Йосип Флавій
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Йосип Флавій (лат. Josephus Flavius) (37 - бл. 100), єврейський історик.
По батькові Йосип Флавій належав до священицького роду, а його мати походила з царського роду Хасмонеїв-Маккавеїв. Йосип здобув блискучу освіту, не тільки єврейську, але і грецьку. У віці 26 років він їздив до Риму як захисник декількох іудейських священиків, звинувачених прокуратором Феліксом і відправлених в ланцюгах до Риму. Тут Йосип завдяки євреєві Алігуру, придворному акторові Нерона, познайомився з дружиною Нерона Попеєю і через неї виклопотав прощення священикам. Після повернення до Єрусалиму він виявив, що євреї готуються повстати проти римського правління, і, не відчуваючи ентузіазму, був вимушений до них приєднатися. Йосипу була доручена оборона Галілеї, тобто північній частині Палестини, проте його дії були малоуспішними, і, витримавши 47-денну облогу в місті Йотапате, він в 67 р. потрапив в полон до майбутнього імператора Веспасіану. Щоб врятувати собі життя і допомогти співвітчизникам після їх неминучої поразки, Йосип запропонував свої послуги Веспасіану і до кінця війни був перекладачем у нього і його сина Тіта, а також посередником між римлянами і євреями. Після падіння Єрусалиму в 70 р. Йосип відправився до Риму, де отримав римське громадянство і пенсію. Йосип відомий працями, що дійшли до нас на грецькій мові — «Іудейська війна» (про повстання 66-70) і «Іудейські старожитності» (де викладена історія євреїв від створення світу до Іудейської війни). Як і трактат «Проти Апіона», вони мали на меті ознайомити античний мир з історією і культурою євреїв і розвінчати стійкі упередження проти цього народу.
