Нова Могильниця
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|
|||
| Область | Тернопільська | ||
| Район/міськрада | Теребовлянський | ||
| Рада | Могильницька, до складу якої входить ще Стара Могильниця | ||
| Основні дані | |||
|---|---|---|---|
| Засноване/перша згадка | раніше 1497 | ||
| Населення | 643 | ||
| Площа | 887 км² | ||
| Щільність населення | 724.92 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 48152 | ||
| Телефонний код | +380 8- 03551 | ||
| Географічні координати | |||
| Висота над рівнем моря | 340 м | ||
| Водойма | Гнила Рудка | ||
| Відстань до районного центру | 16 км | ||
| Адреса місцевої ради | |||
| 48179, с. Могильниця | |||
Могильниця - село Теребовлянського району Тернопільської області. До його складу входить Нова Могильниця і Стара Могильниця.
[ред.] Історія
Могильниця - одне з найстаріших поселень Теребовлянського району. Про його давнє існування свідчать знахідки трипільської культури з часів ІІІ тисячоліття до нашої ери, знаряддя праці кінця бронзової епохи, римські монети та інше.
Назва походить від чотирьох великих могил, що знаходяться на північ від села.
Через село проходив торгівельний шлях з Кам'янця-Подільського до Львова, що в різний час зумовлявало напади різних ворогів.
В історії є згадки, як німецькі хрестоносці фон Тіфена разом з польським королем Яном Ольбрахтом йшли походом на Волощину через Могильницю 1497 року.
У 1508, 1515, 1575 рр., а також у 1672-1675 рр. село зазнавало серйозних спустошень збоку турецько-татарських набігів. Запеклі бої по боках оборонних валів і Буданівського замку спричинили велику шкоду околиці.
Селяни Могильниці підтримали Визвольну війну Богдана Хмельницького 1648-1657 рр.
На початку XIX століття тут було дві 4-х класові школи, бібліотека, почала розвиватися музейна справа. Цьому слід завдячувати директорам шкіл В. Рощаковському та Л. Гарматію.
1904 року в Могильниці було засновано організацію "Січ", її керівником став Іван Жук. Невдовзі "Січ" нараховувала 42 члени. В роки Першої Світової війни через село пройшла лінія фронту, через що сильно постраждали селяни. У 1918 - 28 липня 1920 рр. село знаходилося складі ЗУНР, поки не прийшла польська окупація.
