Дягель лікарський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дягель лікарський

Біологічна класифікація

Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Дводольні (Magnoliopsida)
Ряд:	Apiales
Родина:	Зонтичні (Apiaceae)
Рід:	Angelica
Вид:	Дягель лікарський (Angelica archangelica L.)

Дягель лікарський (Angelica archangelica L.; Archangelica officinalis (Моеnch.) Hoffm.) Місцеві назви - дяглиця, дзенгель.

[ред.] Ботанічний опис

Дворічна трав'яниста рослина родини зонтичних з товстим, порожнистим, округлим, гіллястим стеблом, часто червонуватим, особливо в верхній частині. Листки (до 80 см завдовжки) зверху яскраво-зелені, знизу сіруваті, тонкі, м'які з великими здутими піхвами, двічі-, тричіперисторозсічені, з великими яйцеподібними, гострозубчастими листочками, інколи при основі серцеподібними. Прикореневі листки довгочерешкові, верхні - сидячі. Суцвіття 10-17 см у діаметрі, зонтик без обгортки або з одним (двома) листочками і численними опушеними променями. Зонтички мають багатолисті обгортки. І вітки дрібні, правильні, зубці чашечки малопомітні. Віночок п'ятичленний, пелюстки зеленувато-білі, еліптичні, з загнутою верхівкою, майже без виїмки. Тичинок .п'ять, маточка одна, з нижньою зав'яззю і двома стовпчиками. Плід - двосім'янка завдовжки 5-6 мм. Сім'янки овальні, стиснуті із спинки, з майже рівними крайовими ребрами.

Росте дягель у сирих листяних і мішапих лісах, у вільшняках, поблизу водойм, на лісових луках і болотах. Тіньовитривала рослина Цвіте у червні - вересні. Поширений у лісових і лісостепових районах України. Основна заготівля можлива у Львівській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Сумській, Полтавській і Черкаській областях. Запаси сировини значні, але зменшуються у зв'язку з осушенням боліт.

[ред.] Практичне використання

Лікарська, ефіроолійна, медоносна, харчова рослина.

У науковій медицині з лікувальною метою використовують кореневище з коренями - Radix Archangelicae, .як шлунковий засіб для поліпшення травлення, посилення секреторно; і рухової функції кишечника і як сечогінний засіб. У коренях дягелю містяться ефірні олії, гіркі й дубильні речовини, смоли, цукор (до 20% ), органічні кислоти. Цей набір речовин зумовлю сечогінну, потогінну; вітрогінну, болезаспокійливу відхаркувальну дію; а- також дезинфікуючі і антипаразитарні його властивості.

У народній медицині корені дягелю застосовують при стійких бронхітах, здутті кишечника, каліках в животі, сильних проносах, як сечогінний і заспокійливий засіб. Квітучі стебла дягелю рекомендують, при запаленні дихальних шляхів, при епідеміях (тиф, холера, скарлатина, кір) . Зовнішньо дягель часто використовують для ароматичних ванн при подагрі, істерії ревматизмі, болях у поясниці, нервових збудженнях. Свіжий сік. із дягелю заспокоює зубний біль і біль у вухах. У плодах дягелю міститься ефірна олія (1 - 2%), придатна для використання у парфумерії, а також жирна олія (до 20% ), яку можна використовувати для технічних цілей.

Дягель лікарський у теплу і вологу погоду виділяє багато нектару; його охоче відвідують бджоли Мед приємний на смак ароматний, добре кристалізується. Медопродуктивність 90 кг з 1 га.

Молоді стебла дягелю вживають у їжу у вигляді салату, в деяких західноєвропейських країнах він культивується для потреб харчової та лікеро-горілчаної промисловості. Корені дягелю використовують при виготовленні деяких сортів горілки і для ароматизації лікерів.

[ред.] Збирання, переробка та зберігання

Однорічні кореневища з коренями першого року збирають восени, а з дворічних рослин - рано навесні до відростання пагонів. Їх викопують. лопатами, струшують землю обрізують ножами надземну частину і миють холодною водою. Сушать на повітрі, на горищах під залізним дахом або в сушарках при температурі 35-40°, розстилаючи тонким шаром на папері, тканині або решетах. Сировину пакують у тюки вагою по 50-100 кг і зберігають, у сухих, добре провітрюваних приміщеннях, Строк зберігання - три роки. Під час збирання кращі рослини слід залишати на насіння.