Болото

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Низинне болото

Болото (рос. болото англ. bog, swamp, marsh, moor, morass; нім. Moor, Sumpf, Morast)- надмірно зволожена ділянка земної поверхні, вкрита вологолюбними рослинами. В болоті, зазвичай, відбувається процес накопичення нерозкладених рослинних залишків та утворення торфу. Переважання процесів акумуляції над розкладанням — головна відмінність болотяних екосистем від інших. Б. вважають торфовим, коли внаслідок процесу торфонакопичення коренева система осн. маси рослин розташовується в шарі торфу, що відклався і не досягає підстилаючого мінерального ґрунту. У середньому мінім. товщина шару торфу в цьому випадку складає 30 см. Загальна площа Б. в світі приблизно становить 3,5 млн. км², з них бл. 50 % — торфові з глибиною торфу більше 0,5 м. Найбільші території, зайняті Б., зосереджені в Бєларусі, Канаді, Фінляндії, США, Росії. В Україні болотяні масиви зосереджені на північному заході — Поліссі.

Не всі зволожені ділянки суходолу є болотами. Болотами вважаєються лише ті з них, які мають шар торфу товщиною не менше 0.3 м.

[ред.] Типи боліт

Болота розділяють на 3 основних типи:

низинні
верхові
перехідні

Низинні болота утворюються в низинах, де збираються ґрунтові води. Завдяки багатому мінеральному складу ґрунтових вод низинні болота мають рясну рослинність і, зазвичай, вкриті зеленими мохами, хвощем, високою густою осокою, очеретом, заростями верби, вільхи та берези.

Верхові болота живляться лише за рахунок опадів. Ґрунтових вод в таких болотах або дуже мало, або ж вони розташовані занадто глибоко. Оскільки дощова вода майже не містить мінеральних речовин, на верхових болотах развиваются лише рослини, пристосовані до дуже бідного харчування. Головним чином, це мох сфаґнум.

Перехідні болота мають добре виражені ознаки як низинного, так і верхового боліт. На перехідних болотах росте велика кількість сфаґнума, можна зустріти журавлину та росичку.