÐ°Ñ†Ñ–Ñ Ð¿Ð¾Ñ‡. 20 ÑÑ‚. характеризувалаÑÑŒ загоÑтреннÑм боротьби європейÑьких держав за колонії Ñ– впливи в різних куточках Ñвіту. Ð . прагнула розширити Ñвій вплив на Чорному морі, щоб відкрити шлÑÑ… екÑпанÑÑ–Ñ— на Балкани Ñ– Близький Схід, а також у Середній Ðзії. ÐŸÑ€Ð¾Ñ‚Ð¸Ñ€Ñ–Ñ‡Ñ‡Ñ Ð¼Ñ–Ð¶ Ð . Ñ– Японією на Далекому Сході призвели до роÑійÑько-ÑпонÑької війни 1904-05, у Ñкій Ð . зазнала нищівної поразки. За умовами ПортÑмутÑького миру 1905 до Японії відходила половина о. Сахаліну (на південь 50 паралелі). ÐŸÑ€Ð¾Ñ‚Ð¸Ñ€Ñ–Ñ‡Ñ‡Ñ Ð¼Ñ–Ð¶ Ðімеччиною Ñ– ÐвÑтро-Угорщиною, з одного боку, Ñ– РоÑією — з іншого, зумовили ÑÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ñƒ 1904-07 Ñпільно з Великою Британією Ñ– Францією воєнно-політичного блоку — Ðнтанти.
У Першій Ñвітовій війні 1914-18 Ð . виÑтупила на боці країн Ðнтанти проти країн ТроїÑтого Союзу (Ñтв. 1882). У 1914-15 роÑійÑька Ð°Ñ€Ð¼Ñ–Ñ Ð´Ð¾Ð±Ð¸Ð»Ð°ÑÑŒ певних уÑпіхів на Північно-Західному фронті у районі Східної ПруÑÑÑ–Ñ— Ñ– на Південно-Західному фронті. Ðаприкін. 1914 роÑійÑькі війÑька зайнÑли Галичину Ñ– Буковину й Ñтворили на окупованій території Галицько-БуковинÑьке генерал-губернаторÑтво. Однак уже до оÑені 1915 наÑтуп німецької Ñ– авÑтро-угорÑької армій змуÑив роÑійÑьку армію залишити Польщу, Литву, чаÑтину Латвії Ñ– БілоруÑÑ–. Ðімецько-авÑтрійÑькі війÑька зайнÑли Галичину, Північну Буковину Ñ– 5 повітів Волині. У травні 1916 роÑійÑька Ð°Ñ€Ð¼Ñ–Ñ Ð¿Ð¾Ñ‡Ð°Ð»Ð° новий наÑтуп на Південно-Західному фронті («БруÑиловÑький прорив»), внаÑлідок Ñкого роÑійÑькі чаÑтини захопили вÑÑŽ Буковину Ñ– південну Галичину. Проте цей наÑтуп не привів до Ñтратегічного перелому в ході воєнних дій на Південно-Західному фронті, а лише поглибив гоÑподарÑьку розруху Ñ– Ð½ÐµÐ·Ð°Ð´Ð¾Ð²Ð¾Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð² країні. ÐамагаючиÑÑŒ Ñтабілізувати обÑтановку, Микола II вдававÑÑ Ð´Ð¾ чаÑтої зміни мініÑтрів, Ð·Ð°Ð³Ñ€Ð°Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð· Державною Думою. Однак Ð½ÐµÐ²Ð´Ð¾Ð²Ð¾Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ñ€Ð°Ð·ÐºÐ°Ð¼Ð¸ на фронтах, гоÑподарÑькими труднощами, бездарним керівництвом царÑьких мініÑтрів поширилоÑÑŒ на вÑÑ– верÑтви ÑуÑпільÑтва Ñ– армію. ЧиÑленні Ñтрайки Ñ– Ð·Ð°Ð²Ð¾Ñ€ÑƒÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÑ€Ð¾Ñли у кін. лютого 1917 у народний виÑтуп в Петрограді, Ñкий підтримали армійÑькі чаÑтини (див. Лютнева Ñ€ÐµÐ²Ð¾Ð»ÑŽÑ†Ñ–Ñ 1917). Микола II зрікÑÑ Ð¿Ñ€ÐµÑтолу. Влада перейшла до Ñтвореного Державною Думою 3.3.1917 ТимчаÑового урÑду на чолі з кн. Г.Львовим. До Ñкладу новоутвореного урÑду увійшли предÑтавники кадетів, октÑбриÑтів, прогреÑиÑтів Ñ– еÑерів. ТимчаÑовий урÑд пообіцÑв Ñкликати УÑтановчі збори Ð´Ð»Ñ Ð²Ð¸Ñ€Ñ–ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ð¸Ñ‡Ð½Ð¸Ñ…, Ñоціальних Ñ– національних проблем на заÑадах демократії. Під Ñ‡Ð°Ñ Ñ€ÐµÐ²Ð¾Ð»ÑŽÑ†Ñ–Ð¹Ð½Ð¸Ñ… подій утворилиÑÑŒ також Ради робітничих Ñ– ÑолдатÑьких депутатів, Ñкі перебували під впливом предÑтавників лівих партій (Ñоціал-демократів, еÑерів, ін.). Під могутнім тиÑком низів влада в країні швидко перейшла до рук коміÑарів ТимчаÑового урÑду. ОдночаÑно відбулоÑÑŒ Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ€ÐµÐ´Ñтавницьких органів багатьох колоніальних народів імперії, Ñкі відÑтоювали національні та демократичні права Ñвоїх народів. З Ð±ÐµÑ€ÐµÐ·Ð½Ñ 1917 в Україні Ñ–Ñнувало двовладдÑ: з одного боку, ТимчаÑовий урÑд намагавÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ð´Ð¾Ð²Ð¶ÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ централіÑÑ‚Ñьку політику царÑьких влаÑтей, з іншого — новоутворена УкраїнÑька Центральна Рада відÑтоювала принцип національно-територіальної автономії України. Лютнева Ñ€ÐµÐ²Ð¾Ð»ÑŽÑ†Ñ–Ñ 1917 поклала край Ñамодержавній багатонаціональній імперії, пробудивши до політичної активноÑÑ‚Ñ– поневолені РоÑійÑькою імперією народи та найширші верÑтви ÑуÑпільÑтва.
