Сейм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сейм (Сойм) - назва законодавчих органів у Великому Князівстві Литовському та Речі Посполитій (першій), Карпатській Україні (1939), Польщі (1945-1990), Литві та Латвії (після 1920 р.); нижча палата парламенту в Польщі у 1921-1939 рр. та після 1990 р.; в Австро-Угорщині існували крайові сойми Галичини та Буковини.

С. (Вальний С.) у В. Князівстві Лит. як центр. установа представничого і станового характеру існував з кінця 15 в., але до його остаточного оформлення як представництва одного шляхетського стану дійшло 1564; його компетенції стикалися з компетенціями Панів-Ради та В. кн., при чому гол. функцією С. були справи законодавства й держ. податків.

Після Люблінської унії (1569) Вальний С. В. Князівства Лит.-й існуючий уже з 14 в. С. Польщі об'єдналися у спільний С. всієї Речі Посполитої. Це був найвищий законодавчий орган, зформований з короля, Сенату і Палати послів (вона мала вирішальний вплив), обраних шляхтою на сеймиках. Прийнятий в С. принцип одностайности, доведений з часом до права одного посла зірвати своєю незгодою (liberum veto) всю працю С., привів у 18 в. до паралічу поль. С. і держави. Звич. (ординарні) С. збиралися раз на 2 роки на зміну у Варшаві (двічі) і Гродному (один раз). Крім них існували ще надзвичайні (екстраординарні) С.: конвокаційні (під час безкоролів'я), елекційні для вибору короля (в них брала участь вся шляхта) й коронаційні (у Кракові).

З введенням автономії в поодиноких краях Австрії 1861 діяли до 1918 крайові С. в Галичині й на Буковині; до їхньої діяльности належали справи освіти, сіль. господарства та ін., які їм передав віденський парлямент. Через куріяльні вибори, вплив укр. послів у крайових С. був обмежений.

За конституцією з 1921, назву С. в Польщі мала палата послів з дуже широкими правами. Вони були обмежені після т. зв. травневого перевороту 1926 Й. Пілсудського, а ще більше за конституцією з 1935 (одночасно вони збільшували компетенції Сенату).