Таджики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Таджики, народ індоєвропейського походження; мова якого споріднена з пер. мохаммеданами (сунніти); бл. 5 млн; жили в СРСР (за переписом 1970 — 2 136 000, у тому ч. 1 630 000 в Таджикистані, 449 000 в Узбекістані) та в півн. Афґаністані.

[ред.] Українсько-таджицькі зв'язки

Українсько-таджицькі зв'язки виявляються майже винятково у перекладах літ. творів. Першим перекладачем і дослідником тадж. літератури був А. Кримський. Про Т. писали Л. Первомайський, В. Мисик, І. Калянник. По війні надруковано твори класиків тадж. і пер. літератури: А. Рудакі (858 — 940), А. Фірдоусі (934 — 1020), Гафіза (14 в.); з новіших: С. Айні, А. Лахуті, Р. Джаліла, М. Турсун-заде, Міршакара та ін. 1962 на Україні проведено Тиждень тадж. літератури і видано українською мовою зб. «Таджицька поезія. Антологія». Перекладів з української мови на тадж. відносно мало: творя Т. Шевченка (А. Лахуті, М. Турсун-заде), І. Франка (Р. Джаліл), О. Корнійчука. До Тижня укр. літератури 1961 в Ташхенті видано «Антологію укр. поезії».