[ред.] ГромадÑнÑька війна (1917—1922)
ВнаÑлідок Лютневої революції 1917 утворилаÑÑ Ð Ð¾ÑійÑька демократична реÑпубліка, Ñка повинна була розв'Ñзати великий обÑÑг політичних, Ñоціальних, економічних Ñ– національних проблем, уÑпадкованих від колишньої імперії. ТимчаÑовий урÑд відкладав Ñ—Ñ… Ð²Ð¸Ñ€Ñ–ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¾ Ð·Ð°ÐºÑ–Ð½Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ñ–Ð¹Ð½Ð¸ Ñ– ÑÐºÐ»Ð¸ÐºÐ°Ð½Ð½Ñ Ð£Ñтановчих зборів. СкориÑтавшиÑÑŒ із Ð¿Ð¾Ð³Ð»Ð¸Ð±Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾Ñ— Ñ– Ñоціально-економічної кризи, більшовицьке крило РСДРП, очолюване Ð’.УльÑновим-Леніним, 25.10(7.11).1917 здійÑнило у Петрограді жовтневий переворот. Ðа II Ð’ÑероÑійÑькому з'їзді Рад робітничих Ñ– ÑолдатÑьких депутатів було Ñтворено новий урÑд — Раду Ðародних КоміÑарів (Ð ÐК) на чолі з Ð’.УльÑновим. З'їзд Ñхвалив Ñ€Ñд декларативних революційних документів, в Ñких викладалаÑÑŒ програма діÑльноÑÑ‚Ñ– нової влади — Декрет про мир, Декрет про землю, Ð”ÐµÐºÐ»Ð°Ñ€Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð² народів РоÑÑ–Ñ— та ін. Проголошуючи демократичні права громадÑн Ñ– народів колишньої імперії, більшовики пов'Ñзували Ñ—Ñ… із перемогою Ñ– поширеннÑм Ñвітової пролетарÑької революції та утвореннÑм європейÑького об'Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ ÑоціаліÑтичних реÑпублік. Право народів на ÑÐ°Ð¼Ð¾Ð²Ð¸Ð·Ð½Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¾ протиÑтавлене необхідноÑÑ‚Ñ– Ñ—Ñ… інтернаціонального об'Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð² інтереÑах Ñвітової ÑоціаліÑтичної революції. Однак уже напередодні жовтневого перевороту Ð’.Ленін, Ñк переконаний прихильник централізованої держави, з метою Ð·Ð°Ð±ÐµÐ·Ð¿ÐµÑ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ–Ð´Ñ‚Ñ€Ð¸Ð¼ÐºÐ¸ більшовицької політики національно-визвольним рухом, виÑунув гаÑло ÑÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Â«Ñоюзу вільних реÑпублік». III Ð’ÑероÑійÑький з'їзд Рад Ñхвалив «Декларацію прав трудового Ñ– екÑплуатованого народу», котра Ñтала Ñкладовою чаÑтиною КонÑтитуції РоÑійÑької СоціаліÑтичної Федеративної РадÑнÑької РеÑпубліки (РСФРР), прийнÑтої V Ð’ÑероÑійÑьким з'їздом Рад у липні 1918. УрÑд РСФРРздійÑнив націоналізацію промиÑловоÑÑ‚Ñ–, фінанÑів, транÑпорту, землі, Ñкі перейшли під контроль держави. У березні 1918 Ð ÐК заключила Ñепаратний БереÑтейÑький мир з Ðімеччиною Ñ– ÐвÑтро-Угорщиною (див. БереÑтейÑький мир 1918). Проте заходи радÑнÑької влади Ñпричинили влітку 1918 початок громадÑнÑької війни Ñ– війÑькової інтервенції англійÑьких, французьких Ñ– американÑьких війÑьк, котрі підтримали антибільшовицькі Ñили. БілогвардійÑькі генерали (Ðœ.ÐлекÑеев, О.Колчак, Ð.Денікін, П.Врангель та ін.) виÑтупили у 1918-20 проти радÑнÑької влади під гаÑлом Ð²Ñ–Ð´Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Â«Ñ”Ð´Ð¸Ð½Ð¾Ñ— Ñ– неділимої РоÑії».
