Олександр І (російський імператор)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр І (12(23).12.1777 - 19.11.(1.12).1825) - Російський імператор з 1801.
Займав престол після вбивства свого батька Павла І в результаті палацового перевороту. В перші роки правління, побоюючись революційних виступів і частково під впливом своїх радників, серед яких були і українці (В. Кочубей, М. Сперанський, В. Каразин), провів ряд ліберальних реформ (указ 1803 про вільних хліборобів, указ про дозвіл купцям, міщанам і державним селянам купувати незаселені землі, відкриття Харківського і Петербурзького університетів).
В зовнішній політиці лавірував між Англією і Францією, потерпів поразку від Наполеона під Аустерліцем у 1805, уклав Тильзитский мир у 1807. У 1805-07 брав участь у 3-й і 4-й коаліціях проти наполеонівської Франції, зазнав поразки в битві під Аустерліцем (1805) і Фрідландом (1807). В роки його правління російський народ переміг у вітчизняній війні 1812 року. У 1813-14 Олександр І був учасником закордонних походів російської армії, одним з керівників Віденського конгресу 1814-15 і організаторів Священного союзу 1815. Олександр І вів успішні війни з Туреччиною (1806-12), Швецією (1808-09). У роки правління Олександра І Російською імперією були захоплені Грузія (1801), Фінляндія (1809), Бессарабія (1812), Азербайджан (1813), бувше герцогство Варшавське (1815). Уряд Олександра І проводив імперську політику щодо неросійських народів. Для зміцнення колоніальної адміністрації в Україні скасував виборність судових і адміністративних посад, посилив русифікацію шкільництва, придушував українську культуру. Помер у Таганрозі.
