Дебюссі Клод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дебюссі́ Клод Ашиль (Debussy, Claude) (22 серпня 1862 - 25 березня 1918) - французький композитор, піаніст, диригент, критик.

Зміст

1 Біографія
2 Творчість
3 Твори
4 Джерела
5 Бібліографія

[ред.] Біографія

Народився в містечку Сен-Жермен-ан-Ле, поблизу Парижа. Музичну освіту здобув в Паризькій консерваторії (1872—84), де займався у А. Ф. Мармонтеля (клас фортепіано), Е. Гіро (клас композиції). У 1881 і 1882 відвідав Росію. Після закінчення консерваторії отримав Римську премію (за кантату "Блудний син"), в 1885—86 як стипендіат жив в Римі. У 1887 повернувся до Парижа, зближувався з гуртом поетів і художників — представників символізму і імпресіонізму, очолюваним З. Малларме. Дебюссі виступав як піаніст і диригент з виконання власних творів, а також як музичний критик (з 1901). Останніми роками життю багато концертував в Англії, Італії, Росії (у 1913 — в Петербурзі і Москві) переважно з власними творами. Помер в Парижі.

[ред.] Творчість

Дебюссі — основоположник музичного імпресіонізму. У своїй творчості спирався на французькі музичні традиції: музика французьких клавесиністів (Ф. Куперен, Ж.Ф. Рамо), лірична опера і романс (Ш. Гуно, Ж. Массне). Значним був вплив російської музики (М.П. Мусоргський, Н.А Римський-Корсаков), а також французької символістської поезії та імпресіоністського живопису. Дебюссі втілив у музиці швидкоплинні враження, якнайтонші відтінки людських емоцій і явищ природи. Свого роду маніфестом музичного імпресіонізму вважали сучасники оркестрову «Прелюдію до „Післяполуденного відпочинку фавна“» (по еклозі З. Малларме; 1894), в якій проявилися характерні для музики Дебюссі хиткість настроїв, витонченість, вишуканість, примхливість мелодики, колорістічность гармонії.

Один з найбільш значних творів Дебюссі — опера «Пеллеас і Мелізанда» (по драмі М. Метерлінка; 1902), в якій досягнуте повне злиття музики з дією. Дебюссі відтворює суть неясного, символічно-туманного поетичного тексту. Цьому твору разом із загальним імпресіоністським забарвленням, недомовленістю символіста властиві тонкий психологізм, яскрава емоційність у виразі відчуттів героїв. Відгомони цього твору виявляються в операх Дж. Пуччіні, Б. Бартока, Ф. Пуленка, І.Ф. Стравінського, C.C. Прокоф'єва. Блискучістю і в той же час прозорістю оркестрової палітри відмічені 3 симфонічних ескіза «Море» (1905) — найкрупніший симфонічний твір Дебюссі. Композитор збагатив засоби музичної виразності, оркестрову і фортепіанну палітру. Він створив імпресіоністську мелодику, що відрізняється гнучкістю нюансів і в той же час розпливчатістю.

У деяких творах — «Бергамасськая сюїта» для фортепіано (1890), музика до містерії Р. Д’аннунцио «Мучеництво св. Себастьяна» (1911), балет «Гри» (1912) та ін. — виявляються риси, властиві згодом неокласицизму, вони демонструють подальші пошуки Дебюссі в області тембрових фарб, колорістічеськіх зіставлень. Дебюссі створив новий фортепіанний стиль (етюди, прелюдії). Його 24 прелюдії для фортепіано (1-й зошит — 1910, 2-а — 1913), з поетичними назвами («Дельфійські танцівниці», «Звуки й аромати розвіваються у вечірньому повітрі», «Дівчина з волоссям барви льону» і ін.), створюють образи м'яких, деколи нереальних пейзажів, імітують пластику танцювальних рухів, навівають поетичні бачення, жанрові картини. Творчість Дебюссі, одного з найбільших майстрів 20 століття, зробило істотний вплив на композиторів багатьох країн.

[ред.] Твори

[ред.] Для фортепіано

Арабески (1888)
Маленька сюїта (1889)
Бергамаська сюїта (1890)
Rêverie (1890)
Романтичний вальс (1890)
Ноктюрн (1892)
Pour Le Piano (1899)
Естампи (1903)
Острів радості (1904)
Образи, зошит 1 і 2 (1905, 1907)
Дитячий куточок (1909)
Прелюдії, зошит 1 і 2 (1910-1913)
La plus que lente (вальс для фортепіано) (1910)
Етюди, зошит 1 і 2 (1915)

[ред.] для 2 фортепіано або фортепіано в 4 руки

Six épigraphes antiques для ф-но в 4 руки (1914, from the music for Chansons de Bilitis)
En blanc et noir для 2-х ф-но (1915)

[ред.] Опера

Пеллеас і Мелісанда (1893-1902)

[ред.] Кантати

L'enfant prodigue лдя сопрано, баритону, тенору і оркестру (1884)
La demoiselle élue для 2-х солістів, жіночого хору і оркестру (1887-1888, текст Dante Gabriel Rossetti)
Ода Франції для сопрано, мішаного хору і оркестру (1916-1917, completion by Marius Francois Gaillard)

[ред.] Для оркестру

Le printemps для голосу, 4 солістів і оркестру (1884)
Післяполуденний відпочинок фавна (1894)
Ноктюрни для рокестру і хору (1899)
Dances Sacrée et Profane для арфи з оркестром (1903)
Музика для Le roi Lear, 2 п'єси для оркестру (1904)
Море, симфонічні ескізи (1905)
Images pour orchestre (1905-1911)
Le martyre de St. Sébastien, симфонічні фрагменти (from the music for the play by d'Annunzio, 1911)
Khamma, балет (1911-1912, оркестровано Charles Koechlin)
Jeux, балет (1913)
La boîte à joujoux, ballet (1913, orchestrated by André Caplet)

[ред.] Музика для сольних інструментів з оркестром

Фантазія для фортепіано з оркестром (1889-1890)
Premiere Rhapsody для кларнету з оркестром (1909-1910)
Petite pièce для кларнету з оркестром (1910)
Рапсодія для альт-саксофону з оркестром (1901-1911)

[ред.] Камерна музика

Струнний квартет соль-мінор (1893)
Музика для Chansons de Bilitis для 2 флейт, 2 арф і челести (1901, текст Pierre Louys)
Syrinx для флейти (1913)
Соната для віолончелі і фортепіано (1915)
Соната для флейти, скрипки і арфи (1915)
Соната для скрипки і фортепіано (1917)

[ред.] Джерела

[ред.] Бібліографія

Дебюсси К. Статьи, рецензии, беседы. М., 1964
Яроциньский С. Дебюсси, импрессионизм и символизм. М., 1978
Дебюсси К. Избранные письма. Л., 1986

ВікіМедія має мультимедійні дані за темою:

Дебюссі Клод

Отримано з http://uk.wikipedia.org../../../%D0%B4/%D0%B5/%D0%B1/%D0%94%D0%B5%D0%B1%D1%8E%D1%81%D1%81%D1%96_%D0%9A%D0%BB%D0%BE%D0%B4_75ef.html

Категорії: Французькі композитори | Персоналії Де