Під Ñ‡Ð°Ñ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´ÑнÑької війни шлÑхом Ñоціальної демагогії більшовики зуміли залучити на Ñвій бік найбідніші прошарки наÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼Ñ–Ñта Ñ– Ñела; заÑтоÑовуючи ÑиÑтему надзвичайних заходів (політика «воєнного комунізму»), терор Ñ– репреÑÑ–Ñ— проти реальних Ñ– потенційних політичних противників (Ñереднє ÑелÑнÑтво, великі землевлаÑники, інтелігенціÑ, духовенÑтво), найжорÑтокіші заÑоби боротьби проти відкритих ворогів, розгромивши опір внутрішньої воєнно-політичної опозиції та ліквідувавши зовнішню загрозу Ñвоїй владі, вони вÑтановили у країні тоталітарний режим.
У березні 1918 більшовицьку партію перейменовано у РоÑійÑьку КомуніÑтичну Партію (більшовиків) Ñ– проголошено гаÑло ÑƒÑ‚Ð²ÐµÑ€Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð´Ð¸ÐºÑ‚Ð°Ñ‚ÑƒÑ€Ð¸ пролетаріату Ñк головної умови перемоги ÑоціаліÑтичної революції. Під Ñ‡Ð°Ñ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´ÑнÑької війни Ñ‚ÐµÑ€Ð¸Ñ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð Ð¡Ð¤Ð Ð Ð½Ðµ була Ñталою Ñ– включала Ñ‚Ñ– землі, де було вÑтановлено радÑнÑьку владу. За задумом керівників РКП(б), РСФРРповинна була ÑкладатиÑÑŒ з автономних реÑпублік Ñ– облаÑтей. Ðаприкінці війни у Ñкладі РСФРРнараховувалоÑÑŒ 9 автономних реÑпублік (БашкирÑька, ТатарÑька, КарельÑька, Киргизька, ГорÑька, ДагеÑтанÑька, КримÑька, БурÑÑ‚-МонгольÑька, ЯкутÑька) Ñ– 9 автономних облаÑтей. ПіÑÐ»Ñ Ð·Ð°Ð²ÐµÑ€ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´ÑнÑької війни Ñ– Ð·Ð¼Ñ–Ñ†Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ€Ð°Ð´ÑнÑької влади з метою єдноÑÑ‚Ñ– дій у ÑоціаліÑтичному будівництві за рішеннÑм РКП(б) радÑнÑькі реÑпубліки, що не входили до Ñкладу РСФРР, об'єдналиÑÑŒ 30.12.1922 у Союз РадÑнÑьких СоціаліÑтичних РеÑпублік у Ñкладі — РСФРР, УСРР, БСРР, Закавказька СФРР.
[ред.] СРСР(1922—1991)
У грудні 1922 було формально Ñтворено багатонаціональну ÑоціаліÑтичну державу на заÑадах федерації, а фактично у національно-державному уÑтрої СРСРбуло реалізовано ідеї лідерів правлÑчої партії та позицію прибічників «єдиної Ñ– неділимої РоÑії» про Ð²Ñ–Ð´Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼Ð¾Ð³ÑƒÑ‚Ð½ÑŒÐ¾Ñ— РоÑійÑької держави.
ПіÑÐ»Ñ ÑƒÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¡Ð Ð¡Ð Ð²Ñ–Ð´Ð±ÑƒÐ²Ð°Ð»Ð°ÑÑŒ поÑтупова ÑƒÐ½Ñ–Ñ„Ñ–ÐºÐ°Ñ†Ñ–Ñ ÑуÑпільно-політичного Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð² уÑÑ–Ñ… радÑнÑьких реÑпубліках; розвиток проходив згідно програм Ñ– вказівок правлÑчої більшовицької партії, Ñка з 1925 була перейменована на Ð’ÑеÑоюзну КомуніÑтичну Партію (більшовиків) — ВКП(б). ÐдмініÑтративно-територіальний уÑтрій РСФРРчаÑто змінювавÑÑ Ñƒ зв'Ñзку з утвореннÑм нових Ñоюзних або автономних реÑпублік Ñ– облаÑтей. У 1925 черговий Ð’ÑероÑійÑький з'їзд Рад затвердив новий текÑÑ‚ КонÑтитуції федерації, Ñка значну чаÑтину функцій державного ÑƒÐ¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´Ð°Ð²Ð°Ð»Ð° Ñоюзним органам. Згідно з уÑтановками комуніÑтів, з 1921 у РСФРРздійÑнювалаÑÑŒ «нова економічна політика» (ÐЕП), Ñка запровадила елементи ринкових відноÑин в економіку Ñ– дала можливіÑÑ‚ÑŒ відбудувати гоÑподарÑьке життÑ. ПорÑд з цим доводилоÑÑŒ долати значні труднощі, пов'Ñзані з відÑталіÑÑ‚ÑŽ промиÑловоÑÑ‚Ñ– та ÑільÑькогоÑподарÑького виробництва, безробіттÑм, нерівномірніÑÑ‚ÑŽ розвитку чиÑленних національних окраїн, браком ÑпеціаліÑтів тощо.
