Агробіологія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Агробіоло́гія, агрономічна біологія (грец. αγρος — поле і біологія) — наука про закономірності життя рослин (в т. ч. мікрофлори) і тварин, а також про використання цих закономірностей в землеробстві і тваринництві.
Зміст |
[ред.] Предмет вивчення
А. вивчає спадковість організмів та їх мінливість; вплив умов середовища на ріст і розвиток організмів; видоутворення; міжвидові і внутрівидові взаємовідношення організмів та інші істотні явища в живій природі і розробляв прийоми, керування ними в інтересах практики. Чим глибше А. розкривав закономірності життя і розвитку живих організмів, тим дійовіша її допомога агрономічній науці, с.-г. виробництву.
[ред.] Походження терміну
Термін «А.» введений в науку акад. Т. Д. Лисенком.
[ред.] Розділи А.
А. включає матеріалістичну основу еволюційної теорії Ч. Дарвіна, вчення І. В. Мічуріна про спадковість та її мінливість, теорію стадійного розвитку рослин Т. Д. Лисенка та ін. прогресивні вчення рад. і зарубіжних дослідників. Характерним для А. є те, що вона розв'язує теоретичні проблеми під кутом зору вимог практики, виробництва.
Матеріалістична А. не тільки пояснює розвиток організмів, а й досліджує шляхи спрямованої зміни їх відповідно до потреб людини. Важливе місце в А. посідає мічурінська генетика. Розглядаючи спадковість як невід'ємну властивість живого, мічурінська генетика доводить, що як немає спадковості поза живим, так немає і живого, якому не властива спадковість. Матеріальним носієм спадковості мічурінська генетика вважає тіло живого організму.
На інших позиціях стоїть ідеалістична генетика, її прихильники твердять, що носіями спадковості є т. з. гени, які містяться в хромосомах ядер клітин. Передаючись з покоління в покоління, гени ніби визначають розвиток організму з усіма його особливостями. Вейсманісти, відкидаючи спадковість набутих властивостей, вигадали якусь особливу спадкову речовину, для якої живе тіло в лише поживою. Вони твердять, що спадкова речовина безсмертна, ніколи знову не зароджується, що вона безперервно росте і розмножується, продовжується з одного покоління в наступне. Такою є містична своєю суттю концепція вейсманістів, яку цілком сприйняли менделісти і морганісти.
Один з теоретиків сучасного морганізму М. Демерец перед незаперечними фактами змушений був визнати, що досі ніяких способів прямого вивчення гена не знайдено, що ніякої саморепродукції, незалежної від зовнішніх умов, не встановлено. Тому прихильники генної теорії самі почали відмовлятись від старого розуміння гена як основи спадковості. Замість цього менделісти-морганісти взяли собі на озброєння дезоксирибонуклеїнову кислоту (ДНК), вважаючи, що саме вона є носієм спадковості. Тимчасом радянські і прогресивні зарубіжні дослідники з допомогою мічених атомів встановили, що ДНК через 20 —40 хв. після утворення включається в загальний обмін речовин, що в тілі рослин і тварин вона позбавлена автономності.
Серпнева (1948) сесія Всесоюзної академії с.-г. наук ім. В. І. Леніна завдала нищівного удару реакц.-ідеалістич. напрямові в біології і з усією переконливістю довела прогресивність мічурінського вчення, намітила шляхи його дальшого розвитку.
[ред.] Середовище та обмін речовин
Матеріалістична А. виходить з того, що взаємозв'язки живих організмів із зовн. середовищем докорінно відрізняються від взаємозв'язків неживих тіл. Для живих істот взаємодія із зовн. середовищем є необхідною умовою їхнього існування, умовою формування спадкових властивостей організму. Тому в пізнанні взаємозв'язків організмів з умовами зовн. середовища і полягає основа досліджень А. Під. зовн. середовищем матеріалістична А. розуміє все те, що асимілюється організмом, а під внутр. Середовищем — те, що асимілює, тобто живе тіло. Основою єдності організму і умов життя завжди є обмін речовин. Керуючи умовами життя, можна включити в живе тіло нові елементи зовн. середовища або виключити з нього ті чи ін. елементи. Зміни потреб, тобто спадковості живого тіла, завжди адекватні впливу умов зовн. середовища, якщо до цих умов пристосувався організм.
