Саксофон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Альтовий саксофон

Саксофо́н (saxophone, від імені винахідника та грец. φωνη) — духовий музичний інструмент.

Сконструйовано в 1841 р. бельгійським майстром А. Саксом (патент 1846 р.) Виготовляється з латуні. Має конічний стовбур, мундштук з одинарною тростиною (як у кларнета) та систему клапанів (як у гобою та флейти), завдяки чому відноситься до сімейства дерев'яних духових.

[ред.] Різновиди

Саксофон існує в декількох різновидах:

Сімейство саксофонів

Сопранові (in B, in C) та сопраніновий (in Es) саксофони

Сопраніно — у вигляді прямої труби, найвищий за теситурою різновид. Як правило в строї Es
Сопрано — звучання делікатне й солодке, як правило у вигляді прямої труби, в строї B (рідше C)
Альт — багате й тепле звучання, найбільш поширений різновид — у вигляді S, в строї Es (рідше F)
Тенор — чисте й виразне звучання, у вигляді S, в строї B (рідше C)
Баритон — глибоке, дещо хриплувате звучання, у вигляді S із підвищенням в верхній частині, в строї Es (рідше F)
Бас — порівняно рідко уживаний різновид, в строї B (рідше C)

[ред.] Саксофон у симфонічному оркестрі

В симфонічному оркестрі саксофон починає використовуватись в другій половині 19 ст., спочатку переважно французькими композиторами. Найбільш яскраві приклади: Ж. Бізе — «Арлезіанка» (1872), Р. Вагнер — «Тангейзер» (1861), Р. Штраус — «Домашня симфонія» (1904), М. Равель — інструментовка «картинок з виставки» (1922) та «Болеро» (1928), Дж. Гершвін — «Рапсодія в голубих тонах» (1923), С. Прокоф'єв — балет «Ромео і Джульєта» (1936). С. Рахманінов — «Симфонічні танці»(1940).

Відомі також твори для солюючого саксофону з оркестром, наприклад Рапсодія Кл. Дебюссі (1919)

[ред.] Саксофон в джазі

З початку 20 ст. саксофон швидко здобуває популярність в джазі. Починаючи з регтайму,диксиленду та свінгу і закінчуючи авангард-джазом, саксофон стає найпопулярнішим інструментом, а врешті символом джазу. Серед найвидатніших джазових саксофоністів (посилання англ. мовою)-