З кін. 1920-Ñ… років вÑÑŽ владу в партії Ñ– державі зоÑередив у Ñвоїх руках Й.Сталін, Ñкий виÑтупив ініціатором Ð¿Ñ€Ð¾Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð½Ñ ÐºÑƒÑ€Ñу на приÑÐºÐ¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Â«ÑоціаліÑтичного будівництва» та вÑÑ‚Ð°Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¶Ð¾Ñ€Ñтокого репреÑивного режиму. За оÑобиÑтими вказівками Сталіна розпочалаÑÑŒ широкомаÑштабна Ñ†ÐµÐ½Ñ‚Ñ€Ð°Ð»Ñ–Ð·Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ñ– ÑƒÐ½Ñ–Ñ„Ñ–ÐºÐ°Ñ†Ñ–Ñ Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ñько-політичного Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñƒ СРСР, що ÑупроводжувалиÑÑŒ колективізацією Ñела, індуÑтріалізацією промиÑловоÑÑ‚Ñ– Ñ– наÑаджуваннÑм ідеологічних Ñтереотипів у ÑвідомоÑÑ‚Ñ– народів країни.
У 1920-Ñ… роках у РСФРР(Ñ– СРСР) був вÑтановлений новий адмініÑтративно-територіальний поділ: заміÑÑ‚ÑŒ губерній, уїздів Ñ– волоÑтей введено облаÑÑ‚Ñ–, краї Ñ– райони; утворені автономні реÑпубліки Ñ– облаÑÑ‚Ñ–. Ðа поч. 1930-Ñ… років у РСФРРнараховувалоÑÑŒ 14 країв Ñ– облаÑтей, 11 автономних реÑпублік, 14 автономних облаÑтей Ñ– 8 національних округів. Черговий з'їзд Рад 1937 затвердив нову КонÑтитуцію РСФРР(базувалаÑÑ Ð½Ð° новій КонÑтитуції СРСР), що визначала Ñ—Ñ— Ñк федеративну державу робітників Ñ– ÑелÑн, хоча національні реÑпубліки та облаÑÑ‚Ñ– продовжували вживати термін «автономні». ЧиÑленні права Ñ– гарантії, що вміщувалиÑÑŒ у конÑтитуціÑÑ… РРФСРі автономних реÑпублік, залишалиÑÑŒ деклараціÑми, оÑкільки обмежувалиÑÑŒ інтереÑами Ñ– потребами захиÑту «ÑоціаліÑтичного уÑтрою» Ñ– Ñуворою регламентацією партійним керівництвом уÑÑ–Ñ… ділÑнок ÑуÑпільÑтва. Розвиток РРФСРу 1930 роках проходив у рамках Ð²Ð¸ÐºÐ¾Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿'Ñтирічних планів. Були доÑÑгнуті певні уÑпіхи у промиÑловому будівництві, видобутку кориÑних копалин, але реальні показники Ñоціально-економічної еволюції важко вÑтановити через фальÑифікацію даних офіційної ÑтатиÑтики. У 1920-30-Ñ… роках у країні прокотилаÑÑ Ð·Ð»Ð¾Ð²Ñ–Ñна Ñ…Ð²Ð¸Ð»Ñ ÐºÑ€Ð¸Ð²Ð°Ð²Ð¸Ñ… репреÑій. ОÑобливо маÑовими вони Ñтали піÑÐ»Ñ Ð²Ð±Ð¸Ð²Ñтва 1.12.1934 С.Кірова, У країні розкручено маховик недовіри, підозріливоÑÑ‚Ñ– Ñ– доноÑів. СталінÑькими ідеологами у ÑуÑпільÑтві нагнітавÑÑ Ð¼Ð°Ñовий пÑихоз навколо пошуку «ворогів народу» та «шкідників». Жертвами політичних репреÑій Ñтавали партійні, державні та війÑькові діÑчі, керівники Ñоюзних реÑпублік, інтелігенціÑ, Ñлужбовці, робітники Ñ– ÑелÑни. Сотні тиÑÑч людей загинули у катівнÑÑ… ÐКВС. Дармова Ð¿Ñ€Ð°Ñ†Ñ Ð¼Ñ–Ð»ÑŒÐ¹Ð¾Ð½Ñ–Ð² людей, кинутих у розгалужену ÑиÑтему таборів Головного ÑƒÐ¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ð°Ð±Ð¾Ñ€Ñ–Ð² ÐКВС за найменшу провину або проÑто за підозрою в інакомиÑленні, викориÑтовувалаÑÑŒ Ð´Ð»Ñ Ð¿Ð¾Ñ‚Ñ€ÐµÐ± «ÑоціаліÑтичного будівництва».
