Троцький Лев Давидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Лев Троцький

Лев Давидович Троцький, ((28 жовтня (стар. стиль)) 7 листопада 1879 – 21 серпня 1940) - політ. діяч і літератор. Народжений як Лев Давидович Бронштейн, був революціонером-більшовиком і теоретиком-марксистом. Він був упливовим політиком в ранні роки Радянського Союзу, спершу як Народний комісар закордонних справ, а потім як засновник і головнокомандувач Червоної армії та Воєнний народний комісар. Він був також одним із засновників Політбюро Компартії. Теоретик перманентної революції. Після боротьби за владу з Йосипом Сталіним у 1920-ті, Троцького було виключено з Комуністичної партії та депортовано з Радянського Союзу. Пізніше він був убитий льодорубом у Мексиці Рамоном Меркадером - радянським агентом. Ідеї троцького є базою для комуністичних теорій, об’єднаних під назвою троцькізм.

Троцький нар. на Херсонщині в родині колоніста, орендаря великого зем. маєтку. Рев. діяльність почав з 1896 — 97. У справі Півд.-рос. роб. союзу був заарештований і засланий на Сибір (1898). 1902 утік за кордон, де брав участь у газ. «Искра» і співпрацював з Леніном; за революції 1905 повернувся в Росію і був спільно з А. Парвусом організатором Совета роб. депутатів у Петербурзі, а потім і його гол. 1913 Т. очолив ліву групу Рос. Соц. Дем. Роб. Партії «міжрайонців», яка влітку 1917 увійшла до більш. партії. 1917 його обрано чл. ЦК більш. партії і гол. Петербурзького военно-рев. комітету, який керував жовтневим переворотом. Як нар. комісар закордонних справ Т. підписав Берестейський мир, хоч у цьому питанні розходився з Леніном, висунувши гасло — «війни не вести, миру не підписувати». 1918 — 25 — нар. комісар військово-морських справ, організатор перемог Червоної армії над білими генералами і усіма ворогами сов. влади. Вважаючи себе лівішим від Леніна, Т. часто розходився з ним, але співпрацював з меншовиками, потім знову повернувся до більш. партії, а по смерті Леніна очолив т. зв. троцькістську опозицію, до якої пізніше приєдналися всі ліві течії в більшовизмі. Після організації публічної троцькістської демонстрації 7. 11. 1927 виключений з партії і засланий до Алма-Ати, а 1929 видалений з СРСР. За кордоном організував IV Інтернаціонал, який об'єднував ліві течії в комунізмі (троцькізм); видавав у Парижі «Бюллетень оппозиции» і керував з-за кордону троцькістським підпіллям в СРСР. Забитий більш. аґентом у Мексиці.

Т. був визначним теоретиком марксизму, талановитим публіцистом і блискучим оратором. З Леніном, який вважав його найвидатнішою постаттю в ЦК РКП(б), Т. розходився в питаннях оцінки ролі селянства, а звідси й характеру пролет. революції. Селянство, за Т., як дрібновласницька класа, засадничо вороже соціалізмові і не може бути союзником пролетаріяту; тому революція в Росії може перемогти лише за умови, що вона буде перманентна, тобто відразу перекинеться на Захід. Виходячи з цього, Т. у 1923 відстоював військовий похід на Европу. Розпочату в кін. 1920-х pp. індустріалізацію Т. пропонував фінансувати коштом посиленого оподаткування заможного селянства, але рішуче заперечував сталінську колективізацію. Цю концепцію Т. пізніше, застосовуючи суцільну колективізацію й прискорену індустріалізацію, перехопив Й. Сталін. Але в 20-их pp. їх розходження, зокрема в питанні побудови соціалізму в одній країні (можливість якої Т. заперечував) і в питанні колективізації набрали гострого конфлікту, в якому, спираючися на розбудований ним партійний апарат і цілковитий затиск середпартійної демократії, переміг Сталін, який протягом десятиліття по видаленні Т. з СРСР винищив і всіх його послідовників.

Т. боровся проти самостійної УНР як «буржуазної держави», але разом з ЦК РКП(б) не протиставляв їй самостійної Сов. України, а лише підлеглу Москві УРСР.

Опинившись за кордоном, Т. виступив з низкою ст. на оборону самостійности УРСР.

До другої світової війни троцькізм на Заході мав незначний вплив, гол. в колах лівої інтеліґенції, але в 1960-их pp. відродився в активізації крайньо лівих течій ком. руху в різних частинах світу і сьогодні є головним виразником "антитоталітарного" (антисталінського) лівого руху по всьому світу.