Індуктивність
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Індуктивність (рос. индуктивность, англ. inductance, нім. Induktivität f, Induktanz f) – фізична величина, що характеризує здатність провідника нагромаджувати енергію магнітного поля, коли в ньому протікає електричний струм.
Дорівнює відношенню потоку магнітної індукції Ф до величини струму І, тобто
L = Ф / І.
Дотичний термін
ІНДУКТИВНИЙ, (рос. индуктивный, англ. inductive, нім. induktiv) – оснований на індукції, той, що користується методом індукції.
Наприклад:
І н д у к т и в н и й м е т о д - засіб дослідження, при якому від спостереження окремих фактів і явищ перехо-дять до встановлення загальних правил і законів.
І н д у к т и в н и й з в' я з о к - зв'язок між електричними колами змінного струму, що виникає при взаємодії їхніх магнітних полів.
І н д у к т и в н а л о г і к а - розділ логіки, що вивчає логічні процеси пе-реходу від знання про одиничне й окреме до знання про загальне.
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. ISBN 966-7804-14-3