У роки радÑнÑько-німецької війни 1941-45 (у радÑнÑькій Ñ–Ñторіографії-Великої ВітчизнÑної війни 1941—45) значну чаÑтину європейÑької території РоÑÑ–Ñ— захопили гітлерівці. Мільйони людей були евакуйовані на Ñхід, там же була Ñтворена Ð¼Ð¾Ð³ÑƒÑ‚Ð½Ñ Ñ–Ð½Ð´ÑƒÑтріальна база Ñ– зоÑереджені кадри з уÑÑ–Ñ… європейÑьких реÑпублік СРСР. У воєнні роки ÑталінÑький режим здійÑнював репреÑÑ–Ñ— Ñ– примуÑове переÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ€Ñду народів РРФСР, в Ñередовищі Ñких виÑвилоÑÑŒ Ð¿Ñ€Ð°Ð³Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð·Ð±ÐµÑ€ÐµÐ³Ñ‚Ð¸ національну ÑамоідентичніÑÑ‚ÑŒ, а Ñ—Ñ… автономні ÑƒÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¸ ліквідовані (кримÑькі татари, німці, інгуші, кабардинці, карачаєвці, калмики та ін.). У 1941 незалежну ТувинÑьку Ðародну РеÑпубліку включили до Ñкладу РРФСРі перетворили в автономну реÑпубліку. ПіÑÐ»Ñ Ð·Ð°ÐºÑ–Ð½Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð”Ñ€ÑƒÐ³Ð¾Ñ— Ñвітової війни 1939-45 до СРСРвідійшли Ñ– були включені до Ñкладу РРФСРПеченгÑька облаÑÑ‚ÑŒ від ФінлÑндії, Південний Сахалін Ñ– КурильÑькі оÑтрови від Японії, північна чаÑтина Східної ПруÑÑÑ–Ñ— (нині КалінінградÑька облаÑÑ‚ÑŒ) від Ðімеччини.
У піÑлÑвоєнні роки здійÑнювалаÑÑŒ відбудова зруйнованого гоÑподарÑтва, зміцнювавÑÑ ÑƒÐ½Ñ–Ñ‚Ð°Ñ€Ð½Ð¸Ð¹ режим СРСР. ПіÑÐ»Ñ Ñмерті Й.Сталіна (1953) Ñ– заÑÑƒÐ´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼ÐµÑ‚Ð¾Ð´Ñ–Ð² його керівництва («культ оÑоби») на XX з'їзді КПРС Ðœ.Хрущовим наÑтав період певної лібералізації ÑиÑтеми Ñ– Ñпроб Ñ—Ñ— реформуваннÑ-Ñ‚. зв. «відлига». РепреÑованим у роки війни народам було повернуто автономію, але Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑ Ñ—Ñ…Ð½ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ Ð¿Ð¾Ð²ÐµÑ€Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½Ð° батьківщину затримавÑÑ Ð°Ð¶ до 1990 років. У 1954 на Ð¾Ð·Ð½Ð°Ð¼ÐµÐ½ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ 300-Ñ€Ñ–Ñ‡Ñ‡Ñ Ð¾Ð±'Ñ”Ð´Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð£ÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ð¸ Ñ– РоÑÑ–Ñ— КримÑьку облаÑÑ‚ÑŒ передали УкраїнÑькій РСРПеріод «відлиги» Ñ– Ñпроби Ñ€ÐµÑ„Ð¾Ñ€Ð¼ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð·Ð°Ð²ÐµÑ€ÑˆÐ¸Ð»Ð¸ÑÑŒ уÑуненнÑм від керівництва партією Ñ– державою у 1964 Ðœ.Хрущова. Зміни, Ñкі відбувалиÑÑŒ у наÑтупні два деÑÑтиліттÑ, характеризувалиÑÑŒ нарощуваннÑм війÑькового потенціалу СРСР, зроÑтаннÑм його впливу на Ñвітовій арені Ñ– одночаÑно відÑтаваннÑм в економічному розвитку, рівні Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð½Ð°ÑеленнÑ, впровадженні нових прогреÑивних технологій. Ð£Ð½Ñ–Ñ‚Ð°Ñ€Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ñ– Ð±ÑŽÑ€Ð¾ÐºÑ€Ð°Ñ‚Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ð²ÑÑ–Ñ… ділÑнок Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¡Ð Ð¡Ð Ð¼Ð°Ð»Ð¸ на меті приÑкорити процеÑи інтеграції реÑпублік в єдину державу Ñ– на оÑнові роÑійÑької мови Ñ– культури витворити нову «іÑторичну ÑпільніÑÑ‚ÑŒ людей — радÑнÑький народ». МаÑова пропаганда формувала Ñ– небезуÑпішно утверджувала у ÑуÑпільній ÑвідомоÑÑ‚Ñ– вÑÑ–Ñ… народів СРСР, а передуÑім роÑійÑького, вищіÑÑ‚ÑŒ роÑійÑької культури над культурами інших народів. ОÑÐ²Ð¾Ñ”Ð½Ð½Ñ Ð²ÐµÐ»Ð¸Ñ‡ÐµÐ·Ð½Ð¸Ñ… проÑторів РРФСР, будівництво у Сибіру та на Далекому Сході, Ñке здійÑнювалоÑÑŒ зуÑиллÑми вÑÑ–Ñ… народів СРСР, значно зміцнили економічний потенціал РоÑÑ–Ñ—.
