Базедова хвороба
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Базе́дова хворо́ба — захворювання, що виникає в зв'язку з підвищенням функції щитовидної залози; до крові при цьому надходить надмірна кількість її гормону — тироксину.
Базедова хвороба докладно описана німецьким лікарем Базедовим (1840). Базедова хвороба — захворювання всього організму, насамперед нервової системи.
Зустрічається вона переважно у жінок віком 20—40 років.
Виникненню базедової хвороби сприяють психічні травми, перенесені інфекційні хвороби тощо. Початкову стадію базедової хвороби виявити важко, але на пізніших стадіях її ознаки стають досить чіткими. До цих ознак належать: серцебиття, прискорення пульсу, серцево-судинні розлади, збільшення щитовидної залози (на шиї утворюється т. з. зоб), підвищення обміну речовин, зокрема основного обміну (тобто посилене споживання кисню), нерідко — випинання та блиск очей, збудження, тремтіння рук, пітливість, схуднення, підвищений апетит.
Лікування базедової хвороби — це лікування всього організму, а не тільки щитовидної залози. Легкі та середні ступені базедової хвороби добре піддаються медикаментозному лікуванню (препарати йоду, 6-метилтіоурацил, мерказолін та ін.), яке застосовується поряд із загальним зміцненням організму В деяких випадках, переважно при тяжких формах, найкращий ефект дає хірургічний метод.
[ред.] Література
 |
Ця стаття/параграф не містить Картки або така картка є неадресованою. Ви можете доповнити її/його такою і заповнити її. (І вилучити даний шаблон). Шукайте відповідні шаблони тут у розділі карток |