[ред.] Спадковість
Під спадковістю А. розуміє одну з основних властивостей живого тіла, властивість організму розвиватися у відносно певному напрямі, мати певний тип обміну речовини, для чого необхідні певні умови зовнішнього середовища. Саме завдяки спадковості організм зберігає і передає потомству ознаки, набуті в процесі індивідуального розвитку під впливом умов зовнішнього середовища. За Т. Д. Лисенком, спадковість є властивість рослин і тварин потребувати для свого життя, свого розвитку певних умов і певним чином реагувати на ті чи інші умови. Отже, при вивченні спадковості насамперед слід вивчати потреби організму в умовах зовн. середовища. Виявлення умов, необхідних живому тілу для розвитку тих чи ін. ознак або властивостей, і означатиме вивчення спадковості тієї чи ін. ознаки або властивості. Створення нових сортів рослин і порід тварин, яких не існувало в природі, є яскравим підтвердженням можливості успадкування ознак і властивостей, що їх набуває організм протягом свого індивідуального розвитку.
[ред.] Чинники
У процесі свого життя, від посіву і до визрівання нового насіння, рослини вимагають неоднакових зовн. умов; на початку свого розвитку озимі хліба потребують знижених т-р, а після яровизації поряд з ін. умовами вимагають підвищеної т-ри. Отже, розвиток однорічної насінної рослини від проростання насіння і до дозрівання нового насіння неоднотипний, неодноякісний. А. виходить з того, що розвиток рослини складається з окремих різноякісних етапів, стадій розвитку, на базі яких і розвиваються ті чи інші органи або ознаки. Проте стадії розвитку не можна розглядати як утворення різних органів і частин рослин, бо вони є лише якісно переломними етапами в розвитку організмів, без яких неможливе утворення окремих органів. Стадії послідовні і необоротні, як необоротний весь розвиток; рослина в своєму індивідуальному розвитку не може обминути непройдену стадію.
[ред.] Гібридизація та статевий процес
А. розглядає вегетативну і статеву гібридизацію як явища одного і того ж порядку: при вегетативній гібридизації зміни характеру обміну речовин в організмі зумовлюють зміни спадковості, аналогічні тим змінам, які виникають при статевій гібридизації. Звідси А. розглядає запліднення як процес, в основі якого лежить обмін речовин. Злиття двох статевих клітин, в результаті якого замість двох утворюється третя, нова клітина — зигота, являє собою процес взаємоасиміляції. Мічурінська генетика вчить, що статевим процесом рослин, спадковістю можна керувати.
[ред.] Близькоспоріднене розведення
Близькоспоріднене розведення рослин і тварин дає маложиттєве потомство, а при міжпородних, міжсортових і міжлінійних схрещуваннях життєвість організму, його плодючість підвищуються.
[ред.] Формування спадковості
Всяка зміна спадковості є вимушеною, бо вона досягається відхиленням від норми і типу обміну речовин, причому нова спадковість формується не відразу, а поступово. Спочатку утворюються організми з розхитаною спадковістю. Такі організми втрачають консерватизм і стають пластичними. Пластичні форми рослин вирощують у таких умовах, до яких необхідно виробити і закріпити пристосованість даного організму. Так формується нова спадковість живого тіла. При цьому слід зазначити, що з точки зору мічурінської А. вплив на рослини ядерної радіації не може вважатися прямим методом селекції. Цей вплив А. розглядує лише як спосіб одержання вихідних форм, з яких в процесі наступного добору і спрямованого виховання можна вивести нові сорти.
А. розвивається в органічному зв'язку з усіма біологіч. дисциплінами, спираючись на виробництво, черпаючи з нього все нові й нові факти і водночас задовольняючи його потреби, освітлюючи йому шлях в його невпинному русі до удосконалення і прогресу.
[ред.] Див. також
- Вейсманісти
- Менделісти
- Морганісти
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Мічурін І. В. Вибрані твори. К.—X., 1949;
- Лисенко Т. Д. Агробіологія. К., 1952;
- Лисенко Т. Д., Нуждин Н. И. За материализм в биологии. М, 1958.