Інтеграційні процеÑи в СРСРзначно поÑилилиÑÑŒ у роки Ñ‚. зв. «заÑтою» (1964-85). У 1977 було прийнÑто нову КонÑтитуцію СРСР(через рік — РРФСР), Ñка мала Ñтати парадним фаÑадом ÑуÑпільÑтва «розвинутого Ñоціалізму». Ðа поч. 1980 років у Ð ., Ñкі в цілому СРСР, ÑпоÑтерігалоÑÑŒ ÑƒÐ¿Ð¾Ð²Ñ–Ð»ÑŒÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ‚ÐµÐ¼Ð¿Ñ–Ð² розвитку економіки, нароÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ ÐºÑ€Ð¸Ð·Ð¾Ð²Ð¸Ñ… Ñвищ у Ñоціально-економічній Ñфері Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ð¸. З приходом до керівництва партією в березні 1985 реформаторÑьких Ñил, очолюваних Ðœ.Горбачовим, розпочавÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑ Â«Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ±ÑƒÐ´Ð¾Ð²Ð¸Â», ÑпрÑмований на модернізацію економіки Ñ– демократизацію ÑуÑпільних відноÑин. ПоÑÐ»Ð°Ð±Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾Ð³Ð¾ та ідеологічного диктату КПРС призвело до Ð²Ð¸Ð½Ð¸ÐºÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ð¸Ñ‡Ð½Ð¸Ñ… партій, організацій Ñ– рухів, Ñкі виÑтупили проти тоталітарного режиму та унітарної держави. Відповідно до змін, внеÑених до КонÑтитуції РРФСРу 1990, І з'їзд народних депутатів РоÑÑ–Ñ— 12.12.1990 Ñхвалив Декларацію про державний Ñуверенітет РоÑÑ–Ñ— Ñ– незабаром змінив назву країни на РоÑійÑьку Федерацію (РФ). Табір реформаторів очолив один з колишніх керівників КПРС Б.Єльцин.
[ред.] ПіÑÐ»Ñ 1991
[ред.] ÐŸÑ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð„Ð»ÑŒÑ†Ð¸Ð½Ð° (1991-1999)
У червні 1991 на загальнонародних виборах Б.Єльцин був обраний Президентом РоÑÑ–Ñ—. ÐŸÐ¾Ð·Ð¸Ñ†Ñ–Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¾Ð³Ð¾ Президента Ð . Ñ– його прихильників значною мірою Ñпричинила невдачу Ñпроби конÑервативних Ñил здійÑнити у Ñерпні 1991 державний переворот Ñ– загальмувати демократичні процеÑи, зберегти СРСР. ПіÑÐ»Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð´ÑƒÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ð¸Ñтупу змовників процеÑи дезінтеграції набули революційної ÑтрімкоÑÑ‚Ñ–. 8.12.1991 у Біловезькій пущі (БілоруÑÑŒ) президенти РоÑÑ–Ñ—, України та Голова Верховної Ради БілоруÑÑ– підпиÑали угоду про Ð¿Ñ€Ð¸Ð¿Ð¸Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ–ÑÐ½ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¡Ð Ð¡Ð Ñ– ÑƒÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¡Ð¿Ñ–Ð²Ð´Ñ€ÑƒÐ¶Ð½Ð¾ÑÑ‚Ñ– Ðезалежних Держав (СÐД). РоÑійÑька Ð¤ÐµÐ´ÐµÑ€Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ñила Ñебе правонаÑтупницею СРСР.
У 1992 новоÑформований урÑд РоÑÑ–Ñ—, що ÑкладавÑÑ Ð· радикально наÑтроєних учених-реформаторів на чолі з Є.Гайдаром, проголоÑив ÐºÑƒÑ€Ñ Ð½Ð° Ð¿Ñ€Ð¾Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð½Ñ Ð³Ð»Ð¸Ð±Ð¾ÐºÐ¸Ñ… економічних перетворень з метою ÑÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ñƒ країні ринкової економіки. БезкомпроміÑні ринкові реформи, Ñкі почав здійÑнювати урÑд, зумовили значне Ð¿Ð¾Ð³Ñ–Ñ€ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼Ð°Ñ‚ÐµÑ€Ñ–Ð°Ð»ÑŒÐ½Ð¾Ð³Ð¾ Ñтановища оÑновної маÑи наÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ (піднÑÑ‚Ñ‚Ñ Ñ†Ñ–Ð½, інфлÑціÑ, безробіттÑ) та зроÑÑ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ñоціальної напруженоÑÑ‚Ñ– у роÑійÑькому ÑуÑпільÑтві. Проти радикальних економічних змін виÑтупили ліві Ñили та Ñтара номенклатура, Ñкі, викориÑтовуючи лозунг захиÑту інтереÑів «трудÑщих маÑ», піддали різкій критиці політику Президента Ñ– урÑду. ÐаÑтрої та Ð½ÐµÐ·Ð°Ð´Ð¾Ð²Ð¾Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¸ викориÑтані й конÑервативною та великодержавною більшіÑÑ‚ÑŽ Верховної Ради РФ, до Ñкої приєдналиÑÑŒ чиÑленні національно-патріотичні групи, що мріÑли про Ð²Ñ–Ð´Ñ€Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Â«Ð²ÐµÐ»Ð¸ÐºÐ¾Ñ— РоÑії». Ð’ цих умовах 25.4.1993 за ініціативою Б.Єльцина відбувÑÑ Ð²ÑероÑійÑький референдум, на Ñкому більшіÑÑ‚ÑŒ наÑÐµÐ»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ð¸ÑловилаÑÑŒ за підтримку президентÑької програми реформ. Однак парламент продовжував блокувати реформаторÑькі заходи урÑду, Ñкий піÑÐ»Ñ Ð²Ð¸Ð¼ÑƒÑˆÐµÐ½Ð¾Ñ— відÑтавки Є.