Барток Бела
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Барток Бела (Bartók, Béla) (25 березня 1881 - 26 вересня 1945) - угорський композитор, піаніст і музикознавець-фольклорист. Розвивав власну музичну мову, поєднуючи фольклорні елементи з математичною концепцією тону і ритмічної пропорції. Має велику музичну спадщину, яка включає шість струнних квартетів, концерти, оперу і великий дитячий педагогічний репертуар.
Зміст |
[ред.] Життя і творчість
Народився в родині директора сільськогосподарського училища, музиканта-аматора (грав у місцевому оркестрі) і вчительки. Учився в Будапештській музичній академії ім. Ліста (1899-1903). З 1907 професор цієї академії по класу фортепіано. Педагогічну діяльність поєднував із концертуванням і вивченням селянського фольклору (угорського, румунського, словацького й ін.), зібрав понад 30 000 пісень.
[ред.] 1900-ті—1920-ті роки
У творах 1900-1910-х рр. сполучав елементи архаїчного пісенного фольклору з гостродинамічними сучасними засобами вираження (п'єси для фортепіано, "Багателі", 1908, "Бурлески", 1911, "Варварське алегро", 1911, "Портрети" для оркестру, 1908, 2 струнних квартети - 1908 й 1915-17). Його новаторські твори, у тому числі опера "Замок герцога Синя Борода" (1911), не були прийняті консервативною критикою. Початок визнання Бартока пов'язаний із балетом "Дерев'яний принц" (тв. 1916). У період Угорської радянської республіки (1919) Барток разом із З. Кодаї розробив демократичну реформу музичного життя в країні, за що піддався репресіям у роки хортистського режиму. В 1919 був написаний один з найвидатніших його творів - балет "Зачарований мандарин" (пост. 1926).
Освоївши досвід І. Стравінського, А. Шенберга й інших сучасних західних композиторів, Барток продовжував і в 20-і рр. розвивати національні фольклорні елементи. Але в деяких його творах цього часу ще гостріше виявилися тенденції до корінного відновлення засобів музичної виразності (2 сонати для скрипки, 3-й й 4-й квартети, ряд фортепіанних п'єс), що приводило іноді до надмірної ускладненості музичної мови. Цим творам Бартока властива крайня загостреність і динамізація мови, тяжіння до ударно-шумових ефектів і, в той же час, рафінований інтелектуалізм, витонченість колориту. 20-30-і рр. - період розквіту гастрольно-концертної діяльності Бартока-піаніста (виступав у країнах Західної Європи, США, в 1929 гастролював у СРСР).
[ред.] 1930-ті—1940-ті роки
В 30-х рр. у творчості Бартока намітився певний поворот убік більшої простоти й класичності стилю; Барток відмовляється від деяких крайностей звукового вираження, звертається до більшої тематичної ясності й чіткості образно-емоційних задумів (2-й фортепіанний концерт, 1931, "Музика для струнних, ударних і челесті", 1936).
У передвоєнні роки Барток займає антифашистську позицію. Він створює твори, що своєрідно виражають ідеї гуманізму й братерства народів. У сонаті для 2 фортепіано й ударних (1937), скрипковому концерті, "Дивертисменті" для струнного оркестру (1939) національний тематизм яскраво поєднується з динамічною напруженістю, що передає тривожну атмосферу цих років. Загальна тенденція до демократизації творчості Бартока виразилася в створенні творів для музичної самодіяльності (обробка народних угорських пісень, кантата "З минулого", 1935), а також п'єс педагогічного репертуару (44 скрипкових дуету, 1931, і фортепіанний цикл "Мікрокосмос", 1937).
У період фашистської диктатури, в 1940, Барток емігрував у США, де не отримав визнання музичних кіл і вмер у бідності. З творів американського періоду найбільш значний концерт для оркестру (1943) і фортепіанний концерт (1945).
Найважливіше місце у творчості Бартока займають інструментальні твори - п'єси для фортепіано, 6 струнних квартетів, сонати й рапсодії для скрипки, багаточастинні твори для оркестру. Видатне значення мають наукові дослідження Бартока в області фольклористики. Барток сильно вплинув на формування композиторських шкіл 30-50-х рр. у країнах Східної й Південно-Східної Європи. Посмертно визнаний гідним премії ім. Кошута (1948) і Міжнародної премії Миру (1955).
[ред.] Основні твори
[ред.] Сценічні твори
- Замок герцога Синя Борода, опера
- Зачарований Мандарин балет-пантоміма
- Дерев'яний принц, балет
[ред.] Оркестрові твори
- Танцювальна сюїта (1923)
- Музика для струнних ударних і челести (1937)
- Дивертисмент для струнного оркестру (1939)
- Концерт для оркестру (1942–43, редакція 1945)
[ред.] Інструментальні концерти
- Фортепіанні
- Концерт для фортепіано з оркестром № 1 (1926)
- Концерт для фортепіано з оркестром № 2 (1932)
- Концерт для фортепіано з оркестром № 3 (1945)
- Скрипкові
- Концерт для скрипки з оркестром № 1 (1907-1908, 1st pub 1956)
- Концерт для скрипки з оркестром № 2 (1937-38)
- Рапсодія № 1 для скрипки з оркестром (1928–29)
- Рапсодія № 2 для скрипки з оркестром (1928, rev. 1935)
- Альтові
- Концерт для альта з оркестром (1945)
[ред.] Хорові твори
- Чотири словацькі народні пісні (1917)
- Cantata Profana (на румунські теми) (1930)
- Від старих часів (1935)
[ред.] Камерні твори
- Соната для двох фортепіано та ударних
- Струнні квартети
- Струнний квартет № 1
- Струнний квартет № 2
- Струнний квартет № 3
- Струнний квартет № 4
- Струнний квартет № 5
- Струнний квартет № 6
- Контрасти, для кларнета, скрипки та фортепіано (1938)
- Сонати для скрипки
- Соната для скрипки № 1
- Соната для скрипки № 2
- Соната для скрипки № 3
- Скрипкові дуети (44 Duos)
[ред.] Фортепіанні твори
- 14 Багателей Op.6 (1908)
- Два румунські народні танці (1910)
- Allegro barbaro (1911)
- Елегія Op. 8a, 8b (191?)
- Сонатина для фортепіано (1915)
- Румунські народні танці (1915) , також аранжування для фортепіано та скрипки, а також для оркестру
- Сюїта для фортепіано, Op. 14 (1916)
- Імпровізації Op. 20 (1920)
- Соната для фортепіано (1926)
- Im Freien (1926)
- Мікрокосмос - (1926, 1932–39)
