Старий Заповіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Старий Заповіт - одна з двох частин Біблії, єврейською мовою зветься "Танах" та поділяється на книги Закону (Тора), Пророків (Невіім) та Писання (Кетувім), що в свою чергу поділяються на історичні, поетичні та повчальні твори.

У найпершому значенні слово "заповіт" означає якби "договор", спочатку укладений між єдиним Богом та Авраамом, а потім між Богом та усім народом давнього Ізраїлю на горі Синай.

Усі книги Старого Заповіту були написані до народження Ісуса з Назарету, котрий разом зі своїми учнями започаткував Новий Заповіт.

Більшість вчених вважає, що Старий Заповіт був составлений у період між 5-м та 2-м сторіччами до н.е. Однак деякі частини С.З. були створені значно раніше.

Розповідає про історію Створення Світу, життя еврейського народу та його взаємовідносини з Богом та іншими народами.

[ред.] Закон

До Книги Закону (Тора) відносять п'ять творів:

Перша книга Мойсеєва: Буття
Друга книга Мойсеєва: Вихід
Третя книга Мойсеєва: Левит
Четверта книга Мойсеєва: Числа
П’ята книга Мойсеєва: Повторення закону

[ред.] Пророки

До Пророків (Невіім) відносяться:

Книга Ісуса Навина (Книга Єгошої)
Книга Суддів
Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів)
Перша книга царів
Друга книга царів
Книга пророка Ісаї
Книга пророка Єремії
Книга пророка Єзекіїля
Книги малих пророків
- Книга пророка Осії
- Книга пророка Йоіла
- Книга пророка Амоса
- Книга пророка Овдія
- Книга пророка Йони
- Книга пророка Михея
- Книга пророка Наума
- Книга пророка Авакума
- Книга пророка Софонії
- Книга пророка Огія
- Книга пророка Захарія
- Книга пророка Малахії