Гайдара очолив Ð’.Черномирдін. У вереÑні 1993 Президент РФ видав указ про розпуÑк парламенту, призначив нові парламентÑькі вибори. Керівництво Верховної Ради (Ð .ХаÑбулатов) Ñ– віце-президент О.Руцькой виÑтупили проти Президента. 3-4.10 прихильники Верховної Ради Ñпробували оволодіти деÑкими уÑтановами в МоÑкві. З допомогою армії цей виÑтуп було Ñилою придушено, а керівників ВРзаарештовано. 12.12. 1993 проведено вибори до нових органів законодавчої влади Ñ– одночаÑно референдум щодо прийнÑÑ‚Ñ‚Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¾Ñ— КонÑтитуції, Ñка запроваджувала президентÑько-парламентÑьку форму державного управліннÑ. Результати перших демократичних виборів до Федеральних зборів РФ принеÑли незначну перевагу комуніÑтам Ñ– право-націоналіÑтичній Ліберально-демократичній партії. Демократичні партії Ð . не змогли домовитиÑÑŒ Ñ– виÑтупити єдиним виборчим блоком, тож зазнали відчутної поразки. Крім Ñоціально-економічних труднощів від початку демократичних перетворень, поÑтали Ñ– труднощі щодо національно-державного будівництва Ð . Розробка Федеративного договору Ñуб'єктів РФ велаÑÑ Ð² реÑпубліці з 1990. У березні 1992 такий договір підпиÑала більшіÑÑ‚ÑŒ Ñуб'єктів Федерації-Ñуверенні реÑпубліки, краї та облаÑÑ‚Ñ–, автономні облаÑÑ‚Ñ– та округи, за винÑтком ТатарÑтану Ñ– Чечні. Федеративний договір, заÑнований на відноÑинах узгодженнÑ, а не підпорÑÐ´ÐºÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¼Ñ–Ð¶ центром Ñ– регіонами, увійшов Ñк Ñкладова чаÑтина у прийнÑту в результаті референдуму 1993 нову КонÑтитуцію РФ. Разом з тим чеченÑький народ виÑвив волю до Ð·Ð´Ð¾Ð±ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ Ð¿Ð¾Ð²Ð½Ð¾Ñ— незалежноÑÑ‚Ñ– від Ð . ПіÑÐ»Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð³Ð¾Ð»Ð¾ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð½ÐµÐ·Ð°Ð»ÐµÐ¶Ð½Ð¾ÑÑ‚Ñ– й ÑÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ ÑамоÑтійної РеÑпубліки Ð†Ñ‡ÐºÐµÑ€Ñ–Ñ Ñ€Ð¾ÑійÑький урÑд ввів на Ñ—Ñ— територію війÑька. Понад рік у Чечні тривали бойові дії, під Ñ‡Ð°Ñ Ñких загинули деÑÑтки тиÑÑч людей, в оÑновному мирних жителів (втрати роÑійÑької армії, за офіційними даними, Ñклали бл. 6 тиÑ. чол.). Ð’ одному з боїв загинув Ñ– Президент РеÑпубліки Джохар Дудаев. ПіÑÐ»Ñ Ð½ÐµÐ²Ð´Ð°Ð»Ð¸Ñ… Ñпроб вÑтановити контроль над чеченÑькою територією керівництво РФ було змушене при поÑередництві предÑтавників Організації з безпеки Ñ– Ñпівробітництва в Європі піти на ÑƒÐºÐ»Ð°Ð´ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼Ð¸Ñ€Ñƒ Ñ– фактичне Ð²Ð¸Ð·Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½ÐµÐ·Ð°Ð»ÐµÐ¶Ð½Ð¾ÑÑ‚Ñ– РеÑпубліки ІчкеріÑ.
У червні-липні 1996 в умовах гоÑтрої політичної боротьби пройшли вибори Президента РФ. З Ñеми кандидатів на найвищу державну поÑаду перемогу в другому турі виборів здобув Б.Єльцин, залишивши позаду лідера Компартії РФ Г.Зюганова. Це означало Ð¿Ñ€Ð¾Ð´Ð¾Ð²Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÐºÑƒÑ€Ñу на демократичні Ð¿ÐµÑ€ÐµÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð² країні та перемогу реалізму в проведенні зовнішньої політики РоÑÑ–Ñ—.
Ð—Ð¾Ð²Ð½Ñ–ÑˆÐ½Ñ Ð¿Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ð¸ÐºÐ° РФ ÑпрÑмована на вÑÑ‚Ð°Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ€Ñ–Ð²Ð½Ð¾Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð½Ð¸Ñ… ÑтоÑунків із західними країнами, інтеграцію у європейÑьке ÑпівтовариÑтво при збереженні впливових позицій, Ñкі поÑідав СРСР. Тому Ð . чинила на міжнародній арені опір прийому до Північноатлантичного Ñоюзу (ÐÐТО) нових членів з чиÑла країн Центрально-Східної Європи (Польща, ЧехіÑ, Угорщина та ін.). У політичній кризі на Балканах, пов'Ñзаній з розпадом ЮгоÑлавії, РоÑÑ–Ñ Ð°ÐºÑ‚Ð¸Ð²Ð½Ð¾ підтримувала Сербію у Ñ—Ñ— намаганнÑÑ… зберегти панівне Ñтановище в регіоні. ÐавеÑні 1997 Ð . підпиÑала з ÐÐТО Угоду про оÑобливі відноÑини, Ñка вÑтановлювала партнерÑькі ÑтоÑунки між обома Ñторонами.
