Блаженства
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Блаже́нства — вимовлені Ісусом Христом у Нагорній Проповіді і представлені у Новому Заповіті (Матвія 5:3—12 і Луки 6:20—23), складають основу християнського морального вчення і доповнююють десять заповідей Старого Заповіту.
Дев'ять євангельських блаженств наступні:
1 Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
2 Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
3 Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
4 Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
5 Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
6 Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
7 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
8 Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
9 Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