У відноÑинах РоÑÑ–Ñ— з колишніми реÑпубліками СРСРвиникла напруженіÑÑ‚ÑŒ у зв'Ñзку з проблемами Ñ‚. зв. роÑійÑькомовного наÑеленнÑ, Ñ€Ð¾Ð·Ð¼Ñ–Ñ‰ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– майна Збройних Сил СРСР. І вÑе ж роÑійÑьке керівництво прагнуло зберегти провідні позиції у СпівдружноÑÑ‚Ñ– Ðезалежних Держав, утвореній на міÑці колишнього СРСР. Ðаприкінці Ð±ÐµÑ€ÐµÐ·Ð½Ñ 1996 президенти РоÑÑ–Ñ—, КазахÑтану, КиргизÑтану та БілоруÑÑ– підпиÑали Договір щодо Ð¿Ð¾Ð³Ð»Ð¸Ð±Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ–Ð½Ñ‚ÐµÐ³Ñ€Ð°Ñ†Ñ–Ñ— між їхніми країнами. Через міÑÑць Б.Єльцин Ñ– президент БілоруÑÑ– О.Лукашенко уклали Договір про ÑƒÑ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ ÑпівтовариÑтва двох держав, Ñкий, однак, не набув чітко окреÑлених політико-правових контурів.
РоÑійÑько-українÑькі ÑтоÑунки виÑвилиÑÑŒ обтÑженими територіальними зазіханнÑми РоÑÑ–Ñ— на Крим Ñ– переважну чаÑтину ЧорноморÑького флоту, збереженнÑм Ñеред певної чаÑтини роÑÑ–Ñн Ñтереотипу про «єдиний руÑький народ». Тому Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑ Ñ€Ð¾Ð·Ñ€Ð¾Ð±ÐºÐ¸ Ñ– ÑƒÐ·Ð³Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ ÑˆÐ¸Ñ€Ð¾ÐºÐ¾Ð¼Ð°Ñштабного договору між Україною Ñ– Ð . внаÑлідок намагань роÑійÑької Ñторони зберегти Україну в Ñфері Ñвого впливу тривав шіÑÑ‚ÑŒ років. ПіÑÐ»Ñ Ð·Ð°Ñ‚Ñжних попередніх переговорів Ñ– конÑультацій у кін. Ñ‚Ñ€Ð°Ð²Ð½Ñ 1997 відбувÑÑ Ð¾Ñ„Ñ–Ñ†Ñ–Ð¹Ð½Ð¸Ð¹ візит Президента РФ Б.Єльцина до Києва, під Ñ‡Ð°Ñ Ñкого 31 Ñ‚Ñ€Ð°Ð²Ð½Ñ Ð¿Ñ–Ð´Ð¿Ð¸Ñано повномаÑштабний міждержавний «Договір про дружбу, Ñпівробітництво Ñ– партнерÑтво між Україною Ñ– РоÑійÑькою Федерацією». ВнаÑлідок підпиÑÐ°Ð½Ð½Ñ Ð”Ð¾Ð³Ð¾Ð²Ð¾Ñ€Ñƒ (вміщує 41 Ñтаттю Ñ– діє протÑгом 10 років) уперше в Ñ–Ñторії двох ÑуÑідніх народів було задекларовано вÑÑ‚Ð°Ð½Ð¾Ð²Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ€Ñ–Ð²Ð½Ð¾Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð½Ð¸Ñ…, взаємовигідних Ñ– дружніх міждержавних ÑтоÑунків, Ñкі ґрунтуютьÑÑ Ð½Ð° нормах міжнародного права. Ð’Ð¾Ð´Ð½Ð¾Ñ‡Ð°Ñ ÑƒÐºÐ»Ð°Ð´ÐµÐ½Ð¾ 11 міждержавних угод, у Ñ‚.ч. про поділ ЧорноморÑького флоту між обома країнами, а також умови тимчаÑового Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ±ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ€Ð¾ÑійÑького ЧорноморÑького флоту на території України. ПідпиÑані документи Ñтворили підÑтави Ð´Ð»Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð²Ð¸Ñ‚ÐºÑƒ взаємовигідних партнерÑьких ÑтоÑунків між Україною Ñ– РФ.
ОÑтанні роки Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð„Ð»ÑŒÑ†Ð¸Ð½Ð° пройшли у пошуку наÑтупника. Таким нарешті Ñтав Ð’. Путін, на той Ñ‡Ð°Ñ Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ð²Ð° ФСБ, Ñкий з ÑÐµÑ€Ð¿Ð½Ñ 1999 Ñ€. Ñтав Головою УрÑду РФ. 31 Ð³Ñ€ÑƒÐ´Ð½Ñ 1999 Єльцин відмовивÑÑ Ð²Ñ–Ð´ поÑади президента за Ñтаном здоровÑ.
[ред.] ÐŸÑ€Ð°Ð²Ð»Ñ–Ð½Ð½Ñ ÐŸÑƒÑ‚Ñ–Ð½Ð° (2000-)
Путін був обраний президентом 7 Ñ‚Ñ€Ð°Ð²Ð½Ñ 2000, у другий раз 14 Ð±ÐµÑ€ÐµÐ·Ð½Ñ 2004.